ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4269/21

провадження № 2/753/5127/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шаповалової К.В.

за участі секретаря судового засідання - Радченка А.О.

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Києва вул. О. Кошиця, 5а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Драйв», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «СА Драйв» - ОСОБА_2 , про визнання договору комісії недійсним та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СА Драйв" (далі - ТОВ "СА Драйв") про визнання договору комісії недійсним та стягнення моральної шкоди, в якому просить визнати договір комісії № 7296/18/002957 від 19 квітня 2018 року укладений між ТОВ "СА Драйв" та ОСОБА_1 недійсним, та стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/4269/21 між суддями від 01 березня 2021 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В.

Згідно із журналом передачі судових справ фактично справа була передана судді Шаповаловій К.В. 04 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вищевказаної ухвали, позивачем було подано заяву від 30 березня 2021 року вх.21790 про усунення недоліків та разом з тим подано примірники виправленої позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 5 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 5 травня 2021 року.

30 квітня 2021 року на виконання вимог ухвалу суду від Головного сервісного центру МВС надійшли копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 квітня 2018 року, договору комісії від 19 квітня 2018 року, акту технічного стану транспортного засобу від 19 квітня 2018 року та акту огляду реалізованого транспортного засобу від 19 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 5 травня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , яка стала власником автомобіля ВМW Х5, що був відчужений за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2018 року, який від імені продавця укладався відповідачем у справі на підставі спірного договору комісії.

Судове засідання у справі було призначено на 29 червня 2021 року.

5 травня 2021 року позивачем у справі було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: копію протоколу допиту свідка від 19 березня 2021 року, копію дозволу дізнавача у кримінальній справі щодо використання протоколу допиту свідка від 19 березня 2021 року.

У судовому засіданні 29 червня 2021 року позивач та його представник надали пояснення щодо заявлених вимог, підтримали доводи, викладені у позові, просили його задовольнити, визнати недійсним договір комісії від 19 квітня 2018 року та стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 грн, яку обґрунтували тим, що позивач має витрачати багато часу та енергії для захисту своїх порушених прав та оплачувати послуги адвоката. Розгляд справи було відкладено на 14 липня 2021 року.

У судовому засіданні 14 липня 2021 року за клопотанням представника третьої особи у справі було оголошено перерву до 25 серпня 2021 року для надання можливості представнику ознайомитись із матеріалами справи та підготувати позицію щодо заявлених вимог.

28 липня 2021 року до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про визнання неналежним та не допустимим доказом у справі - протокол допиту свідка від 19 березня 2021 року, оскільки слідчими у кримінальному провадженні не надавався дозвіл позивачу на використання цього протоколу допиту та розголошення таємниці досудового розслідування.

Крім того, 28 липня 2021 року представник третьої особи надіслав до суду заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені жодними належними доказами, зокрема в матеріалах справи відсутня копія закордонного паспорту позивача на підтвердження перетинання ним кордону, зокрема відсутність в Україні саме 19 квітня 2018 року. Стосовно моральної шкоди представник третьої особи вказав, що її розмір необґрунтований, крім того, позивачем не доведено факт неправомірності дій відповідача.

3 серпня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про виклик та допит як свідка ОСОБА_4 , який від імені відповідача підписував спірний договір комісії та послідуючі договори.

У судовому засіданні 25 серпня 2021 року розглянуто та задоволено клопотання позивача про допит свідка ОСОБА_4 та оголошено у справі перерву до 2 листопада 2021 року.

26 серпня 2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта від 29 липня 2021 року.

13 жовтня 2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року, постановленої у кримінальній справі відносно ОСОБА_4 за частиною першою статті 205-1 КК України.

У судовому засіданні 2 листопада 2021 року з`явився позивач та представник третьої особи, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином протягом усього часу перебування справи у провадженні суду. Від відповідача до суду повертались зворотні повідомлення із позначкою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Процесуальні документи, позовна заява з додатками та судові повістки надсилались відповідачу на адресу місця реєстрації такої юридичної особи: м. Київ, вул. Колекторна, 3, каб.1.

Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2 листопада 2021 року позивач подав суду клопотання про відмову від допиту свідка, оскільки такий не має змоги з`явитись у визначений судом час. Підтримав свої раніше надані пояснення, просив позов задовольнити повністю.

Також у судовому засіданні було розглянуто клопотання позивача про поновлення строку для подання доказу - копії ухвали суду від 16 вересня 2021 року, поновлено такий строк, з огляду на обґрунтування поважності причин його пропуску та долучено до матеріалів справи вказану ухвалу суду.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив щодо заявлених вимог та підтримав свої доводи, викладені у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника третьої особи, вивчивши доводи позовної заяви, заперечень третьої особи, проаналізувавши надані у справі докази, суд доходить до наступного висновку.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 19 квітня 2018 року між відповідачем ТОВ «СА Драйв», в особі ОСОБА_4, (комісіонер) та позивачем ОСОБА_1 (комітент) був підписаний договір комісії № 7296/18/0022957, відповідно до якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу BMW Х5, 2007 року випуску, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_1 , за ціною, узгодженою сторонами 49000 грн (а.с. 69-70).

Також 19 квітня 2018 року між відповідачем та позивачем був підписаний акт технічного стану транспортного засобу BMW Х5, 2007 року випуску, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 71).

19 квітня 2018 року між відповідачем ТОВ «СА Драйв», в особі ОСОБА_4 , та третьою особою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме BMW Х5, 2007 року випуску, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_1 за 49000 грн (а.с. 67-68).

19 квітня 2018 року між відповідачем та третьою особою підписаний акт огляду реалізованого транспортного засобу BMW Х5, 2007 року випуску, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.72).

Як зазначав у позовній заяві та у судових засіданнях позивач, він не підписував договір комісії та не надавав згоди на продаж його автомобіля BMW Х5, 2007 року випуску, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки 19 квітня 2018 року перебував за межами України.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 23 жовтня 2020 року автомобіль BMW Х5, 2007 року випуску, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 , був перереєстрований за іншою особою ( ОСОБА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2018 року, виданого ТОВ «СА Драйв» (а.с.10).

Позивачем до матеріалів справи долучено витяг з ЄРДР від 18 січня 2021 року, з якого вбачається, що до Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 з приводу підробки договору купівлі-продажу від його імені та витяг з ЄРДР від 17 грудня 2020 року, відповідно до якого до Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 щодо вчинення шахрайських дій невстановленими особами (а.с. 21, 24).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 215 ЦК України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами два, три статті 215 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що відповідно до листів Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29 січня 2021 року № 91/д-868, 91/д-866 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17 квітня 2018 року о 18:49 перетнув кордон України (виїзд) в напрямку Київ-Стамбул та 25 квітня 2018 року о 09:30 год перетнув кордон України (в`їзд) в напрямку Стамбул-Київ (а.с. 19-20).

Твердження представника третьої особи щодо того, що вказаний доказ є неналежним, оскільки позивачем не було надано суду копії закордонного паспорту, суд оцінює критично, з огляду на те, що представником третьої особи не спростовано вказані офіційні листи Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та з урахування того, що позивачем суду був наданий на огляд закордонний паспорт громадянина України, з якого було встановлено, що вказаний паспорт позивач отримав 5 липня 2021 року, у зв`язку із закінчення дії попереднього закордонного паспорту, та попередній паспорт був зданий під час оформлення нового паспорту ще у лютому 2021 року.

Судом було досліджено протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 19 березня 2021 року, у кримінальній справі № 12021105100000225 від 18 січня 2021 року, досудове розслідування якої здійснює Шевченківське УП ГУ НП в м. Києві, долучений до матеріалів справи позивачем.

Відповідно до вказаного протоколу допиту свідок ОСОБА_4 пояснив, що близько тридцяти років він офіційно не працевлаштований, юридична особа ТОВ «СА Драйв» за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 3, йому не відома та вперше від слідчого почув про те, що він призначений керівником такого товариства. Після ознайомлення із договором комісії, договором купівлі-продажу, актами огляду транспортного засобу BMW Х5, 2007 року випуску, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_1 від 19 квітня 2018 року свідок вказав, що не підписував від свого імені вказані вище документи. Також свідок вказав, що йому незнайомі такі особи як: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 81-84).

Заперечення представника третьої особи щодо того, що вказаний доказ не є належним та допустимим, оскільки позивач не отримував згоди слідчого на розголошення вказаних відомостей, спростовуються тим, що у відповідь на клопотання адвоката Гутника І.В., який є представником потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні (що підтверджується, зокрема відповідним записом дізнавача Мороз А.В. у протоколі допиту свідка), дізнавач Буховець Д, який, відповідно до витягу з ЄРДР входить в групу дізнавачів у цьому кримінальному провадженні, не заперечував проти використання цього протоколу допиту в суді під час судового провадження, про що зроблено ним запис на відповідному клопотанні (а.с. 85).

Твердження представника третьої особи, що на його запит від 20 липня 2021 року дізнавач Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві Буховець Дмитро повідомив, що дізнавач Мороз А.В. не надавала письмового дозволу на розголошення відомостей щодо кримінального провадження № 12021105100000225 суд оцінює критично, з огляду на те, що такий дозвіл надавав сам дізнавач Буховець Дмитро, вказане ним не спростовано у цьому листі, крім того, представником третьої особи не було надано суду завірені належним чином копії його адвокатського запиту для встановлення точності поставлених дізнавачу Буховцю Д. питань у такому запиті, та встановлення того, яку саме інформацію запитував адвокат у дізнавача.

Відповідно до долученої позивачем до матеріалів справи копії висновку експерта від 29 липня 2021 року № СЕ-19/111-21/35438-ПЧ, Київським НДЕКЦ проводилась почеркознавча експертиза за постановою дізнавача Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві Буховця Дмитра, у кримінальному провадженні № 12021105100000225 від 18 січня 2021 року.

На експертизу було надано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19 квітня 2018 року, договір комісії від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957, акт технічного стану транспортного засобу від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957 та акт огляду реалізованого транспортного засобу від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957, а також вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 , умовно вільні зразки підпису, експериментальні зразки підпису вказаної особи та вільні зразки підпису та почерку, умовно вільні зразки підпису, експериментальні зразки підпису ОСОБА_4 .

За результатами проведеної почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у відповідних графах у таких документах: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19 квітня 2018 року, договір комісії від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957, акт технічного стану транспортного засобу від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957 та акт огляду реалізованого транспортного засобу від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957 виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_1 у відповідних графах у таких документах: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19 квітня 2018 року, договір комісії від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957, акт технічного стану транспортного засобу від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957 та акт огляду реалізованого транспортного засобу від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 127-137).

Твердження третьої особи, про те, що вказаний висновок експерта не може бути належним доказом у цивільній справі, оскільки вирок у кримінальній справі, в рамках якої проводилось вказане дослідження, ще не ухвалено, та дозволу на використання цього висновку слідчим позивачу не надавалось, спростовується наступним.

Відповідно до клопотання адвоката Гутника І.В., йому як представнику потерпілого у кримінальному провадженні, було надано для ознайомлення оригінал вказаного вище висновку експерта, а також дізнавачем Буховець Д, не заперечувалось проти його використання, про що міститься відповідний запис на клопотанні адвоката Гутника І.В. (а.с. 126).

Крім того, статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Як вбачається з висновку, судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, про що свідчить його підпис у відповідній графі висновку.

Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Судом під час розгляду справи було досліджено наданий висновок експерта у кримінальній справі та визнано його належним та допустимим доказом

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, адвокат Семашко Д.М., як представник третьої особи, мав право заявити клопотання про призначення експертизи у цивільній справі, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи.

Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок

В даному випадку, як зазначалось, експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17.

Відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року у провадженні суду перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за частиною перешою статті 205-1 КК України. Відповідно до вказаної ухвали ОСОБА_4 повідомлений про підозру за те, що він у вересні 2015 року, діючи з корисливих мотивів без наміру здійснення господарської діяльності, попередньо отримавши відомості від невстановленої особи про подальші дії, 08 вересня 2015 року о 10 год. 00 хв. прибув за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 11, де засвідчив своїм підписом надані йому документи, а саме: протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ «СА ДРАЙВ» від 08 вересня 2015 року, в якому зазначено, що місцезнаходження товариства: м. Київ, вул. Колекторна, 3, каб. 1, проте товариство офісного та інших приміщень не мало та не використовувало; протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ «СА ДРАЙВ» від 08 вересня 2015 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 є учасником та призначається директором товариства, проте, наміру ставати учасником та директором ТОВ «СА ДРАЙВ» він не мав, у подальшому правами та обов`язками учасника товариства не користувався, права та обов`язки директора не виконував; протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ «СА ДРАЙВ» від 08 вересня 2015 року, в якому зазначено, що статутний капітал товариства сформовано за рахунок внеску учасника ОСОБА_4 зокрема внесок ОСОБА_4 у статутний капітал ТОВ «СА ДРАЙВ» (код ЄДРПОУ 40010449) 1 000 грн, однак ОСОБА_4 внесків до статутного капіталу товариства не здійснював; статут ТОВ «СА ДРАЙВ» (код ЄДРПОУ 40010449), який містив завідомо неправдиві відомості про створення підприємства ТОВ «СА ДРАЙВ» (код ЄДРПОУ 40010449), про мету та предмет діяльності підприємства ТОВ «СА ДРАЙВ» (код ЄДРПОУ 40010449).

Незважаючи на те, що ТОВ «СА ДРАЙВ» (код ЄДРПОУ 40010449) зареєстроване в державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_4 шляхом підписання реєстраційних даних у вересні 2015 року сприяв його реєстрації на власне ім`я не з метою здійснення підприємницької діяльності, а з метою отримання грошової винагороди за вказані незаконні дії, що полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи викладене, з огляду на обґрунтування позивачем належними та достатніми доказами щодо не підписання ним, зокрема договору комісії від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957, тобто відсутність у нього, як у сторони правочину вільного волевиявлення на його вчинення та не відповідність такого правочину його внутрішній волі, суд приходить до висновку, що договір комісії від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957 має бути визнаний недійсним, з огляду на приписи статті 203 ЦК України.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ставлячи вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач вказав, що він дуже переживав, коли дізнався про договір комісії від 19 квітня 2018 року, хворів, витратив багато часу та енергії, щоб припинити неправомірну діяльність такого товариства як відповідач, витратив багато зусиль на кримінальні справи та оплату послуг адвоката, та вважає, що саме розмір моральної шкоди в 100000 грн буде достатнім для того, щоб покрити всі його витрати на боротьбу із такими товариствами як відповідач.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Суд погоджується із запереченнями представника третьої особи, що позивачем ОСОБА_1 не доведено заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, а саме не доведено як факт спричинення моральної шкоди так і заявлений розмір такої шкоди.

Позивачем суду на підтвердження заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди ані до позовної заяви, ані в процесі розгляду справи, не надано жодного доказу як щодо підтвердження завдання такої шкоди так і на підтвердження обґрунтування її розміру в 100000 грн. Позивачем лише в усному порядку надано певне пояснення стосовно визначеного ним розміру моральної шкоди, яке на думку суду не є обґрунтованим, як не є обґрунтованим твердження позивача про завдання діями відповідача йому саме моральної шкоди, а не майнової (витрати на оплату послуг адвоката, на припинення діяльності відповідача тощо).

З огляду на викладене, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факти, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог в частині визнання недійсним договору комісії та не доведено факт завдання моральної шкоди як в цілому так і в розмірі 100000 грн, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно розмірам задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 7, 12, 76-79, 81, 89, 141, 263-264, 273, 354 ЦПК України, статтями 23, 203, 205, 207, 215 ЦК України,

У Х В А Л И В :

позовні вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Драйв», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «СА Драйв» - ОСОБА_2 , про визнання договору комісії недійсним та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір комісії від 19 квітня 2018 року № 7296/18/002957, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СА Драйв» та ОСОБА_5 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Драйв» на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 908 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2021 року.

Суддя К.В. Шаповалова