Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #124973367


Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 766/12658/20

провадження № 61-7528св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрій Анатолійович,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старюка Віталія Анатолійовича на постанову Херсонського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Кузнєцової О. А., Семиженка Г. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про захист прав споживачів шляхом визнання договору банківського вкладу дійсним, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка А. А. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договорами банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №№ 005-21504-190215, 007-21504-190215, укладеними 19 лютого 2015 року між ним та Публічним акціонерним товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зазначений позов, мотивований тим, що 09 лютого 2015 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 005-21504-190215 зі сплатою процентів наприкінці строку дії договору без права поповнення.

За умовами договору банк зобов`язався прийняти від нього грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США та відкрити вкладний (депозитний) рахунок, строк розміщення вкладу складає з 19 лютого 2015 року до 05 березня 2015 року включно за процентною ставкою 5,5 % річних.

Того ж дня, між ним і банком було укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою пункт 1.8 змінено та викладено в іншій редакції, а саме зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.

19 лютого 2015 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 007-21504-190215 зі сплатою процентів наприкінці строку дії договору без права поповнення.

За умовами договору банк зобов`язався прийняти від нього грошові кошти у розмірі 1 200 доларів США та відкрити вкладний (депозитний) рахунок, строк розміщення вкладу складає з 19 лютого 2015 року до 05 березня 2015 року включно за процентною ставкою 5,5 % річних.

Того ж дня, між позивачем і банком було укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою пункт 1.8 змінено та викладено в іншій редакції, а саме зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.

Правлінням Національного банку України 30 жовтня 2014 року було прийнято постанову № 692/БТ «Про визнання ПАТ «Дельта Банк» проблемним, а 02 березня 2015 року - постанову № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі постанови Правління Національного банку України №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» 02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Враховуючи, що 02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», позивач на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» набув право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і включення його до Реєстру вкладників, для здійснення виплат.

При зверненні до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою отримання відшкодування коштів у розмірі вкладу стало відомо, що він відсутній у списках вкладників, оскільки договори банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року визнано нікчемними на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Невнесення уповноваженою особою Фонду його до переліку вкладників потягло за собою ряд порушень чинного законодавства, зокрема невнесення Фондом даних про нього до Загального Реєстру і невиплати йому гарантованої суми вкладу на підставі частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважає, що факт нікчемності правочину підлягає доказуванню Банком та спростовується змістом договору банківського вкладу, який не містить умов, які б можливо було тлумачити, як такі, що створюють переваги (пільги) і на правовідносини, що склалися між сторонами не поширюються положення пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи свої права порушеними, він звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, однак ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду по суті пред`явлених вимог скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оспорювані договори безпідставно визнано нікчемними, а його неправомірно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 21 грудня 2020 року позов задовольнив.

Зобов`язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 005-21504-190215 у доларах від 19 лютого 2015 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 007-21504-190215 у доларах від 19 лютого 2015 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів», вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 зазначеного Закону. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів».

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта банк» за рахунок Фонду.

Херсонський апеляційний суд постановою від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» задовольнив частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року скасував і закрив провадження у справі. Роз`яснив ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Херсонського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що зазначена категорія спору належить до юрисдикції адміністративного суду, що відповідно до статті 277 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 звертався в порядку адміністративного судочинства з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року провадження у справі було закрито із роз`ясненням позивачу про його право звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.

Також апеляційний суд зазначив про те, що позовні вимоги у згаданій справі та справі яка переглядається обґрунтовувалися різними правовими позиціями. У цій справі позивач спочатку також заявляв позовну вимогу про визнання дійсним нікчемного правочину та потім уточнив свої вимоги, остаточно просивши зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати інформацію щодо вкладника, який має право на відшкодування коштів за договорами банківського вкладу. Тобто така вимога за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим спором і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Старюка В. А. до Верховного Суду у травні 2021 року надійшла касаційна скарга на постанову Херсонського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі вкладник банку звернувся до суду із позовною заявою про визнання правочинів дійсними у зв`язку із тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб договори банківського вкладу, які були укладені між ним та банківською установою було визнано нікчемними, і ця вимога беззаперечно належить до юрисдикції цивільного суду, що узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 757/44693/15-ц.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволення. Однак апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідач не визнає право позивача на банківський вклад, а обраний позивачем спосіб захисту спрямований на поновлення прав останнього.

Також поза увагою апеляційного суду залишилося те, що цей позов можна віднести саме до випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, тобто одна з вимог повинна була розглядатися саме цивільним судом.

Апеляційний суд фактично не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо недотримання відповідачами вимог закону при визнанні нікчемними спірних правочинів, а отже не звернув уваги на правильність висновків суду першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Анулюючи наслідки нікчемного правочину, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 820/167/16).

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 08 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області.

Справа № 766/12658/20 надійшла до Верховного Суду 20 липня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 13 жовтня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Правління Національною банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ, з відміткою «банківська таємниця», «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» 19 лютого 2015 року укладено договір № 005-21504-190215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, відповідно до пункту 1.2 якого сума вкладу складає 5 000 доларів США.

Того ж дня між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу, згідно з якою пункт 1.8 викладено у наступній редакції, а саме зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.

На виконання умов договору, 19 лютого 2015 року з рахунку, відкритого у ПАТ «Дельта Банк», який належав ОСОБА_2 , перераховано 5 000 доларів США на депозитний рахунок ОСОБА_1 .

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» 19 лютого 2015 року укладено договір № 007-21504-190215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, відповідно до пункту 1.2 якого сума вкладу складає 1 200 доларів США.

Того ж дня між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу, згідно з якою пункт 1.8 викладено у наступній редакції, а саме зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.

На виконання умов договору, 19 лютого 2015 року з рахунку, відкритому у ПАТ «Дельта Банк», який належав ОСОБА_2 , перераховано 1 200 доларів США на депозитний рахунок ОСОБА_1 .

Також встановлено, що 23 вересня 2015 року позивача повідомлено про нікчемність правочину з тих підстав, що договори банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах від 19 лютого 2015 року №№ 005-21504-190215, 007-21504-190215 начебто містять умови, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Однак, ПАТ «Дельта Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року, тоді як депозитні договори з позивачем укладено 19 лютого 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з пунктом частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин вже має бути вчинений неплатоспроможним банком.

Факт отримання конкретних переваг (пільг) саме позивачем (вкладником) порівняно з іншими вкладниками, має існувати на час укладання договору і чітко вбачатися зі змісту договору, та підтверджуватись доказами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

Відповідно до наведених процесуальних норм до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному вебсайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18), від 10 квітня 2019 року справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19), а також у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 61-31354сво18).

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, спір у цій справі виник щодо права ОСОБА_1 на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн, тому, враховуючи вищенаведені норми права, правові висновки Великої Палати Верховного Суд та Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, повинен був розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В., треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Дельта Банк», з вимогами:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 005-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , вкладний рахунок № НОМЕР_1 , договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 007-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , вкладний рахунок № НОМЕР_2 , договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 008-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , вкладний рахунок № НОМЕР_1 , договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 006-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , рахунок № НОМЕР_3 ;

- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 005-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , вкладний рахунок № НОМЕР_1 , договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 007-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , вкладний рахунок № НОМЕР_2 , договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 008-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , вкладний рахунок № НОМЕР_1 , договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 006-21504-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , рахунок № НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вкладника ОСОБА_3 , якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 27 березня 2017 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. щодо невключення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договорів банківських вкладів (депозитів) «Зростаючий» у доларах США від 19 лютого 2015 року № 005-21504-190215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , від 19 лютого 2015 року № 007-21504-190215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , від 19 лютого 2015 року № 006-21504-190215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , від 19 лютого 2015 року № 008-21504-190215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 .

Зобов`язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яким необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В решті позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. задовольнив частково, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасував.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В., треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Роз`яснив позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції.

Норма пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», (заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13, 14, 23, 25, 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду її позову за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Ураховуючи зазначене, з метою недопущення порушення гарантованого Конвенцією права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, колегія суддів з врахуванням правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 243/5078/17 (провадження № 14-393цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16-ц (провадження № 14-509цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17 (провадження № 14-516цс18), від 27 лютого 2019 року у справі № 442/7753,16-ц (провадження № 14-35цс19), вважає, що позивачу має бути забезпечений доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному адміністративному судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Верховний Суд вважає, що непослідовність національних судів створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист.

Отже прийняття постанови апеляційним судом про закриття провадження у справі у зв`язку із розглядом справи в порядку адміністративного судочинства, а також прийняття Одеським апеляційним адміністративним судом ухвали 23 травня 2017 року про закриття провадження у справі № 821/463/16, поставили під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, Верховний Суд вважає, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старюка Віталія Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 24 березня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук



  • Номер: 22-ц/819/610/21
  • Опис: позовом Величко Володимира Миколайовича (РНОКПП 2101118359, місце реєстрації: 73003, м. Херсон, вул.. Лавреньова, буд. 17, кв. 177), в інтересах якого на підставі довіреності діє адвокат Старюк В.А. (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул.. Б. Мозолевського (Фрунзе), буд. 3, оф. 2) до відповідача: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича (місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул.. Дружби народів, буд. 38) треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул.. Січових Стрільців, буд. 17), ПАТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул.. Дружби народів, буд 38) предмет та підстави позову: про захист прав споживачів шляхом визнання договору банківського вкладу дійсним, зобов’язання вчинити певні дії
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 766/12658/20
  • Суд: Херсонський апеляційний суд
  • Суддя: Литвиненко Ірина Вікторівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.02.2021
  • Дата етапу: 15.02.2021
  • Номер: 22-ц/819/2379/21
  • Опис: за позовом Величко Володимира Миколайовича в інтересах якого діє адвокат Старюк В.А. до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання договору банківського вкладу дійсним, зобов’язання вчинити певні дії
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 766/12658/20
  • Суд: Херсонський апеляційний суд
  • Суддя: Литвиненко Ірина Вікторівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.12.2021
  • Дата етапу: 02.12.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація