ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

представники сторін в судове засідання не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 6/161-29/228 про банкрутство ВАТ "Львівський мехсклозавод".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.01.2007 р. (суддя Синчук М.) за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено грошові вимоги ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на суму 32 672,22 грн., як вимоги третьої черги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 р. (судді: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційні скарги ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків та УПФ України в Шевченківському районі м. Львова задоволено частково та змінено п. 1.3. резолютивної частини ухвали господарського суду Львівської області від 15.01.2007 р.

Визнано вимоги УПФ України в Шевченківському районі м. Львова в сумі 98 639,69 грн. та ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків в сумі 32 672,22 грн. вимогами другої черги, а в решті ухвалу залишено без змін.

           Не погоджуючись частково з винесеною постановою, ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 р. та прийняти нове рішення, яким визнати ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків кредитором з грошовою вимогою до боржника в сумі 651 266, 87 грн. та включити ці вимоги у другу чергу реєстру вимог кредиторів.  

          На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) та ст. 105 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, задовольняються у другу чергу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, затверджуючи реєстр вимог кредиторів, суд першої інстанції включив грошові вимоги ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на суму 32 672,22 грн., що становлять заборгованість зі сплати страхових внесків, до третьої черги.

У зв’язку з чим, суд апеляційної інстанції привів ухвалу суду першої інстанції в частині розгляду, зокрема, грошових вимог ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків у відповідність з вимогами ст. 31 Закону шляхом зміни черговості задоволення вимог цього кредитора з третьої на другу.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що окрім заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 32 672,22 грн., ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків, також були заявлені грошові вимоги у розмірі 651 266,87 грн., що становлять капіталізовані платежі.

Останні не були включені судом першої інстанції до реєстру вимог кредиторів та з таким висновком суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції.

Заперечуючи проти відхилення вимог, що становлять капіталізовані платежі, кредитор - ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків посилається на те, що він вправі заявити такі вимоги в процедурі розпорядження майном боржника, а не в ліквідаційній процедурі, оскільки згідно з ч. 1 ст. 14 Закону кредитори за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогам до боржника.

Однак, зазначені доводи касаційної скарги кредитора не можуть бути визнанні такими, що відповідають чинному законодавству, з огляду на таке.

За приписами ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадів на виробництві та професійних захворювань України здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, капіталізація платежів здійснюється тільки у випадку ліквідації юридичної особи - страхувальника.

Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, у справі про банкрутство капіталізація платежів здійснюється лише після визнання боржника банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури.

З цього часу платежі, що мають бути виплачені потерпілим в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 31 Закону, оскільки строк виконання цих зобов’язань банкрута є таким, що настав.

Згідно з вищевказаним п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 765, капіталізація платежів здійснюється для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута.

Положеннями п. 51 цього Порядку передбачено, що у вимогах відповідного Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

При цьому, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.

Враховуючи те, що провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном боржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про включення до реєстру вимог кредиторів 651 266,87 грн. капіталізованих платежів подана кредитором передчасно.

За таких обставин справи доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій в цій частині.

У зв’язку з чим, підстави для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні, тому вона підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

З урахуванням наведеного та керуючись  ст. ст. 14, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 р. у справі № 6/161-29/228 залишити без змін.

Головуючий                                                                        Б.М. Поляков

         Судді                                                                                    Л.Й. Катеринчук

                                                                                                        О.М. Мамонтова