Дата документу 28.10.2021 Справа № 311/2337/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №311/2337/21 Головуючий в 1 інст. Пушкарьова С.П.

Провадження №11-кп/807/1680/21 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ст.199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Рассуждай В.Я., Тютюник М.С.,

при секретарі Невмивака Н.С.,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2021 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вугледар, Донецької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не працює, неодружений, на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1 - в режимі відео конференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2021 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останньому у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06 листопада 2021 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити йому запобіжний захід на більш м`який - у виді домашнього арешту.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що йому 03 червня 2020 року обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою та його постійно продовжують, тримання під вартою не може перевищувати 12 місяців.

Ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України нічим не підтвердженні.

Згідно з ухвалою суду, в провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020081190000217 щодо ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185 КК України.

Прокурор Стельмащук Д.С. просила суд продовжити обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як на теперішній час ризики, передбачені КПК України, які були підставою для обрання, а у подальшому продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшились, судовий розгляд продовжується. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, може переховуватись від суду, впливати на потерпілих і свідків, перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечує проти клопотання прокурора та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту, посилаючись на відсутність ризиків, на які вказує прокурор в клопотанні.

Захисник обвинуваченого - адвокат Котюков С.П. підтримав думку свого підзахисного.

Прокурор та захисник у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про день, час та місце розгляду провадження повідомлені належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не заявляли.

Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора та захисника, проти чого не заперечував обвинувачений ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого, на підтримання апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання, не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).

Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , доводи його захисника, думка прокурора, та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.

Із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185 КК України, які є тяжким та не тяжким злочинами.

На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором надані докази, які судом першої інстанції будуть перевірятися на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку.

Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час.

Такими ризиками є: ризик переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на характер висунутого обвинувачення та конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, відомості про особу обвинуваченого.

Згідно з наявними матеріалами, обвинувачений неодружений, не працює, отже, законного джерела доходів не має, будь-які особи на його утриманні відсутні, раніше він неодноразово судимий за аналогічні кримінальні правопорушення.

Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення даного провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу не зменшились.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Аналогічна позиція викладена у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Отже, висновок суду першої інстанції не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.).

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді обвинуваченим, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать змісту самої ухвали.

В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Ці висновки суду першої інстанції апелянтом не спростовані з наданням відповідних доказів.

Судової тяганини з наявних матеріалів не убачається, дослідження доказів ще триває, як встановлено при апеляційному розгляді, судовий розгляд не завершений з об`єктивних причин.

Твердження обвинуваченого про те, що загальний строк його тримання під вартою не може перевищувати дванадцяти місяців, є помилковими, оскільки, виходячи з положень ст.197 КПК України, такі обмеження стосуються строку тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування.

Дані про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2021 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останньому у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 листопада 2021 року включно, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Судді:

Дадашева С.В. Рассуждай В.Я. Тютюник М.С.