КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/7549/21 Головуючий 1 інстанція - Саламон О.Б.

Провадження № 22-ц/824/12282/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 листопада 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Олійника В.І., Мостової Г.І.

за участю секретаря: Карпенка В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви про усунення перешкод у користуванні квартирою та скасування реєстраційних дій, накладення арешт на квартиру,-

ВСТАНОВИЛА:

18 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, де просила забезпечити позов шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» чи іншим особам вчиняти дії щодо виселення, вчинення перешкод ОСОБА_1 чи членам її родини у користуванні квартирою АДРЕСА_1 до розгляду цивільної справи в суді про усунення перешкод у користуванні квартирою та скасування реєстраційних дій, накласти арешт на цю квартиру.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження спірної квартири, що значно утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, крім того, відповідач чинити тиск на позивача, щоб вона звільнила спірну квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 .

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» чи будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо виселення, чинення перешкод ОСОБА_1 чи членам її родини у користуванні кв. АДРЕСА_1 .

Ухвалу негайно направлено до Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві для виконання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що є ризик відчуження спірної квартири АДРЕСА_1 , що призведе до порушення прав позивача, тому суд вважає, що позивачем обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту та заборони ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» чи будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо виселення, чинення перешкод заявниці чи членам її родини у користуванні кв. АДРЕСА_1 до розгляду цивільної справи в суді про усунення перешкод у користуванні квартирою та скасування реєстраційних дій.

За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний вид забезпечення позову - накладення арешту та заборона вчиняти дії, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не врахування правових висновків Верховного Суду при його ухваленні.

При цьому, апелянт просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з 15 грудня 2020 року відповідач є одноосібним власником квартири. У разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 право власності на цю квартиру у останньої не виникне, тому відсутні правові підстави для застосування положень ст. 150 ЦПК України. Звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом реєстрації права власності за відповідачем, права позивача не порушуються у зв'язку з відсутністю у позивача права власності на квартиру на момент реєстрації права власності за відповідачем 15 грудня 2020 року. Оскаржувана ухвала порушує право власності відповідача та прийнята з порушенням правових норм, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому, на переконання апелянта, накладення арешту на спірну квартиру є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи,18 травня 2021 року до Деснянського районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви (а.с. 2-6).

Відповідно до Ордеру на право заняття службового приміщення № 19574 від 09 вересня 1994 року, ОСОБА_1 надано службове приміщення на період роботи за адресою: кв. АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 02 вересня 2004 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї (а.с. 11).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 30 травея 2021 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та членам її сім`ї (а.с. 12).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013110030001225 від 24 січня 2013 року, за заявою ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_2 11 жовтня 2004 року за попередньою змовою із ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 заволоділи майном, що належить ОСОБА_1 та членам її родини, зокрема квартирою АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу цієї квартири, формально переоформили вказану квартиру на ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 у відповідності до розподілених ролей, 16 грудня 2005 року у ВАТ «Кредитпромбанк», яке в подальшому було перейменоване у ПАТ «Кредитпромбанк», отримала кредит у розмірі 65 500 доларів США згідно кредитного договору № 49.28/89/С-П-05 від 16 грудня 2005 року, забезпечивши виконання кредитного зобов`язання іпотечним договором № 33/89/П/З-05 від 16 грудня 2005 року на вказану квартиру, заволодівши коштами, розпорядилися ними на власний розсуд (а.с.13).

Відповідно до листа старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України у м.Києві Федорченко Д.В. від 14 жовтня 2014 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110030001225 зупинено на підставі п. 2 ст. 280 КПК України у зв`язку з переховуванням підозрюваних осіб від органів слідства та суду й оголошення їх в розшук (а.с.14).

Постановою слідчого СВ ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Федорченко Д.В. про накладення арешту на квартиру від 18 вересня 2006 року, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у справі № 754/4130/13-ц, визнано недійсним розпорядження органу приватизації № 2548 Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 вересня 2004 року, визнано нікчемним Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , видане Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 вересня 2004 року (а.с. 39-41).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 травня 2021 року, квартира АДРЕСА_1 з 15 грудня 2020 року належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на підставі іпотечного договору від 16 грудня 2005 року, боржник: ОСОБА_4 , при цьому, 30 травня 2021 року ця квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її родини (42-46).

Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021100030001288 від 14 травня 2021 року, за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невідомі особи, шляхом застосування насилля, незаконно проникли до житла ОСОБА_1 , до квартири АДРЕСА_1 (а.с. 47).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено (а.с. 49-51).

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до апеляційної скарги додано такі документи: договір № 2260/К про відступлення прав вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», платіжне доручення № 176 від 12 червня 2020 року, де зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» сплатило Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» кошти в сумі 9053071,29 грн, протокол електронного аукціону від 04 червня 2020 року, кредитний договір № 49.28/89/С-П-05 від 16 грудня 2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 , іпотечний договір № 33/89/П/З-05, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 , згідно якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , Вимога від 24 червня,та від 13 серпня 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на адресу ОСОБА_4 .

При вирішенні зазначеного спору між сторонами суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне правове обґрунтування свого рішення.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частин першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, відчужити його тощо.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності, достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Предметом позову у справі є усунення перешкод у користуванні квартирою та скасування реєстраційних дій. Отже, позивачем оспорюється право власності на вказану квартиру та між сторонами є спір щодо права власності на зазначене в позовній заяві нерухоме майно.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» є власником спірного майна і має об`єктивну можливість розпорядитися ним на власний розсуд у будь-який час, зокрема відчужити його, суд апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи вид забезпечення позову, дійшов правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони відповідачу чи будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо виселення, чинення перешкод позивачу чи членам її родини у користуванні кв. АДРЕСА_1 .

Такий вид забезпечення позову є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Отже, висновки суду першої інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала порушує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження на період вирішення спору.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 81, 149, 150, 152, 153 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 7, 33, 35-39, Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також неврахування зазначених ним правових висновків Верховного Суду при його ухваленні, з точки зору суду другої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.

Інші доводи апеляції, зокрема, про відсутність правових підстав поновлення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру внаслідок можливого задоволення позову, щодо відсутності правових підстав застосування ст. 150 ЦПК України, накладення арешту на квартиру є не співмірним із заявленими позивачем вимогами щодо скасування державної реєстрації права власності та спричиняє обмеження можливості відповідачу користуватися та розпоряджатися власним майном, з точки зору суду другої інстанції, правового значення для правильного вирішення заявлених апеляційних вимог не мають, а тому - не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 12 листопада 2021 року.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: В.І. Олійник

Г.І. Мостова