Судове рішення #125005497

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 583/4762/18

провадження № 61-6197св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації апарату Тростянецької міської ради Манченко Ольга Олександрівна,

третя особа - виконавчий комітет Охтирської міської ради Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2019 року у складі судді Плотникової Н. Б.

та постанову Сумського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю. , Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації апарату Тростянецької міської ради Манченко О. О., третя особа - виконавчий комітет Охтирської міської ради Сумської області, про визнання незаконним

та скасування рішення державного реєстратора.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації апарату Тростянецької міської ради Манченко О. О. безпідставно припинила речові права на нерухоме майно, а саме

однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно недостовірні відомості про те, що речові права на її квартиру належать на праві комунальної власності виконавчому комітету Охтирської міської ради.

Спірна квартира на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 1992 року була придбана нею та чоловіком з державного житлового фонду і є спільною сумісною власністю подружжя.

Ця квартира не вибувала з її власності і реального наміру її відчужувати вона не мала, проте державний реєстратор здійснив державну реєстрацію переходу права власності на вказану квартиру на підставі заяви ОСОБА_2 ,

її паспорта громадянина України та дубліката договору дарування від 27 липня 1997 року.

При поданні державному реєстратору документів для вчинення реєстраційних дій ОСОБА_2 не надала довіреності, виданої Охтирською міською радою, оскільки її було звільнено розпорядженням міського голови м. Охтирка

від 30 травня 2016 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Керуючий справами виконавчого комітету Охтирської міської ради у письмовій відповіді зазначив про те, що у власності виконавчого комітету Охтирської міської ради немає і не було квартири за адресою: АДРЕСА_1 і Охтирська міська рада ніколи не приймала рішення про прийняття цієї квартири у комунальну власність територіальної громади м. Охтирки.

Крім того вказувала, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не вимагає проведення повторної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в разі, якщо така реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, просила скасувати рішення державного реєстратора Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О. О. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за виконавчим комітетом Охтирської міської ради у формі комунальної власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду

від 10 березня 2021 року, позов залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів

на підтвердження того, що рішенням державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації Тростянецької міської ради Манченко О. О. порушені

її права. Крім того, відповідач у справі довів суду правомірність оскаржуваного рішення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 22 серпня 2018 року у справі

№ 372/2230/17-ц. Також, як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на частини першу та третю статті 411 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У червні 2021 року Тростянецька міська рада надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначала, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, а ОСОБА_1 не довела порушення її прав.

У червні 2021 року Виконавчий комітет Охтирської міської ради надіслав

до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу відхилити. Зазначав, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 583/4762/18, витребувано її з Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справу № 583/4762/18, призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10 липня 1992 року між виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбала вищевказану квартиру (а. с. 6-7, т. 1).

27 травня 1997 року між ОСОБА_1 і виконавчим комітетом Охтирської міської ради укладено договір дарування однокімнатної квартири

АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_1 подарувала, а виконавчий комітет міської ради прийняв у дар вищевказану квартиру (а. с. 30; 142, т. 1).

З реєстраційного напису на правовстановлюючому документі видно,

що спірна квартира зареєстрована Охтирським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві комунальної власності за виконкомом міської ради народних депутатів. Запис в реєстрову книгу № 73 за реєстровим номером 10205 внесено 05 червня 2002 року (а. с. 143, т. 1).

31 травня 2016 року ОСОБА_2 на підставі довіреності від 13 жовтня 2015 року, виданої Охтирською міською радою, звернулася із заявою до державного реєстратора Манченко О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно спірної квартири.

02 червня 2016 року державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації Тростянецької міської ради Манченко О. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на квартиру, за адресою:

АДРЕСА_1 . (а. с. 28, т. 1). Право комунальної власності на цю квартиру зареєстроване за виконавчим комітетом Охтирської міської ради на підставі дубліката договору дарування

від 27 травня 1997 року (а. с. 144, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача

до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження,

а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження -

до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження

у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе,

що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

З матеріалів справи видно, що позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі

у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється

у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду

від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17 тощо).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору

у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У справі, що переглядається, суд установив, що, звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення державного реєстратора Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О. О. про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 за виконавчим комітетом Охтирської міської ради у формі комунальної власності, оскільки вважає, що своїми діями державний реєстратор порушив її права та інтереси.

У пункті 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання

і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором

не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої заінтересованою особою. Таким чином, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 і третьою особою у справі - виконавчим комітетом Охтирської міської ради, за яким державним реєстратором зареєстровано право власності на спірну квартиру.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Підстав для відступлення від указаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів не знайшла.

Таким чином, установивши, що до участі у справі як відповідача

не залучено особу, на чиї права та обов`язки впливає рішення у цій справі, а саме виконавчий комітет Охтирської міської ради, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позову, проте

з інших підстав - через неналежний склад відповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З огляду на те що позивач заявив позов до неналежного відповідача - державного реєстратора, колегія суддів вирішила, що позов не підлягає задоволенню саме з цієї підстави, тому мотивувальна частина оскаржуваних судових рішень підлягає зміні.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши

їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 10 березня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун М. Ю. Тітов



  • Номер: 22-ц/816/40/20
  • Опис: Нестеренко Т.М. до дежавного реєстратора про визнання незаконним а скасування рішення дежавного реєстратора
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 583/4762/18
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Бурлаков Сергій Юрійович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.11.2019
  • Дата етапу: 29.01.2020
  • Номер: 22-з/816/15/20
  • Опис:
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 583/4762/18
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Бурлаков Сергій Юрійович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.01.2020
  • Дата етапу: 14.01.2020
  • Номер: 22-ц/816/384/21
  • Опис: Нестеренко Т.М. до дежавного реєстратора про визнання незаконним а скасування рішення дежавного реєстратора
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 583/4762/18
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Бурлаков Сергій Юрійович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.02.2021
  • Дата етапу: 04.02.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація