Рішення

Іменем України

05 листопада 2021 року                                        місто Чернігів

Справа №751/4400/21

Провадження №2/751/1183/21

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Шишова А. Я.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі - Державна казначейська служба України, Головне управління національної поліції у м. Києві, Київська міська прокуратура

представник позивача – Копейкін Сергій Олексійович

представник відповідача Державної казначейської служби України – Устименко Ірина Григорівна

представник відповідача Головного управління національної поліції у м. Києві – Войчук Інна Володимирівна

представник відповідача Київської міської прокуратури – Косова Ольга Андріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління національної поліції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів досудового розслідування і прокуратури,          

                                                Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури та Головного управління національної поліції у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у відшкодування моральної шкоди в сумі 606 000 грн (т.1 а.с.1-9).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 жовтня 2015 року йому було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, яку з 27 січня 2016 року доповнено ч.1 ст.366 КК України. У подальшому за результатами досудового розслідування було складено та направлено до суду обвинувальний акт. Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 20.06.2020 визнав його невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.01.2021 та постановою Верховного Суду від 07.06.2021 вищевказаний вирок залишено без змін. Отже, у період з 28.10.2015 до 07.06.2021 - 67 місяців та 10 днів він перебував під слідством та судом. Позивач зазначав, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування і суду йому завдано моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушенні режиму сну, протягом зазначеного строку він не мав можливості вести звичайний спосіб життя. Посилався на те, що він зазнав негативного впливу та був змушений пристосовуватись до несприятливих умов. У нього погіршились відносини з оточуючими, так як він повинен був виправдовуватись, що принижувало його честь та гідність. Тривала нервова напруга призвела до негативних змін у його здоров`ї: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 24.06.2021 призначив справу за правилами загального позовного провадження.

У встановлений судом строк від відповідача - Державної казначейської служби України, надійшов відзив (т.1 а.с.150-153), відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що судом порушено правило підсудності і справу про відшкодування моральної шкоди повинен розглядати Дніпровський районний суд м. Києва, де перебувало кримінальне провадження. Також вказав, що казначейство згідно зі своїми функціональними обов`язками, не є учасником спірних правовідносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, шкоди не завдавало, то відповідно не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб`єктів. Також зазначив, що відсутнє судове рішення щодо визнання незаконними дії органів прокуратури та поліції. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та тяжкими фізичними і моральними стражданнями, на які він посилається. Вказаний розмір 606 000 грн не є адекватним завданій шкоді, не випливає з обставин справи, а також не підтверджується доказами.

Отримавши відзив від Державної казначейської служби України, представником позивача подано відповідь на відзив (т.1 а.с.172-174), в якому зазначив, що підсудність даної справи є альтернативною за вибором позивача. Державна казначейська служба України вказана відповідачем у даній справі лише тому, що відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених Законом провадиться за рахунок коштів Державного бюджету, тобто грошові кошти відшкодовуються за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Відповідач - Головне управління національної поліції у м. Києві, направило відзив (т.1 а.с.156-164), у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що позивач помилково вважає, що вручення йому підозри та проведення відносно нього НСРД охоплюється одним поняттям  - незаконне перебування під слідством та судом. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Звернув увагу суду на те, що жодна дія слідчого, прокурора, в установленому законом порядку, не визнана незаконною. Крім того, не погоджується із розрахунком моральної шкоди, адже позивач перебував під слідством та судом 67 місяців та 2 дні.

Також отримавши відзив від Головного управління національної поліції у м. Києві, представником позивача подано відповідь на відзив (т.1 а.с.180-181), в якому зазначив, що у відзиві відповідач заперечує факт заподіяння моральної шкоди позивачу, але одночасно наводить розрахунок періоду її заподіяння: з моменту оголошення підозри - 05.11.2015 року до рішення Верховного Суду 07.06.2021. При цьому відповідач необґрунтовано не приймає до уваги період з 28.10.2015, коли проводились негласні слідчо-розшукові дії, відшкодування яких передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Київська міська прокуратура подала відзив (т.1 а.с.243-250), у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що позивач був наділений правом оскарження у ході досудового розслідування, незаконних, на його думку, дій або рішень органу прокуратури. Однак, представником позивача на підтвердження своїх доводів, не надано жодних рішень судів, якими визнано неправомірними дії або бездіяльність органу прокуратури у рамках досудового розслідування кримінального провадження №42015100040000170. Таким чином, доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди незаконними діями або рішеннями органами прокуратури міста Києва позивачем не надано. Щодо доводів позивача про вимушене переведення з пониженням на посаду провідного фахівця відділу систем управління і стандартизації ДП «Чернігівстандартметрологія» слід зазначити, що позивач написав заяву за власним бажанням. Таким чином, стороною позивача не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправністю діяння органу прокуратури та пониженням позивача на посаді. Також вказав, період з 28.10.2015 до 04.11.2015 не може зараховуватись у період відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20.06.2020 не встановлено незаконність проведення НСРД. Крім того, кінцем перебігу строку перебування позивача під слідством і судом слід вважати 19.01.2021, а не 07.06.2021, як про це зазначає представник позивача, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 19.01.2021 вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2020, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано, залишено без змін, судове рішення апеляційної інстанції відносно останнього набрало законної сили також 19.01.2021. При наданні оцінки доводам представника позивача про розмір моральної шкоди суду необхідно врахувати конкретні обставини даної справи. Водночас, позивачем не обґрунтовано заявлено суму морального відшкодування, не надано доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення шкоди із застосуванням 1,5 кратного співвідношення, у зв`язку з цим розмір морального відшкодування є недоведеним.

Отримавши відзив від Київської міської прокуратури представник позивача подав відповідь на відзив (т.1 а.с.232-237), де вказав, що результати всіх НСРД визнані недопустимими доказами, про що зазначено у вироку суду від 20.06.2020.

Ухвалою суду від 29.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові, письмових поясненнях (т.1 а.с.175), відповідях на відзив, вступному слові (т.2 а.с.40-44).

Представники відповідачів Державної казначейської служби України та Київської міської прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову повністю, відповідно до поданих відзивів.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві в судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлений, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд ухвалив проводити розгляд справи без участі представника відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

03 лютого 2016 року прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Анпілоговою Б.Ю. складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015100040000170 відносно ОСОБА_1 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України (т.1 а.с.14-54).

За результатами розгляду кримінального провадження №42015100040000170 Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 20 червня 2020 року ОСОБА_1 визнав невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_1 виправдав за ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим (т.1 а.с.55-92).

Відповідно до указаного вироку в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100040000170 відносно ОСОБА_1 з 28.10.2015 проводились негласні слідчо-розшукові дії, обшуки, накладався арешт в тому числі на майно позивача; 05.11.2015 о 12 год 43 хв ОСОБА_1 був затриманий; до останнього 06.11.2015 застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання та покладенням обов`язків, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому продовжений; ОСОБА_1 був відсторонений від посади начальника відділу систем управління і стандартизації ДП «Чернігівстандартметрологія»;  05 листопада 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; 27.01.2016 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року (т.1 а.с.93-113) та постановою Верховного Суду від 07 червня 2021 року (т.1 а.с.114-117) вищевказаний вирок залишено без змін.

Згідно довідки ДП «Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 525/02-08 від 17.06.2021 ОСОБА_1 працює у вказаному підприємстві з 01.03.2004 року. Посадовий оклад ОСОБА_1 станом на 04.01.2016 на посаді начальника відділу систем управління і стандартизації складав 6 000 грн, станом на 05.01.2016 на посаді провідного фахівця із сертифікації відділу систем управління і стандартизації складав 4 160 грн, а станом на 17.06.2021 на посаді провідного фахівця із сертифікації відділу стандартизації та оцінки відповідності складає 10 600 грн (т.1 а.с.118).

Відповідно до виписного епікризу № 4643 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КПН «Чернігівська ЦРЛ» з 23.07.2021 до 30.07.2021 (т.1 а.с.238).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За змістом ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з пунктом 1 статті 2 указаного Закону  право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно зі статтею 3 указаного Закону  у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч.5-6 ст.4 вищезазначеного Закону).

Згідно з ст. 13  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт перебування позивача під слідством та судом, постановлення виправдувального вироку, свідчить про незаконність повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України, і є достатньою підставою для отримання компенсації від держави у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Отже незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності завдали позивачу значної моральної втрати, призвели до тривалого істотного порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя - необхідності постійного зосередження на цій проблемі, що обумовлювало залучення значних душевних, фізичних і матеріальних ресурсів, що обмежувало реалізацію життєвих планів.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження позивача, що неправомірне переслідування його почалося 28.10.2015, з часу надання дозволу на проведення НРСД відносно нього з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Сукупний аналіз норм ст.ст. 43, 532 КПК України дозволяє дійти висновку про те, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування закінчується з моменту набрання виправдувальним вироком щодо особи законної сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.11.2015 був  затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, цього дня повідомлено йому про підозру

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2020 року, яким позивача виправдано у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року був залишений без змін, тому саме із вказаної дати (з дня набрання вироком законної сили) позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно нього - завершеним.

Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 05.11.2015 до 19.01.2021, що загалом становить 62 місяці 14 днів.

Вказана правова позиція щодо визначення періоду, за який підлягає відшкодуванню моральна шкода, зокрема, з дня затримання у вчиненні кримінального правопрушення до набрання виправдувальним вироком законної сили, викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 у справі № 759/2707/18 та у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року визначено у сумі 6 000 грн.

Доводи представника відповідача Державної казначейської служби України про необхідність визначення розміру моральної шкоди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на вимоги пункту 1, 3, 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774, суд вважає необґрунтованими, оскільки указаний Закон не застосовується до спірних правовідносин. Вимоги пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774 передбачають незастосування мінімальної заробітної плати для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Натомість Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який регулює спірні правовідносини передбачає визначення моральної шкоди у кратному співвідношенні саме з мінімальною заробітною платою, у розмірі установленому законодавством на момент розгляду справи судом.

Таким чином, виходячи із загального часу перебування позивача під слідством і судом та розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць, гарантований Законом мінімальний розмір моральної шкоди становить  374 800 грн ((62х6000)+14 х6000/30).

Ураховуючи тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, його можливості з приводу відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, ураховуючи, що під час досудового розслідування до позивача були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, слідчо - розшукові дії, арешт майна, застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, позивач був відсторонений від посади, термін перебування на лікуванні позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, суд за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача 450 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Щодо доводів представника відповідача Державної казначейської служби України про те, що казначейство не є учасником спірних правовідносин і прав позивача  не порушувало, то вони є безпідставними з огляду на таке.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з державного бюджету України.

Також не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача Головного управління національної поліції у м. Києві про залишення позову без розгляду до Головного управління національної поліції у м. Києві на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України (т.1 а.с.167-168), оскільки позовна заява подана з додержанням вимог статтей 175, 177 ЦПК України, позивачем викладені обставини щодо незаконних дій органів досудового розслідування, а відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, слід стягнути з державного бюджету України на користь позивача 450 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, суд, -        

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 450 000 (чотириста п`ятдесят  тисяч) грн 00 коп в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15.11.2021.

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач – Державна казначейська служба України  (місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд.6 м. Київ, 01601)

Відповідач – Головне управління національної поліції у м. Києві (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд.15 м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108583)

Відповідач – Київська міська прокуратура (місцезнаходження: вул. Предславинська, буд.45/9 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019)

Суддя Н. В. Маслюк