ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/843/21

Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1089/21

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.

секретар: Позняк О.М., Поклад Д.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 20 травня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складення повного тексту рішення 21 травня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, треті особи: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити фактичне місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він із ОСОБА_2 з 11.11.2011року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 09.07.2020 року розірвано. Від даного шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 29.09.2020 року, і на час звернення позивача до суду з даним позовом проживає із позивачем. Позивач вказує, що у дочки ОСОБА_3 з ним завжди були гарні відносини, він дуже любить свою дочку, піклується про неї, забезпечує її всім необхідним для фізичного та духовного розвитку. Позивач зазначає, що дочка ОСОБА_3 виявляє більшу схильність до батька, ніж до матері. При цьому, відповідач ОСОБА_2 виїхала за кордон до Польщі, участі у вихованні дочки ОСОБА_3 не приймає, не забезпечує її матеріально та взагалі не піклується про дитину. Позивач стверджує, що дочка ОСОБА_3 повністю перебуває на його утриманні. У позові також зазначено, що судовим наказом Деснянського районного суду м.Чернігова із позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості по сплаті аліментів позивач немає.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.05.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 20.05.2021року є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства і обставинам справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 не погоджується із висновком суду першої інстанції про визначення місця проживання дочки ОСОБА_3 із батьком, і при цьому зазначає, що на час звернення позивача з даним позовом до суду жодних порушень його прав не було, оскільки дочка ОСОБА_3 проживала із батьком. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 звертає увагу на певні порушення судом першої інстанції процесуальних норм, та вказує, що позовна заява із відповідними додатками не могла бути вручена позивачем навіть матері відповідача, яка проживає окремо у іншому населеному пункті. Апелянт вказує, що адвокатом Бабинцем С.П., який здійснював представництво її інтересів у суді першої інстанції, фактично не було вчинено жодних належних дій щодо представництва її інтересів, що підтверджується матеріалами цивільної справи. При цьому, 05.05.2021 року суд першої інстанції допитав всіх свідків сторони позивача без участі сторони відповідача, та вирішив питання про приєднання до справи додаткових письмових доказів, незважаючи на те, що докази приєднуються після закриття підготовчого провадження. Доводи апеляційної скарги зазначають, що бездіяльність адвоката Бабинця С.П. знаходиться у прямому причинному зв`язку із наслідками розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції не було вчинено жодної дії, передбаченої ч.5 статті 12 ЦПК України. При цьому, апелянт звертає увагу на ті обставини, що справедливий, об`єктивний та повний розгляд справи під призмою врахування найкращих інтересів дитини можливий лише при вивченні доказів, наданих не тільки стороною позивача, а і стороною відповідача. Доводи апеляційної скарги вказують, що після розірвання шлюбу із позивачем, спору про місце проживання спільної дитини не існувало, при цьому, дочка залишилась проживати із відповідачем ОСОБА_2 , і батьку не чинились перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв`язку із наявністю боргових зобов`язань перед банком, ОСОБА_2 в кінці вересня 2020 року поїхала працювати до Республіки Польща. Доводи апеляційної скарги вказують, що під час перебування за кордоном відповідач постійно підтримувала зв`язок з вчителем дочка, передавала їй солодощі, ліки та грошові кошти. Відповідач мала змогу повернути дитину на проживання із матір`ю у травні 2021 року, після повернення із-за кордону. При цьому, ОСОБА_2 вказує на неможливість доведення своєї позиції в суді першої інстанції внаслідок того, що адвокат Бабинець С.П. неналежним чином здійснював представництво її інтересів в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач має квартиру, офіційно працевлаштована, позитивно характеризується, і наявні всі підстави для проживання дочки ОСОБА_3 із матір`ю. З посиланням на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 20.10.2020 року у справі №333/1013/17, від 18.03.2019 року у справі №215/4452/16-ц, від 28.12.2020 року у справі №487/2001/19-ц, на практику вирішення справ Європейським Судом з прав людини, доводи апеляційної скарги стверджують на необхідність врахування судом найкращого забезпечення інтересів дитини при розгляді справ даної категорії. Доводи апеляційної скарги вказують, що висновок служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету відповідної ради від 26.03.2021 року, який прийнято до уваги судом першої інстанції, є недостовірним та недостатнім доказом по справі, в силу приписів статей 79,90 ЦПК України. Апелянт звертає увагу, що у акті обстеження умов проживання дитини за місцем проживання батька вказано, що умови є задовільними. Доводи апеляційної скарги вказують про пріоритетність врахування найкращих інтересів дитини, що мають переважати над інтересами батьків, а також про необхідність врахування думки дочки сторін спору щодо визначення її місця проживання. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано не надав критичної оцінки показанням свідків в судовому засіданні, фактично поклавши дані показання в основу оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції необгрунтовано використав наявність особистого конфлікту між сторонами при врахуванні найкращих інтересів дитини. При цьому, всі письмові докази, як вказує апелянт, які стосуються виключно конфлікту між сторонами по даній справі, який виник 02.05.2021 року, жодного значення для вирішення справи не мають, оскільки характеризують лише відносини між сторонами спору, і дані обставини не можуть свідчити про найкращі інтереси дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Прокоф`єв Б.І. підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представники - адвокат Кравченко В.В., адвокат Усова Ю.О. просили залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради - Ларченко О.М. просила при вирішенні даного спору врахувати інтереси дитини, підтримавши при цьому висновок щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.10.2021 року №634.

Від Служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника Служби у справах дітей. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони даного спору є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17, том 1).

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 09.07.2020 року шлюб між сторонами спору було розірвано (а.с.16, том 1).

Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 22.01.2021 року №542 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, станом на 22.01.2021 року (а.с.20, том 1), за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Деснянського районного суду м.Чернігова від 16.07.2020 року (а.с.18, том 1), з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2020 та до досягнення дитиною повноліття.

31.07.2020 року (а.с.19, том 1) головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62693442 з примусового виконання судового наказу Деснянського районного суду м.Чернігова від 16.07.2020 року.

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.03.2021 року (а.с.77, том 1), у період з 01.01.2020 року по 14.00 11.03.2021 року громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснила перетинання державного кордону України 25.09.2020 року у пункті пропуску Рава-Руська.

Відповідно до довідки КП Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця від 19.01.2021 року №23 (а.с.25, том 1), згідно акта депутата від 18.01.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ним фактично без реєстрації за даною адресою проживає його дитина - ОСОБА_3 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходиться на його утриманні.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №163384138, дата формування: 12.04.2019 року (а.с.33, том 1) вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_6 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , від 21.01.2021 року (а.с.21, том 1), за вказаною адресою проживають: ОСОБА_6 , 1967 року народження, ОСОБА_1 , 1989 року народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира загальною площею 80,3 кв.м розташована на 1-му поверсі двоповерхового житлового будинку, складається з 4-х житлових кімнат. Житло забезпечене водо-, електро-, газопостачанням, водовідведенням, опалення - індивідуальне газове (двоконтурний котел). В наявності необхідні для проживання меблі, побутова техніка. ОСОБА_3 має окрему кімнату, яка забезпечена необхідними для проживання меблями. Дитина забезпечена окремим місцем для навчання, одягом, взуттям, іграшками, та іншими речами для розвитку.

26.03.2021 року (а.с.79,80, том 1) рішенням №39 Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області було затверджено висновок служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради в інтересах дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , складеного 24.03.2021 року членами комісії служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради вбачається (а.с.81, том 1), що житло розміщено на 1-му поверсі двоповерхового будинку, складається з 4 кімнат. Умови проживання задовільні. Квартира забезпечена водо-, електро-, газопостачанням, водовідведенням, опалення - індивідуальне газове (двоконтурний котел). Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема кімната, умебльована, є окреме місце для навчання та розвитку. Дитина повністю забезпечена одягом, взуттям, іграшками та розвивальними засобами. У квартирі проживають власник - ОСОБА_6 , 1967 року народження, син - ОСОБА_1 , 1989 року народження, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В сім`ї панує доброзичлива атмосфера, теплі, дружні стосунки. ОСОБА_6 не заперечує проти проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 в її сім`ї. Комісія вважає, що для дитини створені всі необхідні умови для проживання та розвитку.

Відповідно до довідки про участь батька учениці 1-Б класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шкільному житті дитини, виданої Чернігівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №7 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 21.01.2021 року №05 (а.с.26, том 1), учениця 1-Б класу ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, які навчають доньку та цікавиться шкільним життям дитини.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_1 (а.с.27, том 1), ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 02.06.2014 року.

Як вбачається із пояснень позивача в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, у зв`язку із роботою кожен день їздить до м.Чернігова, з вересня 2020 року щодня відвозив дочку до школи, гуртків, та забирав додому в смт.Ріпки.

З відповіді Відділення поліції №2 Чернігівського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Чернігівській області від 12.05.2021 року №2011/124/48.2/2021 вбачається, що за повідомленням ОСОБА_1 , зареєстрованим за №1120 від 02.05.2021 року, була проведена перевірка, якою встановлено, що між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною мають неприязні відносини, та на момент проведення перевірки була відсутня домовленість щодо виховання і подальшого проживання спільної дочки (а.с.157, том 1).

Згідно довідки про надання психологічних послуг від 10.05.2021 року (а.с.158, том 1), 20.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до психолога ОСОБА_8 з приводу емоційного стану його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дівчинка пережила розлучення батьків та залишилася без матері на тривалий час. Як вбачається із даної довідки, за результатами діагностики було встановлено: ''високий рівень тривожності, невпевненість у собі, замкнутість. ОСОБА_3 тримала в собі образу на маму, під час розмови про батьків відмітила, що в телефонній розмові мама на неї накричала, тому вона не хоче з нею поки що розмовляти. Малюнок сім`ї свідчить про емоційну близькість з татом та почуття захищеності, яке ОСОБА_3 відчуває до нього. За запитом тата з ОСОБА_3 була проведена терапевтична робота (6 занять) з використанням арт-терапевтичних методів та методів КПТ (когнітивно-поведінкової терапії). Заняття проходили один раз на тиждень. На заняття дівчинку завжди привозив батько, пропусків занять не було. Після терапевтичної роботи була проведена повторна діагностика стану дитини - емоційний стан стабілізувався. Рівень тривожності знизився, дівчинка стала більш впевнена у собі, більш відкрита. Рекомендації батькам: забезпечити дитині спокійну психологічну обстановку, уникнення стресових ситуацій та потрясінь.''

Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 28.05.2021 року (а.с.72, том 2), складеного головними спеціалістами Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, житло в АДРЕСА_3 розміщено на 2 поверсі п`ятиповерхового будинку. Квартира з усіма комунальними зручностями, в квартирі зроблений сучасний ремонт, приміщення оснащено всіма необхідними меблями та технікою. Загальний санітарний стан добрий. Дитина має окрему кімнату та все необхідне для розвитку, навчання, виховання. За даною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно висновку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.10.2021 року №634 (а.с.174,175, том 2), орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.05.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року, задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції зазначив, що зібрані у справі докази свідчать про те, що малолітня дитина ОСОБА_3 упродовж тривалого часу постійно мешкала у смт.Ріпки, за місцем проживання батька, у неї склалися певні соціальні зв`язки, є багато друзів однолітків в цьому місці проживання, батько забезпечив навчальний процес дитини, незважаючи на віддаленість місця проживання від школи. Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, висновком органу опіки та піклування, а також показаннями допитаних в судовому засіданні свідків підтверджено, що дитині за місцем проживання батька створені всі необхідні умови для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Показаннями допитаних в судовому засіданні свідків підтверджено більшу прихильність дитини до батька, а за результатами діагностики стану дитини психологом підтверджено емоційну близькість дитини з татом та почуття захищеності, яке дочка ОСОБА_3 відчуває до нього.

З врахуванням документально підтверджених встановлених судом обставин справи, норм права, які регламентують спірні правовідносини, крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення місця проживання дитини разом з батьком.

При цьому, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 20.05.2021року, що визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, ніяким чином не перешкоджає іншому із батьків приймати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванні з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий із батьків не позбавлений права повторно ставити дане питання.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року про задоволення вимог заявленого позову фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №712/11527/17, провадження №61-18882св19, а також в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 року у справі №654/4307/19, провадження №61-19210св20.

Відповідно до частин другої, восьмої, дев`ятої статті 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно статті 8 Закону України ''Про охорону дитинства'', кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України ''Про охорону дитинства'').

Відповідно до статті 12 Закону України ''Про охорону дитинства'', на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі ''М.С. проти України'', заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§76).

У §54 рішення Європейського Суду з прав людини ''Хант проти України'' від 07.12.2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: погляди дитини, індивідуальність дитини, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпека дитини, вразливе положення, право дитини на здоров`я, право дитини на освіту.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами ч.4,ч.5,ч.6 статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 не погоджується із висновком суду першої інстанції про визначення місця проживання дочки ОСОБА_3 із батьком, і при цьому зазначає, що на час звернення позивача з даним позовом до суду жодних порушень його прав не було, оскільки дочка ОСОБА_3 проживала із батьком. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 звертає увагу на певні порушення судом першої інстанції процесуальних норм, та вказує, що позовна заява із відповідними додатками не могла бути вручена позивачем навіть матері відповідача, яка проживає окремо у іншому населеному пункті. Апелянт вказує, що адвокатом Бабинцем С.П., який здійснював представництво її інтересів у суді першої інстанції, фактично не було вчинено жодних належних дій щодо представництва її інтересів, що підтверджується матеріалами цивільної справи. При цьому, 05.05.2021 року суд першої інстанції допитав всіх свідків сторони позивача без участі сторони відповідача, та вирішив питання про приєднання до справи додаткових письмових доказів, незважаючи на те, що докази приєднуються після закриття підготовчого провадження. Доводи апеляційної скарги зазначають, що бездіяльність адвоката Бабинця С.П. знаходиться у прямому причинному зв`язку із наслідками розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції не було вчинено жодної дії, передбаченої ч.5 статті 12 ЦПК України. При цьому, апелянт звертає увагу на ті обставини, що справедливий, об`єктивний та повний розгляд справи під призмою врахування найкращих інтересів дитини можливий лише при вивченні доказів, наданих не тільки стороною позивача, а і стороною відповідача. Доводи апеляційної скарги вказують, що після розірвання шлюбу із позивачем, спору про місце проживання спільної дитини не існувало, при цьому, дочка залишилась проживати із відповідачем ОСОБА_2 , і батьку не чинились перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв`язку із наявністю боргових зобов`язань перед банком, ОСОБА_2 в кінці вересня 2020 року поїхала працювати до Республіки Польща. Доводи апеляційної скарги вказують, що під час перебування за кордоном відповідач постійно підтримувала зв`язок з вчителем дочка, передавала їй солодощі, ліки та грошові кошти. Відповідач мала змогу повернути дитину на проживання із матір`ю у травні 2021 року, після повернення із-за кордону. При цьому, ОСОБА_2 вказує на неможливість доведення своєї позиції в суді першої інстанції внаслідок того, що адвокат Бабинець С.П. неналежним чином здійснював представництво її інтересів в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач має квартиру, офіційно працевлаштована, позитивно характеризується, і наявні всі підстави для проживання дочки ОСОБА_3 із матір`ю.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року, оскільки вони не спростовують висновку даного рішення суду першої інстанції про задоволення вимог заявленого позову.

Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні положень статей 77,80 ЦПК України, на спростування висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року про задоволення вимог заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що бездіяльність адвоката Бабинця С.П., який здійснював представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції, знаходиться у прямому причинному зв`язку із наслідками розгляду даної справи.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані твердження апелянта відносно адвоката Бабинця С.П., який здійснював представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції на підставі ордеру на надання правової допомоги (а.с.89, том 1), згідно положень статті 376 ЦПК України, яка регламентує підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року.

Згідно ч.1 статті 58 ЦПК України, яка регламентує участь у справі представника, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.172-174, том 1), відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Бабинець С.П. приймали участь у судовому засідання суду першої інстанції, яке відбулось 20.05.2021 року, і при цьому, відповідач не висловлювала жодних заперечень з приводу представництва її інтересів адвокатом Бабинцем С.П.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що при розгляді даної справи по суті судом першої інстанції прийнято до уваги докази, надані лише стороною позивача, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року. Оскільки, як вбачається із вказаного рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.2,ч.3 статті 89 ЦПК України, суд першої інстанції оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши при цьому оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивувавши відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги вказують, що висновок служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету відповідної ради від 26.03.2021 року, який прийнято до уваги судом першої інстанції, є недостовірним та недостатнім доказом по справі, в силу приписів статей 79,90 ЦПК України. Апелянт звертає увагу, що у акті обстеження умов проживання дитини за місцем проживання батька вказано, що умови є задовільними. Доводи апеляційної скарги вказують про пріоритетність врахування найкращих інтересів дитини, що мають переважати над інтересами батьків, а також про необхідність врахування думки дочки сторін спору щодо визначення її місця проживання. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано не надав критичної оцінки показанням свідків в судовому засіданні, фактично поклавши дані показання в основу оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції необгрунтовано використав наявність особистого конфлікту між сторонами при врахуванні найкращих інтересів дитини. При цьому, всі письмові докази, як вказує апелянт, які стосуються виключно конфлікту між сторонами по даній справі, який виник 02.05.2021 року, жодного значення для вирішення справи не мають, оскільки характеризують лише відносини між сторонами спору, і дані обставини не можуть свідчити про найкращі інтереси дитини.

На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року, виходячи із наступного.

Показання свідка, виходячи із положень статті 90 ЦПК України, є одним із видів доказів по справі.

Згідно приписів ч.2,ч.3 статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року, висновок суду про задоволення вимог заявленого позову ґрунтується не тільки на показаннях свідків в судовому засіданні суду першої інстанції, а і на оцінці судом кожного доказу по справі окремо, а також на оцінці судом достатності і взаємного зв`язку доказів по справі у їх сукупності. При цьому, як вказав суд першої інстанції у рішенні від 20.05.2021 року, враховуючи встановлені судом у справі обставини, крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення місця проживання дитини разом із батьком.

З приводу врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 171 Сімейного кодексу України, яка регламентує врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно статті 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

З врахуванням вказаних норм законодавства, в судовому засіданні апеляційного суду, у порядку, передбаченому законом, була вислухана думка дитини сторін даного спору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно визначення її місця проживання.

На запитання суду, де краще дитині проживати, дитина сторін даного спору ОСОБА_3 відповіла: ''…ну с папой…''. На запитання суду: ''А з мамою?'', дитина ОСОБА_3 відповіла: ''…теж''.

Для забезпечення належного розгляду даної справи, на запит апеляційного суду від 20.09.2021 року (а.с.170, том 2), Управлінням (службою) у справах дітей Чернігівської міської ради було надано висновок щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 (а.с.175, том 2). Згідно даного висновку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.10.2021 року №634 (а.с.174, том 2), орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 .

При цьому, згідно матеріалів справи, 26.03.2021 року (а.с.79,80, том 1) рішенням №39 Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області було затверджено висновок служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради в інтересах дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційний суд не може погодитися з висновком Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 (а.с.175, том 2), оскільки вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим. Крім того, даний висновок не спростовує висновку служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.80, том 1), відповідно до якого, служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради в інтересах дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Необхідно зазначити, що у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із батьком відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог заявленого позову про визначення місця проживання дитини сторін даного спору із батьком.

При цьому, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 20.05.2021року, що визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, ніяким чином не перешкоджає іншому із батьків приймати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванні з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий із батьків не позбавлений права повторно ставити дане питання.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які учасники судового розгляду даної справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом в ході розгляду даної справи.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 15.11.2021 року.

Головуючий: Судді: