ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р. | № 18/8 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя | Ходаківська І.П. |
судді | Данилова Т.Б. |
Савенко Г.В. |
розглянувши |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонет" |
на | постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 р. |
у справі | № 18/8 господарського суду м. Києва |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонет" |
до відповідача
| Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто слави" |
про | визнання недійсним пункту 6.1.5. ст. 6 договору оренди № 01/1 від 13.12.2002 р. |
За участю представників сторін:
від позивача –Олійник В.В., за довіреністю
від відповідача –Буділовський М.М., за довіреністю
Пономарьов П.О., за довіреністю
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонет»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Слави»про: визнання недійсним п. 6.1.5 договору оренди № 01/1 від 13.11.2002 р., укладеного між ТОВ «Сонет»та ТОВ «Місто Слави»; зобов'язання відповідача виконувати договір оренди № 01/1 від 13.11.2002 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.06.2007 р. у справі №18/8, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2007 р. у справі № 18/8 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 р. з підстав неправильного застосування норм матеріального права; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 25.10.2007 р. у зв’язку зі значною завантаженістю судді Першикова Є.В. для перегляду справи в касаційному порядку утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий – Ходаківська І.П., судді –Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.02 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди № 01/1, відповідно якого за актом приймання-передачі № 51 від 19.11.02 р. орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у тимчасове платне користування строком на п'ять років частину нежитлового приміщення підземного торговельного' комплексу «Метроград», яка є власністю відповідача, з метою здійснення орендарем (позивачем) підприємницької діяльності у сфері ріелторських послуг.
30.11.06 р. відповідач направив позивачеві повідомлення про розірвання Договору оренди № 01/1 від 13.11.2002 р. та припинення оренди. Повторні повідомлення аналогічного змісту були направлені відповідачем позивачеві 20.12.06 р., 15.01.07 р. та 02.02.07 р.
Вищенаведені дії відповідача мотивовані посиланням на п. 6.1.5 договору № 01/1 від 13.11.2002 р., відповідно до якого орендодавець (відповідач) має право у разі необхідності в будь-який час звернутися до орендаря (позивача) з вимогою про припинення орендних відносин, звільнення орендованого приміщення відповідно до умов договору (або часткового звільнення орендованого приміщення), та/або розірвання договору оренди. При настанні умов цього пункту орендар (позивач) повинен повернути орендареві приміщення, які витребує орендодавець (відповідач), у термін двох діб на умовах цього договору.
Пунктом 10.1 договору оренди умова, передбачена п. 6.1.5 ст. 6, визначена як окрема підстава припинення договору.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно п.п. 6.1.5., 10.1 Договору оренди № 01/1 від 13.11.02 р. адресована в будь-який час вимога орендодавця (відповідача) до орендаря (позивача) про припинення орендних відносин, звільнення орендованого приміщення відповідно до умов договору (або часткового звільнення орендованого приміщення), та/або розірвання договору оренди є підставою для припинення зобов'язань, передбачених договором оренди, і тягне за собою обов'язок орендаря (позивача) повернути орендовані приміщення, які витребує орендодавець (відповідач), у дводенний термін.
Як вірно зазначено апеляційним судом наведені положення (п.п. 6.1.5, 10.1) є істотними умовами договору оренди № 01/1 від 13.11.02 і р., оскільки такі умови хоча й не передбачені законодавством, але включені до договору за заявою орендодавця (відповідача) і погоджені сторонами при його укладенні.
Судами встановлено, що укладаючи спірний договір, позивач погодився з вищенаведеними умовами, а отже, такі умови обов'язкові для сторін в силу ст.526 ЦК, і відповідно до ст. 598 ЦК України є самостійною підставою припинення зобов'язань за вищевказаним договором на вимогу орендодавця (відповідача).
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога орендодавця (відповідача) про припинення договору оренди є правомірною, оскільки право заявити таку вимогу передбачене умовами укладеного сторонами договору.
Відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог, що випливають з договору, припиненого на підставах та в порядку, передбачених зазначеним договором.
Твердження позивача про суперечність п. 6.1.5 Договору оренди № 01/1 від 13.11.02 р. вимогам закону, а саме ст.ст. 188, 291 ГК України та ч. 3 ст. 651 ЦК є безпідставним з огляду на наступне.
Так, статтею 291 ГК України передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Виходячи з приписів статті 188 ГК України, зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускається у разі, якщо це передбачено законом або договором.
Аналогічні приписи містяться і у ст. 651 ЦК України, при цьому у частині 3 цієї статті зазначено, що у разі односторонньої відмови у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Спірний договір розірвано на підставах встановлених договором, які погоджені сторонами при його укладенні, що не суперечить вищенаведеним нормам законодавства.
Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонет" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. у справі № 18/8 господарського суду м. Києва залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко