Справа № 426/2594/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді Просіної Я.В.

за участі секретаря судового засідання - Малімон М.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Ткаченка А.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове Луганської області в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сватове Сватівського району Луганської області, українця, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, неодруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

встановив:

18 серпня 2021 року приблизно о 06 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де в останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме -грошових коштів з домоволодіння свого знайомого ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . З цією метою достовірно знаючи про те, що ОСОБА_2 та його матері - ОСОБА_3 , в цей час немає за місцем проживання, ОСОБА_1 попрямував до їх місця мешкання за вищевказаною адресою. Цього ж дня, приблизно о 07 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході проведення судового розслідування встановити не надалося за можливе, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, впевнившись в тому, що його ніхто не бачить та не спостерігає за його злочинними діями, діючи умисно, протиправно, незаконно, прибувши до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , рукою відчинив вхідну хвіртку та зайшов на територію подвір`я за вказаною адресою. Після цього, ОСОБА_1 пішов до вхідних дверей господарського приміщення - сараю, де знаходились ключі від будинку, про що останньому було достовірно відомо. Потім, взявши вказані ключі, відчинив вхідні двері та проник до будинку, де перебуваючи в кімнаті зали із шухляди шафи меблевої стінки ОСОБА_1 таємно викрав грошові кошти у сумі 5000 гривень 00 копійок та 400 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на 18.08.2021 року складає 10 670 гривень 08 копійок. Забравши вищезазначені грошові кошти, ОСОБА_1 поклав їх до кишені, тим самим заволодів ними, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд. Скоєним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_2 завдана матеріальна шкода на загальну суму 15 670 гривень 08 копійок.

Своїми умисними протиправними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням до житла, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду свою вину у скоєнні кримінального правопорушення при вищевикладених обставинах визнав повністю та пояснив, що 18 серпня 2021 року приблизно о 06 годині 30 хвилин він вирішив піти та викрасти у свого знайомого ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 грошовы кошти. Він знав, що з ранку знайомого та його матері вдома не буде. Потім він пройшов до домоволодіння, взяв ключі від будинку, про що йому було достовірно відомо де вони знаходилися. Відімкнув двері від будинку та проник до будинку, де перебуваючи в кімнаті зали із шухляди шафи меблевої стінки таємно викрав грошові кошти у сумі 5000 гривень 00 копійок та 400 доларів США. Забравши вищезазначені грошові кошти, ОСОБА_1 поклав їх до кишені. Матеріальну шкоду відшкодував повністю. У вчиненому щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає, матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі, просить призначити покарання на розсуд суду.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані правильно за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до житла.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття обвинуваченого, відшкодування матеріальної шкоди.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, в судовому засіданні не встановленою.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення проти власності, дані про особу ОСОБА_1 , який у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, добре характеризується за місцем проживання, офіційно не працює, а також враховує думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить призначити покарання на розсуд суду . За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, яке буде, на думку суду, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без відбування призначеного покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, обвинуваченого слід звільнити від призначеного покарання з випробуванням, та з метою організації органами пробації належного контролю за його поведінкою, покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», забезпечить співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати, понесені при проведенні експертиз, суд згідно ст. 118 КПК України відносить до процесуальних витрат та вважає за необхідне стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтись на реєстрацію в уповноважений орган з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта за проведення судової-дактилоскопічної експертизи від 27.08.2021 № СЕ-19/113-21/9613- Д в сумі 1372, 96 грн.

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі:

- циліндровий механізм замка зі штатним ключем, грошові кошти, а саме -400 доларів США, 1500 гривень, які зберігаються у власника ОСОБА_2 - залишити у останнього;

- змив біологічної речовини з зовнішньої ручки вхідних дверей, змив біологічної речовини з ручки дверки, шухляди меблевої стінки, зразок чистої ватної палички, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Сватівського РВП ГУНП в Луганській області - знищити;

- медична книжка на ім`я ОСОБА_3 - яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Сватівського РВП ГУНП в Луганській області - повернути ОСОБА_3 ;

- сліди папілярних ліній, які долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя Я.В. Просіна