АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Заводян К.І.
Суддів: Бреславського О.Г., Лисака І.Н.
Секретаря: Тодоряка Г.Д.
З участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа –служба у справах дітей Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заставнівського районного суду від 02 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_3 подала позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
Посилалася на те, що шлюб з відповідачем вона зареєструвала 28 вересня 2003 року. Від шлюбу є двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Спільне життя з відповідачем не склалося. Подружжя не може знайти згоди з приводу виховання дітей, виникають сварки на побутовому рівні, чоловік її не поважає, залякує.
Вважає, що подальше спільне проживання і збереження шлюбу неможливе.
Просила суд розірвати шлюб, укладений 28 вересня 2003 року між нею та ОСОБА_1
Визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з матір’ю - ОСОБА_3
ОСОБА_1 подав до ОСОБА_3 зустрічний позов про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ майна подружжя, третя особа – служба у справах дітей Заставнівської районної державної адміністрації.
В частині розірвання шлюбу посилався на те, що ОСОБА_3 не виконує належним чином обов’язки матері по догляду за дітьми, через що вчиняє сварки на очах у дітей.Шлюбні стосунки між ними фактично припинилися з 28 грудня 2009 року. ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_6 проживає окремо, веде аморальний спосіб життя, витрачаючи кошти, що виплачуються як допомога на дитину, всупереч інтересам дитини.
Спільне господарство вони не ведуть. Кожен живе своїми інтересами. Шлюб зберегти неможливо.
Донька, яка проживає з ОСОБА_3, не отримує належного догляду та харчування.
За час шлюбу ними було придбано житловий будинок з господарськими спорудами, вартістю 156795 гривень. Сторони не дійшли згоди щодо його поділу.
ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб, укладений 28 вересня 2003 року між ним та ОСОБА_3
Визначити місце проживання дітей : ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним - ОСОБА_1
Провести між ним та ОСОБА_3 поділ жилого будинку, виділивши йому 3/4 частки, із врахуванням того, що діти залишаються проживати з ним, а ОСОБА_3 виділити ј жилого будинку.
Рішенням Заставнівського районного суду від 02 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 і зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано шлюб, укладений 28 вересня 2003 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1
Постановлено після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_3 змінити на ”Китарюк”.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_1, а малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з матір’ю - ОСОБА_3.
Проведено поділ жилого АДРЕСА_1. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 виділено по Ѕ частці цього будинку. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду в частині визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 і поділу жилого будинку змінити.
Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з нею.
Виділити їй ѕ частки жилого АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 - ј частку.
Відповідно до змін рішення вирішити питання про стягнення судових витрат.
Вважає, що рішення суду не відповідає встановленим обставинам справи. Згоди про місце проживання сина з батьком між сторонами не досягнуто. Син є малолітнім і потребує опіки матері. Брат та сестра позбавлені спілкування між собою.
Суд без підстав відхилив висновок органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання обох дітей з матір’ю, не врахував, що за умовами роботи ОСОБА_1 часто виїжджає на декілька днів, в тому числі за кордон і вихованням дитини не займається.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечує. Рішення суду вважає законним і обґрунтованим.
Посилається на те, що відповідно до ст..141 СК України батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того перебували вони у шлюбі між собою.
Вказує на те, що ОСОБА_3 добровільно залишила сина ОСОБА_7 у його батьків. Сама з донькою проживала в різних місцях у м.Чернівці, адреси йому не повідомляла, життям сина не цікавилася.
Доводи ОСОБА_3 про його судимість та про перебування на обліку у зв’язку із психіатричним захворюванням спростовані доказами, що є у матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст.11 Закону України ”Про охорону дитинства” сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом
основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Виконуючи вказані вимоги законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за обставинами, які склалися, та в інтересах дитини, місце проживання малолітнього ОСОБА_7 слід визначити з батьком - ОСОБА_1
Судом встановлено, що з моменту припинення сторонами шлюбних стосунків, з грудня 2009 року, малолітній син проживає з батьком, а донька ОСОБА_5 з матір’ю. Діти прив’язані до кожного з батьків, з ким проживають.
Незважаючи на наявність на праві власності жилого будинку у с.Юрківці Заставнівського району, ОСОБА_3 змінювала місце проживання. Проживаючи у м.Чернівці, наймала житло у приватних осіб, в готелі. В даний час проживає у батьків в с.Малий Кучурів.
При зміні місця проживання, дитині доведеться змінити оточення, до якого він звик, поміняти школу, вчителів. Залишити друзів і приятелів, а також діда і бабу (з боку батька), які за ним доглядають, коли батько на роботі. Вказані зміни не відповідатимуть інтересам дитини.
На думку судової колегії, матеріальне забезпечення ОСОБА_1 краще ніж у ОСОБА_3
ОСОБА_1 має роботу, непоганий заробіток. ОСОБА_3 заробітку не має, доглядає за донькою ОСОБА_5, на яку отримує допомогу відповідно до Закону „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Суд обґрунтовано взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_3 та донька сторін ОСОБА_5 не позбавлені можливості спілкування з ОСОБА_7. ОСОБА_1 привозить сина до матері і сестрички, не чинить перешкод у зустрічах сина з матір’ю у школі, інших місцях.
На підставі наведеного та доказів, які є в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що усталений спосіб проживання дитини із батьком, сумлінне ставлення батька до виконання батьківських обов’язків за наявності безперешкодної можливості матері брати участь у її житті та вихованні, є істотними обставинами для справи, які в розумінні ст.161 СК України не дають підстав для задоволення вимог про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 із матір’ю, оскільки це буде зміною його способу життя та завдасть шкоди через необхідність пристосування до нових умов.
Відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ жилого будинку,
Суд, встановивши, що спірний будинок був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі і відремонтований за спільні кошти, вірно виходив з того, що відповідно до ст..ст.60, 63, 69, 70 СК України він є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно вимог ч. 1 ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Позовних вимог про поділ жилого будинку в натурі сторони не заявляли, йшлося лише про право на ідеальну частку в будинку. Суд обґрунтовано відхилив доводи сторін про право на збільшення частки у будинку у зв’язку з визначенням місця проживання дітей, оскільки вказане спільне майно є власністю батьків, а обставин, які мають істотне значення для збільшення частки одного з подружжя у спільному майні, не встановлено.
Рішення суду в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 та поділу спільного майна подружжя відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити..
Р ішення Заставнівського районного суду від 02 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: