ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 р. | № Д1/7 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя | Ходаківська І.П. |
судді | Данилова Т.Б. |
Савенко Г.В. |
розглянувши |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Дніпронафта» |
на рішення | арбітражного суду Дніпропетровської області від 18.05.1998 року |
у справі | № Д1/7 арбітражного суду Дніпропетровської області |
за позовом | Прокурора Дніпропетровської області в інтересах виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Представництва Фонду державного майна України у м. Дніпропетровськ |
до | 1) Дніпропетровської міської ради 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Дніпронафта» |
про | визнання недійсним розпорядження та договорів купівлі-продажу нежилих приміщень |
За участю представників сторін:
від позивача –не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином;
від відповідачів – Санжара дов. від 30.10.07р., Нікітін С.М. дов. від 08.06.07р. № 4/11
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 01.11.07р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Прокурор Дніпропетровської області в інтересах виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів та Представництва Фонду державного майна України у м. Дніпропетровськ звернуся до суду із позовом до Дніпропетровської міської ради народних депутатів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Дніпронафта»в якому просить визнати недійсним розпорядження голови Дніпропетровського міської ради народних депутатів №4-р від 15.04.1997р. та договори купівлі-продажу №495/н, №496/н, №497/н, №498/н від 17.04.1997р., укладені між Представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ та ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта».
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.1998р. у справі №Д1/7 задоволені позовні вимоги. Визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровського міської ради народних депутатів №4-р від 15.04.1997р. та договори купівлі-продажу №495/п, №496/н, №497/н, №498/н від 17.04.1997р., укладені між Представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ та ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта». Зобов’язано ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»повернути Представництву Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ до 15.04.1998р. отримані приміщення. Стягнуто із відповідачів судові витрати. Стягнуто із виконавчого комітету Дніпропетровського міської ради народних депутатів та Дніпропетровської міської ради народних депутатів по 1700 грн. штрафу за невиконання вимог суду.
Постановою арбітражного суду Дніпропетровської області від 18.05.1998р. рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.1998р. у справі №Д1/7 залишено без змін. В частині стягнення штрафу пункт 4 рішення змінено із 1700 грн. на 35 грн.
ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.1998р. та постанову арбітражного суду Дніпропетровської області від 18.05.1998р., а в задоволенні позову відмовити.
Одночасно, заявником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для звернення з касаційною скаргою. Судова колегія з урахуванням поважності наданих заявником доказів відновила пропущений процесуальний строк ( ухвала про призначення касаційної скарги від 18.10.07р у справі № Д1/7).
Також, Дніпропетровською міською радою заявлено клопотання про припинення провадження у справі, у зв’язку з ліквідацію представництва Фонду державного майна України у м. Дніпропетровську.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
На момент звернення прокурора Дніпропетровської області до суду такі випадки були визначені, зокрема, і у статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, яка передбачає обов‘язок арбітражного суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави.
В даній справі прокурор Дніпропетровської області звернувся до суду не в інтересах держави, а в інтересах виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів та Представництва Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ, що суперечить ст. 121 Конституції України та ст. 2 АПК України в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви.
Крім цього, позовна заява не містить обґрунтування порушення інтересів держави, а рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване розпорядження та договори об’єктивно порушують права державного органу, яким є Представництво Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ.
В той же час, судами вірно встановлено, що предметом оскаржуваних договорів є комунальне майно, укладання договору з продажу якого було доручено Представництву Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ.
За таких обставин, заявлена у дані справі позовна вимога прокурора Дніпропетровської області не спрямована на захист держави чи державних органів.
Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»голова сільської, селищної, міської Ради народних депутатів є найвищою посадовою особою відповідно сільради, селища, міста (крім міст Києва і Севастополя) і є одночасно головою виконавчого органу місцевого самоврядування (главою місцевої адміністрації).
Пунктом 3 ч. 10 ст. 23 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»передбачене право голови ради видавати розпорядження.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.1997р. головою Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято розпорядження №4р «Про підтвердження факту продажу нежилих приміщень міської комунальної власності за адресами: пр. К.Маркса, 58 А-9; вул. Мечникова, 4; пр.ім Газети «Правда», 117 А-9; пр. К. Маркса, 94а А-4». Пунктом 3 вказаного розпорядження доручено Представництву Фонду державного майна України в м. Дніпропетровськ укласти з ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»договори купівлі-продажу.
Безпідставним є твердження судів про невідповідність п.1 розпорядження №4р від 15.04.1997р. частині 5 статті 124 Конституції України щодо суперечності рішенню арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.11.1996р. у справі №Да1-28, адже предметом судового розгляду у вказаній справі не були та не могли бути ні розпорядження №4р від 15.04.1997р., ні договори купівлі-продажу від 17.04.1997р., яких на момент винесення наведеного судового рішення не існувало.
Разом із цим одним із принципів місцевого та регіонального самоврядування визначених статтею 3 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»є обов'язковості рішень органів місцевого та регіонального самоврядування, одним із яких є голова ради.
Здійснювати оцінку розпоряджень голови ради та скасовувати їх має право сесія відповідної ради, а тому ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»не мало та не могло мати можливості перевіряти правильність актів органів місцевого самоврядування та зобов’язане було дотримуватися встановлених вказаними органами правил.
На момент укладання договорів №495/п, №496/н, №497/н, №498/н від 17.04.1997р. купівлі-продажу нежилих приміщень за адресами: пр. К.Маркса, 58, вул. Мечникова, 4, пр. ім. Газети «Правда», 117, пр. К. Маркса, 94а та набуття ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»права власності на вказане майно, розпорядження голови Дніпропетровської міської ради народних депутатів №4р від 15.04.1997р. було чинне та обов’язкове до виконання. Також були відсутні інші заборони щодо реалізації такого майна.
Відповідно до ч.1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Судами встановлено факт передачі майна на користь ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта», а відтак остання набула право власності на нежилі приміщення.
Згідно із ст. 41 Конституції України право власності особи є непорушним.
Із матеріалів справи не вбачається, судами не вставлено, а позивачем не доведено наявності винної, протиправної поведінки ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»під час купівлі-продажу нежилих приміщень, а отже, за таких умов, можливі порушення органів публічної влади не можуть бути безумовною підставою для повернення приватизованого майна в комунальну власність в порушення права власності покупця.
Визначення підставою для визнання договорів купівлі-продажу нежилих приміщень №495/п, №496/н, №497/н, №498/н від 17.04.1997р. незаконність розпорядження голови Дніпропетровської міської ради народних депутатів суперечить наведеним нормам Конвенції та Конституції України.
Доводи судів про невідповідність договорів ст.ст. 4, 5, 7 Закону України «Про приватизаційні папери», ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного майна»та ст. 6 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»щодо можливості використання приватизаційних майнових сертифікатів не інакше, як в оплату за об’єкт приватизації, зроблені з невірним застосуванням положень вказаних законів, які визначають перелік об’єктів приватизації. Зокрема, нежилі приміщення, продаж яких є предметом оспорюваних у даній справі договорів, відносяться до об’єктів приватизації, а тому приватизаційні майнові сертифікати могли бути використані при розрахунках за вказані об’єкти.
Отже, відсутні передбачені чинним законодавство України підстави для задоволення позову та позбавлення ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»права власності.
Щодо заявленого клопотання Дніпропетровської міської ради про припинення провадження у справі, то судова колегія відхиляє подане клопотання, оскільки в даному випадку позивачем по даній справі є прокурор.
З огляду на вищевикладене рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.1998р. та постанова арбітражного суду Дніпропетровської області від 18.05.1998р. у справі №Д1/7 підлягають скасуванню, з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Дніпронафта»задовольнити.
Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.1998р. та постанову арбітражного суду Дніпропетровської області від 18.05.1998р. у справі №Д1/7 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
По наданню доказів виконання Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.1998року по справі № Д1/7 видати ТОВ «Виробнича фірма «Дніпронафта»зворотні накази. Виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко