ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р. | № 11/250-05 (12/147-04) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Гончарука П.А., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства “ЕНЕРГОРИНОК” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2007р. у справі за позовом Державного підприємства “ЕНЕРГОРИНОК” до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Вінницяобленерго” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2004 року Державне підприємство “ЕНЕРГОРИНОК” пред'явило в господарському суді позов до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія Вінницяобленерго” про стягнення 23663703,06 грн. заборгованості.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути 21816448,99 грн. основного боргу, 473813,16 грн. 3% річних, 1941663,96 грн. інфляційних та 2211128,06 грн. пені.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.08.2004р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.12.2004р., позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 21816448,99 грн. основного боргу, 473813,16 грн. 3% річних, 1941663,96 грн. інфляційних та 100000 грн. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2005р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.12.2004р. та рішення господарського суду Вінницької області від 10.08.2004р. в частині стягнення пені та розподілу судових витрат було скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду. В решті зазначені судові рішення залишено без змін.
При новому розгляді справи позивач у порядку ст. 22 ГПК України уточнив позов і просив стягнути пеню в розмірі 1924813,96 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.10.2006р. (суддя Балтак О.О.) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто 1908179 грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2007р. (судді Ляхевич А.А. –головуючий, Зарудяна Л.О., Щепанська Г.А.) апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення господарського суду Вінницької області від 17.10.2006р. змінено в частині пені та судових витрат, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1754830,64 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2007р. в частині відмови у стягненні пені в сумі 153,348,36 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення пені в сумі 1924813,96 грн., нарахованої на заборгованість за поставлену електроенергію в період з січня по березень 2003р. включно.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом другої інстанції при повторному розгляді справи, спірні правовідносини щодо купівлі електроенергії відповідачем у ДП “Енергоринок” виникли як з договору №58/01-ЕР від 11.08.1999р., так і договору №1406/01 від 17.02.2003р., та додаткових угод до нього від 17.02.2003р. №1407/01, 30.06.2003р. №1556/01.
При вирішенні вказаного спору суд другої інстанції, змінюючи рішення господарського суду, обґрунтовано виходив з положень цих договорів, зокрема, підставно звернув увагу, що при нарахуванні пені за січень, лютий 2003р. суд першої інстанції не врахував припис п. 6.3.2 договору від 11.08.1999р. (в редакції протоколу розбіжностей), як і положень Закону України “Про тимчасову заборону стягнення у громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”.
Враховуючи ці та інші обставини, встановлені апеляційним судом, у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України, повного і об’єктивного дослідження матеріалів справи, суд другої інстанції мав підстави для зміни рішення господарського суду і часткового задоволення позову щодо стягнення пені в сумі 1754830,64 грн.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності вирішення спору апеляційним судом.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства “ЕНЕРГОРИНОК” залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2007р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
П.Гончарук
Л.Стратієнко