ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року

м. Черкаси

Справа № 692/504/21

Провадження № 22-ц/821/1819/21

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу, подану представником Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - адвокатом Лисенко Віталієм Миколайовичем на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2021 року (ухваленого в приміщенні Драбівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Чепурного О.П.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

02 червня 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Драбівського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 жовтня 2018 року між позивачемАТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22032000087797, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору сума виданого кредиту становить 154311,00 грн., строк користування кредитом становить 48 місяців з кінцевою датою погашення кредиту 03 жовтня 2022 року; щомісячна комісія за обслуговування кредиту 1,99% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань утворилася заборгованість, загальний розмір якої згідно розрахунку на 26 квітня 2021 року становить 112215,98 грн., і складається з:

-0,00 грн. залишку строкового кредиту;

-0,00 грн. – залишку нарахованих строкових відсотків;

-0,00 грн. – залишку нарахованих строкових комісій;

-99931,65 грн. – залишку простроченого кредиту;

-1,13 грн. – залишку прострочених відсотків;

-12283,20 грн. – залишку прострочених комісій.

Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості, АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Драбівського районного суду Черкаської області із даним позовом та просило постановити судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 22032000087797 від 03 жовтня 2018 року у сумі 112215,98 грн., що складається з суми залишку простроченого кредиту – 99931,65 грн.; суми прострочених відсотків – 1,13 грн.; суми прострочених комісій – 12283,20 грн., а також судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2021 року позов - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 22032000087797 від 03 жовтня 2018 року, а саме 99931,65 грн. – залишку простроченого кредиту; 1,13 грн. – залишку прострочених відсотків, а всього 99932,78 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» судові витрати в сумі 2021 грн.44 коп.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Банк кредит Дніпро» не повернуті, відповідач ОСОБА_1 повинен повернути банку фактично отриману ним суму кредитних коштів та залишок прострочених відсотків,  а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом в розмірі 99931,65 грн.

Між тим, судом зазначено, що така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником.

Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику, у зв`язку із чим, на думку суду першої інстанції, вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої комісії у розмірі 12283,20 грн. є нікчемними та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 13 серпня 2021 року, представник АТ «Банк Кредит Дніпро» - адвокат Лисенко В.М., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог незаконним, необґрунтованим, постановленим при неправильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана неналежна правова оцінка, із порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2021 року, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 22032000087797 від 03 жовтня 2018 року у сумі 112215,98 грн., що складається з суми залишку простроченого кредиту – 99931,65 грн.; суми прострочених відсотків – 1,13 грн.; суми прострочених комісій – 12283,20 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що визначена кредитним договором комісія (витрати на розрахунково-касове обслуговування) є складовою загальної вартості кредиту та повинна враховуватися при обчисленні загальної вартості кредиту для позичальника. При підписанні кредитного договору сторонами було погоджено графік погашення заборгованості, в якому розраховано плату за додаткові та супутні послуги банку, у тому числі розрахунково-касове обслуговування.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що нарахування передбаченої кредитним договором щомісячної комісії не суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи

03 жовтня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22032000087797, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби. (а.с. 6-7)

Згідно до умов п. 1.2 договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 154311,70 грн., на строк 48 місяців, з кінцевою датою повернення 03 жовтня 2022 року на споживчі потреби, щомісячна комісія на обслуговування кредиту 1,99% від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних.

В пункті 4 договору зазначено графік платежів /розрахунків /загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором.

03 жовтня 2018 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою (100-300)», Стандарт зі страховкою для ЗКП, 48 міс.», в якому зазначені основні умови кредитування. (а.с. 16)

Також відповідачем 03 жовтня 2018 року була підписана заява-згода №4798072 на укладення Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 підтвердив, що погодився отримувати банківські послуги на умовах, що зазначені в УДБО та підтвердив, що всі умови йому зрозумілі. (а.с. 17)

На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі надано розрахунок заборгованості за договором № 22032000087797 від 03 жовтня 2018 року, відповідно до якого загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 квітня 2021 року становить112215,98 грн., і складається з наступного: 99931,65 грн. – залишку простроченого кредиту; 1,13 грн. – залишку прострочених відсотків; 12283,20 грн. – залишку прострочених комісій. (а.с. 12-15)

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника АТ «Банк Кредит Дніпро» – адвоката Лисенка В.М. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди – ст. 638 ЦК України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі – ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

За статтями 526 та 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення із відповідача  існуючої заборгованості по простроченому кредиту, просив у тому числі, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за простроченою комісією.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимогАТ «Банк Кредит Дніпро» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченою комісією, суд першої інстанції виходив з того, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні ЗУ «Про захист прав споживачів» є нікчемною, у зв`язку із чим вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 на користь банку простроченої комісії задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на умови кредитного договору № 22032000087797 від 03 жовтня 2018 року, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , який містить основні умови кредитування.

У розділі 4 кредитного договору №22032000087797 від 03 жовтня 2018 року викладено Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором.

У колонці 8 Графіку платежів встановлено сплату відповідачем платежів, в тому числі, за додаткові та супутні послуги банку, а саме за розрахунково-касове обслуговування, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати в період з 03 жовтня 2018 року по 03 жовтня 2022 року 48 платежів щомісячними внесками по 3070,80 грн. кожного місяця, на загальну суму 147398,40 грн.

Статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підписуючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він повністю проінформований про конкретні умови кредитування та погодився з такими умовами, зокрема і на сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування банку.

Також з наявних матеріалів справи, а саме виписки по особовому рахунку за період з 03 жовтня 2018 року по 27 квітня 2021 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, вчиняв дії щодо оплати за кредитним договором, що свідчить про визнання ним умов кредитного договору та його часткове виконання.

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості залишку прострочених комісій в сумі 12283,20 грн.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;   3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга представника АТ «Банк Кредит Дніпро» – адвоката Лисенка В.М. підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення із ОСОБА_1 суми прострочених комісій – підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

В решті рішенняДрабівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2021 року, як законне та обґрунтоване підлягає залишенню без змін.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції скасовує або змінює рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» сплатив судовий збір у розмірі 3 405 гривень.

З урахуванням того, що апеляційна скарга банку задоволена частково (10,95%), тому сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» за подання апеляційної скарги складає 372,85 грн.

        Керуючись ст.ст. 141, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу, подану представником акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» – адвокатом Лисенком Віталієм Миколайовичем – задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості – скасувати в частині відмовлених позовних вимог банку та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )  на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) заборгованість залишку прострочених комісій в сумі 12283,20 грн.

В решті рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2021 року в зазначеній справі  –залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 372,85 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча                 О.В. Карпенко

Судді                 Л.І. Василенко

                                                                        В.Г. Бородійчук