Справа № 464/6536/21

пр.№ 2/464/1789/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

11.11.2021 Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.,

секретаря судових засідань Максимець Б.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний учбовий центр підготовки та підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічний працівників і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 33360,82 грн., середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в сумі 137570,97 грн., моральної шкоди в розмірі 3000 грн., судових витрат. Обґрунтовує позов тим, що 05.01.2018 прийнятий на посаду заступника директора з навчальної роботи в Комунальному підприємстві «Львівський обласний учбовий центр підготовки та підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою», згідно Наказу №К-001 від 04.01.2018. У відповідності до Наказу №15-к від 09.06.2020 його звільнено з займаної посади за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України. Зазначив, що під час перебування в трудових правовідносинах з відповідачем, йому нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 33 360,82 грн., що підтверджується довідкою про доходи №58 від 18.08.2021. Оскільки остаточний розрахунок не проведений, тому просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку та моральну шкоду, покликаючись на порушення трудового законодавства з боку відповідача.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 20.09.2021 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та представник позивача Крутій О.М., діючи на підставі довіреності від 27.09.2021, в судовому засіданні позов підтримали з аналогічних підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. За згодою позивача та представника позивача відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 04.01.2018 прийнятий на роботу до КП ЛОР «Львівський обласний учбовий центр підготовки та підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою» на посаду заступника директора (Наказ №К-001), 09.06.2020 звільнений за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України (Наказ №15-к), що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с. 6-11).

Положеннями статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З довідки КП «Львівський обласний учбовий центр підготовки та підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою» №58 від 18.08.2021, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 33360,82 грн. (а.с. 12-13 Тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості із заробітної плати необхідно задовольнити і стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33 360,82 грн., оскільки вказаний розмір заборгованості підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунку при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи із середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою .

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі № 757/60544/16-ц).

Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Як зазначено вище, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, хоч і розраховується, виходячи із середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Зважаючи на правову природу відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, і яке не є заробітною платою, строк звернення до суду за вирішенням вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України обмежується тримісячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права в день звільнення, оскільки ознайомлений 09.06.2020, про що власноручно в такому розписався. Звертаючись до суду 14.09.2021 з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, питання поновлення пропущеного строку не порушував, на будь-які обставини, що перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений законом строк, не посилався.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вказані вище норми матеріального права та встановлені фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, слід дійти висновку, що позивач пропустив строк звернення, передбачений ст.233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Положеннями ст.237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивачу обґрунтовує моральну шкоду тим, що внаслідок тривалої невиплати заробітної плати морально страждав через відсутність грошових коштів для існування його родини, душевно хвилювався, що відобразилось на його емоційному стані, розмір моральної шкоди визначив у розмірі 3 000 грн.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду даної справи встановлено порушення відповідачем трудового законодавства, а саме наявність заборгованості по заробітній платі, яка не виплачена позивачу з червня 2020 року, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, моральну шкоду слід зменшити з 3000 грн. до 1000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає, що їх розподіл слід провести наступним чином.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму у 2021 році становить на одну особу в розрахунку на місяць із 1 січня - 2270 грн.

Представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про повернення надміру сплаченого судового збору, оскільки при подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на наведене, клопотання представника позивача слід задовольнити та повернути позивачу надміру сплачений судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 1375,72 грн., згідно квитанції від 07.09.2021.

У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, в розмірі 2270 грн.

На підставі ст.ст. 47, 116, 117, 233, 237-1 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, , суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради "Львівський обласний учбовий центр підготовки та підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 33360,82 гривень, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень та судові витрати в розмірі 2270 гривень.

Повернути позивачу ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 1375, 72 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, відповідачем заочне рішення оскаржується відповідно до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.

Учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Львівський обласний учбовий центр підготовки та підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою", м.Львів, вул. Тернопільська, 2а, код ЄДРПОУ 03363312

Повний текст рішення виготовлено 15.11.2021.

Суддя О.Ю.Горбань