справа №627/1052/21

провадження №1-кп/619/395/21

УХВАЛА

11 листопада 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Нечипоренко І.М.

суддів - Калиновської Л.В., Кононихіної Н.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання - Носачової І.В.

розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021220000000881 від 16.06.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Місцево Орєхово-Зуєвського району Московської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України,

Сторони кримінального провадження:

прокурор - Щебликін Д.А.

захисник: - Мироненко С.М.

обвинувачений - ОСОБА_1

представник потерпілого - Чухраєва Н.С.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжких злочинів. Вина останнього підтверджується у сукупності зібраними доказами: протоколами допиту потерпілих, протоколом пред`явлення особи для впізнання, висновками судово-медичних експертиз, протоколами огляду місця події, протоколами про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем, протоколами допиту свідків, що свідчить про обґрунтованість підозри. Указані докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України. Крім того, СУ ГУНП в Харківській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 12015220240000812 від 19.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 347 КК України, № 12018220300000786 від 11.09.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 206-2; ч. 1 ст. 294, ч.З ст. 365-2 КК України. 12.09.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. 14.09.2018 кримінальне провадження № 12018220300000786 від 11.09.2018 та № 12015220240000812 від 19.12.2015 об`єднано в одне кримінальне провадження під номером № 12015220240000812. 07.11.2018 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 206-2 КК України. 01.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 347 КК України. 14.09.2018 підозрюваному ОСОБА_1 . Київським районним судом м. Харкова обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. У листопаді 2019 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 продовжений строк тримання під вартою з визначенням застави. Після внесення застави підозрюваний був звільнений з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор». У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`являвся до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, 16.06.2021 з кримінального провадження № 12015220240000812 виділені матеріали зідносно підозрюваного ОСОБА_1 в окреме провадження за номером №1202122000000881 від 16.06.2021 за ч. 2 ст. 347, ч. 1 ст. 294, ч. З ст. 206-2 КК України. 16.06.2021 постановою слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області Ширяева О.В. оголошено в розшук. 06.07.2021 Київським районним судом м. Харкова підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 8 діб (до 12.07.2021 включно) в рамках строку досудового розслідування. 12.07.2021 Київським районним судом м. Харкова підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб (до 09.09.2021 включно). 08.09.2021 Київським районним судом м. Харкова підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб (до 07.11.2021 включно). Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п.п. 1, 2, З, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що серед злочинів, які інкримінуються ОСОБА_1 особливо тяжкий, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до п`ятнадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. Крім того, під час здійснення досудового розслідування інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, останній переховувався від органів досудового розслідування та був оголошений в розшук, що також свідчить про існування вказаного ризику. Наявність ризику незаконного впливання на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину, наявністю потерпілих, свідків, інших підозрюваних, показання яких відкриті підозрюваному ОСОБА_1 , з зазначенням їх контактних даних, що дає підозрюваному можливість впливати на їх свідчення. Наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Характер, неодноразовість, та насильницький спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність. Вказаний ризик, підтверджується також тим, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, знову вчинив умисні тяжкі злочини, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, про що останньому повідомлено про підозру 30.07.2021, у вказаному провадженні, на теперішній час виконуються вимоги ст. 290 КПК України. Виходячи з вищевикладеного, обставини, які б перешкоджали обрати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відсутні, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Обвинувачений у судовому засіданні відмовився надавати будь-які пояснення щодо клопотання прокурора.

Захисник Мироненко С.М. зазначила про необґрунтованість клопотання та його безпідставність, про відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності ризиків, якими обґрунтовується подальше тримання під вартою. Просила обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, обрати заставу.

Представник потерпілого підтримала клопотання прокурора у повному обсязі.

Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2021, яка ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 залишена без змін, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався, останній раз відповідно до ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 04.11.2021 запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжений до 14.11.2021.

Оцінюючи доводи прокурора Щебликіна Д.А. щодо саме обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, викладені у поданому ним клопотанні, суд керується положенням частини третьої статті 315 КПК України, відповідно до якої під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України в частині автоматичного продовження дії запобіжних заходів визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).

Так, за змістом вказаного рішення, продовження судом під час підготовчого судового засідання строку дії запобіжних заходів за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК України, які впливають на необхідність продовження запобіжних заходів на стадії судового провадження. КСУ вказав, що у випадку, коли суддя за відсутності клопотань сторін ініціює питання продовження дії запобіжних заходів, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що положення ч. 3 ст. 315 КПК України втратили чинність лише в частині автоматичного продовження дії строкових запобіжних заходів, що не позбавляє права суду вирішувати відповідні питання за клопотаннями сторін.

Суд звертає увагу на положення ст. 315 КПК України, яка надаючи суду повноваження вирішувати питання щодо заходів забезпечення, в т.ч. запобіжних заходів, зобов`язує здійснювати такий розгляд саме за правилами, передбаченими розділом ІІ КПК України. Зокрема, відповідно до статті 132, частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на положення частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Колегія суддів звертає увагу, що пропри відсутність чіткого врегулювання питання продовження запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання поняття «обрання запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й продовження, оскільки воно є своєрідним обранням запобіжного заходу на новий період, а тому при вирішенні клопотання прокурора, на думку колегії суддів, слід керуватися саме цією нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Разом із тим, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Що стосується обґрунтованої підозри, то в силу положень частини другої статті 42 КПК України ОСОБА_1 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від органу досудового розслідування та суду; ризик впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.

Так, у обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим за вчинення особливо тяжкого злочину, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування переховувався, у зв`язку з чим був оголошений у розшук.

Дійсно, один із злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 є особливо тяжким.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити спроби переховуватися від органів суду, у зв`язку з чим наявність вказаного ризику, на думку колегії суддів, є доведеною.

Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, потерпілих та інших обвинувачених, як зазначив прокурор, наявність цього ризику обумовлена характером та обставинами вчинення злочину, наявністю потерпілих, свідків та інших підозрюваних, показання яких відкриті ОСОБА_1 з визначенням їх контактних даних, що дає можливість впливати на їх свідчення.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, потерпілих та інших обвинувачених, колегія суддів виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням потерпілих, свідків, обвинувачений ОСОБА_1 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Оскільки допит потерпілих та свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.

Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень прокурором зазначено, що характер, неодноразовість та насильницький спосіб вчинених дій, тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, підозрюється у вчиненні інших злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, про що останньому повідомлено про підозру 30.07.2021, що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про випадки ймовірної протиправної поведінки, оскільки у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт розглядається в суді, а у кримінальному провадженні, де ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні інших злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, продовжується досудове розслідування. Зазначене може характеризувати особу, як таку, відносно якої є й інші обґрунтовані підозри у скоєнні інших кримінальних правопорушень.

До клопотання прокурором додано перераховані вище докази. Суд під час підготовчого провадження зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів і дослідити додані до них докази. Водночас, під час розгляду таких клопотань суд не оцінює вказані докази на предмет їх допустимості і належності саме для доведення пред`явленого обвинувачення, а досліджує їх виключно з метою встановлення наявності або відсутності заявлених прокурором ризиків.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовуютьпродовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів не вбачає можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам. При цьому суд враховує, що до обвинуваченого вже застосовувалися більш м`які запобіжні заходи, і вони не забезпечили належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 392 КПК України, суд,

постановив:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» по 06 січня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Дергачівський районний суд Харківської області, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя І. М. Нечипоренко

Судді Л.В. Калиновська

Н.Ю. Кононихіна