Ухвала

Іменем України

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 757/27894/20

провадження № 61-16820ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року у складі колегії суддів:

Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у порядку поділу майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у порядку поділу майна подружжя, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошові кошти в розмірі 342 288,00 грн у якості грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки Toyota, модель: С-HR, тип: загальний легковий - загальний хетчбек-В, рік випуску: 2019, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , що був відчужений ОСОБА_2 22 травня 2020 року без його волевиявлення та відома.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

09 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 без її відома вивіз із квартири набуте у шлюбі майно, загальною вартістю 148 500,00 грн, а тому просила стягнути з ОСОБА_1 половину вартості зазначеного майна у розмірі 74 250,00 грн в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя та об`єднати її зустрічний позов у одне провадження разом із первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 повернуто заявнику, посилаючись на те, що позовні вимоги не взаємопов`язані, а тому їх спільний їх розгляд є недоцільним.

Постановою Київського апеляційного суду 17 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не урахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 та вимоги зустрічного позову

ОСОБА_2 є взаємопов`язаними, їх спільний розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин, зокрема, поділу спільного сумісного майна подружжя, а тому дійшов помилкового висновку про повернення зустрічного позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою з пропуском строку встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України. Вимоги за первісним та зустрічним позовами не є взаємопов`язаними, а тому їх спільний розгляд є недоцільним. Крім того, згідно з положеннями статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, тоді як він такої згоди не надавав, що унеможливлює вирішення питання про стягнення грошової компенсації половини вартості майна. Також зазначав, що майно, що є предметом спору у зустрічному позові ОСОБА_3 також є предметом спору у інших судових справах про поділ майна подружжя (справи № 757/36999/20 та 757/44753/20).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність спільного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є спільний розгляд первісного і зустрічного позовів, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Установивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 та вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 взаємопов`язані, їх спільний розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин, зокрема, поділу спільного сумісного майна подружжя, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали місцевого суду та направлення справи для продовження розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях. Засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» (заява №38789/04) наголошується, що принцип рівності сторін, як один зі складників справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою з пропуском строку встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України та, що майно, яке є предметом спору у зустрічному позові ОСОБА_3 також є предметом спору у інших судових справ між сторонами про поділ майна подружжя (справи № 757/36999/20 та 757/44753/20) є необґрунтованими, оскільки фактично зводиться до незгоди заявника з оскаржуваним судовим рішенням. Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України, виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Посилання у касаційній скарзі на те, що згідно з положеннями статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, а він такої згоди не надавав, що унеможливлює вирішення питання про грошову компенсацію половини вартості майна є неспроможними, оскільки стосуються вирішення спору по суті, який буде вирішено при ухваленні судового рішення, а вирішення питання про прийняття зустрічного позову.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, постанова Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року ухвалена з дотриманням норм процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 17 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у порядку поділу майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак