Справа № 523/15870/19

Провадження №2/523/287/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Скоріної М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/15870/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором позики. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 27.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 287748,00 грн., що в еквіваленті складає 36000,00 дол. США згідно з офіційним курсом НБУ на день підписання даного Договору із зобов`язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 27.10.2016 року без нарахування процентів за користування грошовими коштами на умовах, визначених даним договором. Перерахування грошових коштів здійснює рівними платежами не пізніше 30 числа кожного місяця у сумі 5994,75 грн., що в еквіваленті складає 750 дол. США, згідно з офіційним курсом НБУ, на день підписання цього договору. Грошові кошти були отримані позичальником до підписання Договору позики, що визначено самими умовами договору. Однак, ОСОБА_2 у визначений Договором строк не виконав взятого на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 10.10.2019 року у відповідача виникла заборгованості за порушення умов договору в розмірі 1270096,13 грн., з яких 36000 дол. США, що згідно курсу долара США станом на 10.10.2019 року відповідає 889200,00 грн. - сума неповернутого боргу, 299467,20 грн. - інфляційні витрати та 81428,20 грн. - три проценти річних. Оскільки, відповідач відмовляється в добровільному порядку виконати взяті на себе зобов`язання згідно Договору позики від 27.10.2012 року, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 27.10.2012 року в розмірі 36000 дол. США, стягнення заборгованості в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом НБУ на день здійснення платежу, а також стягнути інфляційні збитки в розмірі 299467,93 грн. та 3% річних в розмірі 81428,20 грн.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження від 17.02.2021 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2021 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити даний позов та провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, із будь - якими заявами та клопотаннями до суду не звертався. В матеріалах справи наявні заперечення представника відповідача ОСОБА_4 , в який останній просить від відмовити в задоволення даного позову, з огляду на те, що пройшов строк позовної давності, зокрема трирічний строк звернення до суду з даним позовом. Окрім того, у поданих запереченнях представник відповідача вказував про те, що відповідач не отримував повної суми позики.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що 27.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 287748,00 грн., що в еквіваленті складає 36000,00 дол. США згідно з офіційним курсом НБУ на день підписання даного Договору із зобов`язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 27.10.2016 року без нарахування процентів за користування грошовими коштами на умовах, визначених даним договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією даного договору.

Суд констатує, що вказаний договір підписаний позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , а також завірений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н.О. за реєстровим № 1421.

Згідно п. 4 Договору позики від 27.10.2012 року Позичальник зобов`язується не пізніше 30 числа кожного місяця рівними платежами нараховувати грошові кошти у сумі 5994,75 грн., що в еквіваленті складає 750 дол. США, згідно з офіційним курсом НБУ, на день підписання цього договору, на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я Позичальника в ПАТ «ВіЕйБі Банк» з кінцевим терміном погашення 27.10.2016 року.

Відповідно до п. 6 Договору позики від 27.10.2012 року платежі за цим Договором робляться безготівково у гривнях з урахуванням офіційного курсу долара США на момент сплати. Підтвердженням про здійснення платежу може бути квитанція банку.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Суд критично оцінює твердження відповідача у наявних в матеріалах справи запереченнях на позову наяву з приводу того, що він не отримував зазначені у договорі кошти, оскільки підписавши вказаний договір ОСОБА_2 підтвердив факт їх отримання від позивача до підписання даного договору. А тому, дослідивши умови Договору позики від 27.10.2012 року, беручи до уваги той факт, що відповідач до суду у разі неотримання коштів із позовом про визнання договору недійсним не звертався, про що докази протилежного суду не надано, суд розцінює вказані вище заперечення відповідача як такі, що спрямовані уникнення цивільної відповідальності за невиконання ним взятого на себе зобов`язання Договором позики.

З огляду на вище викладене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отриману позивачем позику у визначений строк не повернув, у зв`язку з чим станом на 10.10.2019 року у нього виникла заборгованості за порушення умов договору в розмірі 889200,00 грн., що згідно курсу долара США станом на 10.10.2019 року (день звернення до суду з позовом) відповідає 36000 дол. США.

Однак, щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованість за Договором позики від 27.10.2012 року в розмірі 36000 дол. США, стягнення заборгованості в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом НБУ на день здійснення платежу, суд вважає, що така вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої стаття 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є поверненням суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики.

Як було вище зазначено, відповідач отримав у позику грошові кошти в розмірі 287747,00 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ на день підписання договору складає 36000,00 дол. США. Платежі за Договором позики від 27.10.2012 року робляться у гривнях з урахуванням офіційного курсу долара США.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 287747,00 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ на день підписання договору складає 36000,00 дол. США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, зокрема за рішенням суду підлягає сплаті сума, що визначається саме у гривнях за офіційним курсом НБУ.

Даний висновок зроблено у постанові ВП ВС від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

З огляду на те, що грошове зобов`язання ОСОБА_2 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 10.10.2016 року еквівалентна 36000 дол. США та становить 889200,00 грн., а тому саме вказана сума заборгованості і підлягає задоволенню у національній валюті України гривні.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 81428,20 грн., даний розрахунок стороною відповідача спростовано не було, а тому суд приходить до переконання, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.

Проте, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

А тому, суд приходить до переконання, що позовна вимога ОСОБА_5 в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 299467,93 грн. є такою, що заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.

Даний висновок зроблено у зазначеній судом вище постанові ВП ВС від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Окрім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Зобов`язання за Договором позики від 27.10.2012 року повинні були бути виконані відповідачем у строк 27.10.2016 року.

ОСОБА_6 звернуся до суду з позовом за захистом своїх прав 10.10.2019 року, а з наданого позивачем розрахунку заборгованості 3% річних вбачається, що здійснення такого розрахунку було розпочато з дати 28.10.2016 року та охоплюється трьома роками, що передували зверненню позивача із даним позовом.

У зв`язку з чим, суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Так як своїх зобов`язань за Договором позики від 27.10.2012 року відповідач ОСОБА_2 добровільно не виконав належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення коштів отриманих у позику, а також передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд констатує, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 9605,00 грн. (8605,00 грн. + 1000 грн.).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_2 слід тягнути на користь ОСОБА_7 заборгованість за Договором позики від 27.12.2012 року в розмірі 889200,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 81428,20 грн., а також судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 8605,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 525, 530, 610, 612, 625, 1046, 1049 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за Договором позики від 27.10.2012 року в розмірі 889200/вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті/ грн., а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 81428/вісімдесят одна тисяча чотириста двадцять вісім/ грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 8605/вісім тисяч шістсот п`ять/грн. 00коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер