ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3670/21 пров. № А/857/14284/21

 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                        Запотічного І.І.

суддів:                                                            Матковської З.М., Глушка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду  від 05 травня 2021 року (суддя Брильовський Р.М., ухвалене в м.Львів) у справі №380/3670/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про стягнення доплати за службу у нічний час та індексації грошового забезпечення,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

17.03.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України, у якому просив: зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31.12.2017 рік; зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №380/3670/21 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про стягнення доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення задоволено повністю. Зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь  ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час з 11.11.2015 по 31.12.2017. Зобов`язано Департамент патрульної поліції України  нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно.

23.04.2021 до суду першої інстанції поступила заява представника позивача Шпарика Н.Я. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. У такій заяві представник позивача просить стягнути із відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду  від 05 травня 2021 року заяву представника позивача Шпарика Н.Я. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Департаменту патрульної поліції України на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 500 грн. У решті вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з винесеним додатковим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 понесені нею в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розмір витрат на правничу допомогу, які поніс позивач з метою порушеного відповідачем конституційного права на оплату праці, є співмірними затраченому часу, який був необхідний для цього та значний в порівнянні з розміром місячної заробітної плати позивача, що зумовлює значні фінансові затрати останнього, необхідні для відновлення порушеного права. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено, відповідно до правової позиції Верховного Суду. Викладений в акті виконання робіт перелік наданої правничої допомоги є повністю обґрунтованим. Зазначені в цьому акті три години відповідають фізично затраченому адвокатом часу для складення процесуально правильних та кваліфікованих документів для вирішення справи у суді на користь клієнта. Підготувати такого роду документи в коротші терміни є фізично неможливим.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався представленими позивачем документами про понесені витрати на правову допомогу адвоката, а також врахував складність розглядуваної справи, через що заявлений розмір витрат зменшив до суми 500 грн., яку визнав справедливою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Додаткове судове рішення суду є засобом усунення неповноти рішення суду, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги учасника справи.

Оскільки в розглядуваному випадку позивачем були заявлені вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, однак рішенням суду не вирішено питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, тому в суду першої інстанції були наявними правові підстави для винесення додаткового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №380/3670/21 зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь  ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час з 11.11.2015 по 31.12.2017. Зобов`язано Департамент патрульної поліції України  нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно.

Зазначене рішення в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалося.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 3000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено: договір від 01.12.2020 р. про надання правничої допомоги, за яким правничу допомогу позивачу надано адвокатом Шпариком Н.Я; ордер серії ВС № 1058154 від 08.02.2021р. на надання правової (правової) допомоги та представництво інтересів у Львівському окружному адміністративному суді; акт виконаних робіт від 22.04.2021р. з описом робіт, відповідно до якого затрачено три години на загальну суму 3000 грн.; квитанцію № 725Х-4Н28-3Р1Р-466М від 22.04.2021р. про оплату правничої допомоги в сумі 3000 грн.

Отже, надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката саме в розглядуваній справі.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в загальному розмірі 500 грн.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в розмірі 500 грн.

При цьому судом першої інстанції вірно вказано на те, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню через відсутність ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення  заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків цього рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями  ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

                                                           ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду  від 05 травня 2021 року у справі № 380/3670/21 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді З. М. Матковська

І. В. Глушко