Справа № 419/2249/21

Провадження № 1-кп/419/334/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Глазкової Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Шапка О.О.,

прокурора Овчаренка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новоайдар кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021131500000201 від 11.08.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Райгородка, Новоайдарського району Луганської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який не працює, не одружений, на утриманні дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

08.04.2021 року вироком Новоайдарського районного суду Луганської області за ст. 126-1, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 1.ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимий Новоайдарським районним судом Луганської області 08.04.2021 року за ст. 126-1, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 1.ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено: 10.08.2021 у період часу з 03.20 до 06.00 год. ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою незаконного збагачення та з корисливих мотивів, шляхом роз`єднання велосипедного ланцюжку, який не був замкнений, викрав з під`їзду жилого будинку АДРЕСА_2 велосипед «ARDIS SANTANA», ринкова вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9641-ТВ від 26.08.2021- 2300 грн, який належить ОСОБА_2 . Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_1 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись майном на власний розсуд, заподіявши матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_2 на вищевказану суму.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В ході судового розгляду обвинувачений свою провину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, визнав обставини їх вчинення, пояснивши, що не оспорює їх у суді, при цьому його позиція є добровільною. Пояснив, що дату вчинення кримінального правопорушення точно не може пригадати, приблизно у серпні 2021 вночі приїхав до м. Щастя з метою здачі металу, після чого зайшов до під`їзду будинку АДРЕСА_2 , звідки викрав велосипед, який не був пристібнутий ланцюгом, після чого віддав велосипед знайомому за пляшку алкоголю. Щиро кається у вчиненому, просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, у якій просив розглянути кримінальне провадження за його відсутності.

За згодою сторін згідно ст. 349 ч. 3 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки вони сторонами кримінального провадження не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Судом роз`яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному та касаційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу та матеріали щодо речових доказів, процесуальних витрат, дійшов висновку про те, що дії обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, оскільки ОСОБА_1 згідно вироку Новоайдарського районного суду Луганської області від 08.04.2021 засуджений за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, вирок набув законної сили 08.05.2021.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: злочин, передбачений ч. 2 ст.185 КК України, віднесений кримінальним законом до нетяжких злочинів;

- особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, осіб на утриманні не має, у побуті характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, перебуває на обліку у нарколога та психіатра, раніше судимий, зокрема, за корисливі злочини.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України судом є рецидив злочину (засуджений за ст. 126-1 КК України вироком Новоайдарського районного суду від 08.04.2021).

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Враховуючи усі обставин у справі, дані, що характеризують особу обвинуваченого, загальні засади призначення покарання: законність, справедливість, обґрунтованість, індивідуалізація покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_1 раніше судимий, враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, його ставлення до вчиненого, суд доходить висновку про призначення останньому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

У матеріалах кримінального провадження міститься копія вироку Новоайдарського районного суду Луганської області від 08.04.2021 року, з якої встановлено, що ОСОБА_1 засуджено ст. 126-1, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 1.ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, також на нього покладені обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Вирок суду набрав законної сили 08.05.2021.

Кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні вчинено 10.08.2021, тобто після постановлення вироку суду від 08.04.2021 року, а отже покарання обвинуваченому слід призначити за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст. 71 КК України.

Приймаючи до уваги, що вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 08.04.2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 126-1, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 1.ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, та в період іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, суд на підставі ст.71 ч.1 КК України вважає необхідним призначити йому покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі строком 2 роки та 2 місяці та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.

При цьому судом враховано правові висновки, викладені у постановах ККС від 12.03.2020 у справі № 752/2269/18 та ККС від 27.08.2020 у справі № 127/10266/19, про те, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Отже, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Оскільки запобіжний захід ОСОБА_1 під час досудового слідства не обирався, отже до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно останнього не обирати.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 686,48 грн слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.100,124, 349, 368, 370, 373-374, 394-395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

Згідно ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 08.04.2021 року, остаточно визначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 2 (два) місяці.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9641-ТВ від 26.08.2021 на користь держави в розмірі 686,48 грн (шістсот вісімдесят шість гривень сорок вісім копійок).

Речовий доказ: велосипед «ARDIS SANTANA», переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 залишити за останнім.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя Ю.О. Глазкова