ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/12722/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визняння дій протиправними та зобов`язання вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі по тексту також - відповідач.), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №10066-17449/Х-02/8-1000/20 від 29.10.2020 про відмову їй у здійсненні перерахунку та виплати пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести з 01.01.2020 перерахунок та виплату їй пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підпункту 9-1 пункту 2 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», з урахуванням раніше сплачених сум коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є особою з інвалідністю ІІ групи. Вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на перерахунок пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки саме в наслідок проходження служби та при виконанні службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС вона стала особою з інвалідністю, тому звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, однак останній відмовив їй, чим позбавив передбачених законом гарантій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою, є такі умови 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції.

Позивач, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони не набула статусу військово-службовця, у зв`язку з чим не належить до числа осіб, на яких поширюється дія ст.59 Закону №796-ХІІ та яким має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи (потерпілі від аварії на ЧАЕС).

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якій довічно встановлено II групу інвалідності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до посвідчення, виданого УСЗН Бородянської РДА 14.05.2013, позивач має статус інваліда війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Довідкою Управління з питань НС від 05.10.2007 №01-08/917 підтверджено, що позивач приймала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району - 01.05.1986.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно з ч. 3 ст. 59 Закону №796 з 01.10.2017, оскільки вона є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в результаті чого отримала інвалідність ІІ групи.

Листом від 29.10.2020 відповідач повідомив про відсутність підстав відповідного перерахунку, зазначивши, що позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, як того вимагає ч. 3 ст. 59 Закону №796 та не підлягає під категорію осіб, які визначені вищезазначеною статтею та п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011.

Вважаючи дії відповідача щодо, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з приміткою до ст. 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №1240/2088/18.

Частиною 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, ч. 3 ст.59 Закону № 796-XII у редакції, яка застосовувалась до 01 жовтня 2017 року, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, яка застосовується з 0 жовтня 2017 року та згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом 2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Відтак, право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої ст. 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Аналогічного висновку щодо одночасної необхідності дотримання вказаних вище критеріїв дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 11.12.2018 у справі № 822/1346/18, від 26.03.2019 у справі № 816/99/18.

Разом з тим, вирішуючи дану справу, колегія суддів звертає увагу на рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019, згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Як наслідок, положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю ввизнано такими, що суперечать Конституції України.

Згідно статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною третьою статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року.

Тобто, для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою відповідно до ч.3. ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця на час його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів щодо призову позивача, як військовозобов`язаного на військові збори, або проходження ним військової служби.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Тобто, формування Цивільної оборони передбачало як воєнізовану так і невоєнізовану форму.

Апеляційний суд наголошує, що за такого правового регулювання позивач, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони не набула статусу військово-службовця, у зв`язку з чим не належить до числа осіб, на яких поширюється дія ст.59 Закону №796-ХІІ та яким, на її підставі, має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що про те, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2021 року.

Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька

Судді: О.Є. Пилипенко

Я.М. Собків