Справа №477/1881/20

Провадження №2/477/358/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

при секретарі - Тристан В.О.,

за участі представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Поповської О.М.,

відповідача - ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Савицької О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реукова Н.А., Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, поданим їхнім представником - адвокатом Поповською О.М., до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реукова Н.А. про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обгрунтування позову зазначено, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року було змінено рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2021 року та за кожним з них визнано право власності в порядку спадкування на 45/400 часток житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на 45/200 часток цього ж будинку.

Однак, звернувшись до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Вітовського району, щоб зареєструвати право власності, їм стало відомо, що 09.09.2020року право власності на всі 45/100 часток цього будинку зареєстровані за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 24.12.2019 року № 771 та заяви про повний розрахунок по договору № 471 від 09.09.2020 року, індексний номер 53965007, посвідчений приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області.

Зазначають, що за їх апеляційною скаргою Миколаївським апеляційним судом 21 серпня 2020 року було відкрито апеляційне провадження. Отримавши ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2020 року, відповідач ОСОБА_3 скористалась правом на відзив, копію якого отримала мати позивачів 07.09.2020 року. Також ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21.08.2020 року була зупинена дія оскаржуваного рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області.

Однак, в порушення ухвали апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 09.09.2020 року уклала оспорюваний правочин з ОСОБА_4 .

Вважають, що відповідач ОСОБА_4 є недобросовісним набувачем, оскільки знала, що купує спірні 45/100 часток житлового будинку, права власності на які оспорюються в суді, оскільки їхня мати 23 серпня 2020 року особисто приходила до неї та ознайомлювала з ухвалою апеляційного суду від 21.08.2020 року.

Також зазначають, що в судовому засіданні 15 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_3 ввела в оману апеляційний суд та приховала той факт, що ще 09.09.2020 року здійснила відчуження спірної 45/100 частки будинку, а також при укладенні договору купівлі - продажу ввела в оману нотаріуса та покупця, засвідчуючи, що відчужувана частина будинку є її особистою приватною власністю.

Посилаючись на зазначені обставини, просили визнати договір купівлі -продажу 45/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24.12.2019 року, реєстраційний номер №771, право власності за якою зареєстроване 09.09.2020 року, індексний номер 53965007, посвідчений приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу - частково недійсним в частині відчуження належних позивачам 45/200 часток житлового будинку та витребувати 45/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала та зазначила, що є добросовісним набувачем, оскільки не знала і не могла знати, що вона набуває майно в особи, яка не мала право його відчужувати. Договір купівлі -продажу житлового будинку АДРЕСА_1 був укладений 24 грудня 2019 року, задовго до звернення позивачів до Миколаївського апеляційного суду з вимогою про визнання за ними права власності на 45/200 частки у праві спільної часткової власності. З моменту укладення договору її сім`я вселилась до будинку, проводила у ньому ремонт, сплачували комунальні послуги. Посилаючись на ст. 388, 1280 ЦК України, зазначала, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно, а не частку в праві спільної часткової власності.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та просила у позові відмовити. Зазначила, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 року у справі № 1411/405/2012 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - Універсальна товарна біржа «Віконт -Т», Жовтнева державна нотаріальна контора, задоволені повністю, визнано дійсним договір купівлі-продажу 45/100 частини житлового будинку, зареєстрованого 21 січня 1998 року за реєстровим номером№1029 на товарній біржі «Віконт-Т» та визнано право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 на 45/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 21.05.2018 року вона зареєструвала право власності на зазначене нерухоме майно. Отже, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області було виконано повністю, тому є недоречним довід позивачів про зупинення дії цього рішення суду. При цьому вона реалізувала своє право власності на зазначене нерухоме майно 24.12.2019 року, до відкриття провадження ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21.08.2020 року за апеляційною скаргою позивачів. Отже, вона не мала будь-яких обмежень щодо розпорядження своїм майном та діяла правомірно.

Оскаржуваний договір був укладений і нотаріально посвідчений 24.12.2019 року, а до Миколаївського апеляційного суду позивачі звернулись в серпні 2020 року.

Також заперечує недобросовісність придбання 45/100 частини житлового будинку відповідачем ОСОБА_4 , зазначаючи, що на момент придбання 45/100 частини будинку спір щодо предмету купівлі - продажу був відсутній, а сам факт відкриття судового провадження за апеляційною скаргою не встановлює обмеження ОСОБА_7 , відповідно до встановленого договором обов`язку, здійснити остаточний розрахунок за придбану частину нерухомого майна. Отже навіть повідомлення ОСОБА_4 про ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21.08.2020 року не обмежує її щодо частини нерухомого майна, яке вона придбала та набула на нього право ще 24.12.2019 року.

У відповіді на відзив, поданий представником позивачів, наголошено, що ОСОБА_4 , знаючи ще 23 серпня 2020року про те, що 45/100 часток житлового будинку є спірним, навмисно, на власний ризик 09.09.2020 року доплатила ОСОБА_3 , яка теж знала про наявність спору в суді, кошти за договором.

Третя особа - приватний нотаріус Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реукова Н.А. у своїй заяві зазначила, що не є третьою особою у справі, оскільки у разі ухвалення судового рішення жодним чином не може вплинути на її права та обов`язки.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено Миколаївську районну державну адміністрацію Миколаївської області як орган опіки та піклування.

В заяві до суду Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області просила справу розглядати без участі їх представника, проти позову заперечувала, зазначивши про порушення прав малолітньої дитини, зареєстрованої у спірному будинку.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримала, просила його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, просила у позові відмовити. Надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник проти позову заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Додатково зазначили, що у будинку проживають донька та онук ОСОБА_4 та у разі задоволення позову будуть порушені права малолітньої дитини.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивачі - її діти. Відповідач ОСОБА_3 - сестра її померлого чоловіка. В 2010 році померла свекруха, вона звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини. Нотаріус надала роз`яснення з рекомендацією звернутись до суду. В суді суддя їй роз`яснила, що діти мають право на спадщину та ще будуть судові засідання. Вона написала заяву про підтримання позову та розгляд справи у її відсутність. Між нею та ОСОБА_3 була домовленість про продаж будинку та поділ коштів порівну. Вона шукала покупців. В 2020 році вона дізналась, що в будинку проживають сторонні особи. Вона думала, що це квартиранти, поїхала туди, а жінка, яка там проживала, повідомила їй, що вона придбала будинок, вже сплатила за нього 10 тис. доларів США та 01 жовтня 2020 року ще сплатить 3 тис доларів США. ЇЇ адвокат зібрала документи та подала апеляцію до апеляційного суду. Вона повідомляла покупця, що відбувається судовий розгляд.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що в двадцятих числах серпня 2020 року з метою придбання будинку він зустрівся з ОСОБА_8 та вони поїхали в АДРЕСА_1 оглянути будинок. В неї був якийсь папірець та вона повідомила, що 15 вересня має вирішитись питання стосовно спадщини, яка належить її дітям, та можна буде викупити половину будинку. Коли вони під`їхали до будинку, там проживали якісь люди. Між ОСОБА_8 та цими людьми відбулась розмова на підвищених тонах. Він знаходився в машині та чув, як ОСОБА_8 доказувала, що є рішення суду та її діти мають право на цей будинок, а вони їй відповідали, щоб всі питання вона вирішувала з ОСОБА_3 . Як він зрозумів, у ОСОБА_8 було рішення суду, за яким її діти будуть мати право на цей будинок.

Вислухавши сторони, дослідивши докази та розглянувши справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) у складі територій Березанської селищної, Веснянської сільської, Воскресенської селищної, Галицинівської сільської, Коблівської сільської, Костянтинівської сільської, Куцурубської сільської, Миколаївської міської, Мішково-Погорілівської сільської, Нечаянської сільської, Новоодеської міської, Ольшанської селищної, Очаківської міської, Первомайської селищної, Радсадівської сільської, Степівської сільської, Сухоєланецької сільської, Чорноморської сільської, Шевченківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 року задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнаний дійсним договір купівлі-продажу 45/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 21 січня 1998 року за реєстровим № 1029 на товарній біржі «Віконт-Т», та за ОСОБА_3 визнано право власності на 45/100 частин житлового будинку в порядку спадкування за законом.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 змінено. Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на 45/200, 45/400, 45/400 відповідно частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 12-15).

Відповідно до договору купівлі-продажу 45/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок від 24 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 771, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила належні ОСОБА_3 як продавцю на праві спільної часткової власності на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 року, 45/100 часток житлового будинку з прилеглими надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до укладеного договору, право власності на 45/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, що є предметом цього договору, виникає у покупця з дня повної оплати, яка має бути проведена до 01 жовтня 2020 року включно, що підтверджується заявою продавця ( а.с. 80-81).

Право власності ОСОБА_4 на 45/100 будинку АДРЕСА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2019 року та заяви про повний розрахунок від 09.09.2020 року ( а.с. 16-17).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідачем ОСОБА_3 відчужено 45/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , з яких, відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, їй належить 45/200 частини зазначеного будинку, а інша частина належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 45/400 частин за кожним.

Станом на 09.09.2020р., на час остаточного розрахунку за договором купівлі-продажу від 24.12.2019 року, після якого, відповідно до умов договору, право власності за договором перейшло до покупця, ОСОБА_3 була обізнана про факт оскарження рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 року та відкриття Миколаївським апеляційним судом апеляційного провадження, оскільки 07.09.2020 року направила відзив на апеляційну скаргу ( а.с. 9-10). Отже, ОСОБА_3 не могла не розуміти, що рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2012 року, яким за нею визнано право власності на 45/100 частини будинку, не набрало законної сили.

Відповідно до статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи, що під час відчуження 45/100 частини будинку ОСОБА_3 разом з належними їй 45/200 частинами будинку також відчужено по 45/400 частин, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то їх право власності на зазначені частки у праві спільної часткової власності підлягають захисту шляхом визнання недійсним договору купівлі продажу в цій частині.

Позиція відповідача про те, що задоволення позову буде порушувати права малолітньої дитини, яка прописана та проживає у даному будинку, є хибною, оскільки неповнолітня дитина у даному спірному нерухомому майні має лише право на проживання за Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також Закону України «Про охорону дитинства», не маючи будь-яких майнових прав на вказане майно ( право власності). При скасуванні договору купівлі-продажу в частині, за відповідачем ОСОБА_4 залишається право власності на частину майна без індивідуально визначеної частки, що в свою чергу не позбавляє неповнолітню дитину права користування зазначеним майном.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Разом з цим, витребувати можна лише індивідуально визначене майно, а не частку у праві спільної часткової власності. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року ( провадження № 14-247цс18, № 14-179цс18), постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 635/1216/16.

Оскільки позивачами доказів виділення спірного майна в натурі суду не надано, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині витребування майна.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідачів в рівних частках належить стягнути на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним вимогам. З позивачів на користь відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню в рівних частинах витрати на правову допомогу пропорційно вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 279, 280-282, ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реукова Н.А., Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу 45/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з прилеглими надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , посвідчений 24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 771, частково не дійсним, в частині відчуження 45/200 часток, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( по 45/400 часток за кожним).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 454грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 454грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1250грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1250грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3

Повний текст рішення складений і підписаний 01 листопада 2021 року.

Суддя А.А. Саукова