Україна

                Романівський районний суд  Житомирської області

290/210/20

  У Х В А Л А

12 листопада 2021 року                                                  смт. Романів

     Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвоката Борисової Л.В., представника СФГ "Шанс" Степанюка С.І. та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , розглянувши заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства "Шанс",  відділу Держгеокадастру у Романівському  районі Головного  управління  ДГК у  Житомирській області  та  державного реєстратора Харковини Алли Іванівни  про визнання недійсним договору оренди землі,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 та зустрічним позовом селянського фермерського господарства "Шанс" до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі укладеним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до селянського фермерського господарства "Шанс" (далі СФГ "Шанс"), відділу Держгеокадастру у Романівському районі Головного управління ДГК у Житомирській області та державного реєстратора Харковини Алли Іванівни в якому, просить суд визнати недійсними договір оренди земельних ділянок площею 66,7269 га (кадастрові номери 1821481000:13:000:0002 та 1821481000:15:000:0125), розташованих на території Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області, що укладенний між уповноваженою особою - ОСОБА_1 та СФГ "Шанс", який був зареєстрований 29 січня 2007 року за № 040720700001, посилаючись на відсутність спільного волевиявлення співвласників даної земельної ділянки на укладення вищевказаних правочинів та зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною. Окрім цього, позивач просить скасувати державну реєстрацію вищезазначеного договору оренди, здійснену у Державному реєстрі земель 29 січня 2007 року за № 040720700001 та права оренди вищевказаних земельних ділянок.

27 березня 2020 року голова СФГ "Шанс" Степанюк С.І. пред"явив зустрічний позов до ОСОБА_2 , в якому просить визнати укладеним типовий договір оренди землі СФГ "Шанс" із  ОСОБА_2  на 1/12 частину земельної ділянки площею 16,3051 га (кадастровий номер 1821481000:15:000:0125) та на 1/12 частину земельної ділянки площею 50,4218 га (кадастровий номер 1821481000:13:000:0002),  посилаючись на те, що йому належить право користування (оренди) істотною частиною масиву вказаних земельних ділянок.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 5 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12 листопада 2021 року до Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 була подана заява про забезпечення доказів.

У поданій заяві ОСОБА_1 просив витребувати у державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіля В.В. копії договорів оренди на ідеальні частки ОСОБА_2 у спільних земельних ділянках кадастрові номера 1821481000:15:000:0125, 1821481000:13:000:0002 укладені між ОСОБА_2 з товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-РЕГІОН ЛЮБАР» (далі ТОВ «АГРО-РЕГІОН ЛЮБАР») та витяги з державного реєстру про реєстрацію права оренди на спільні земельні ділянки кадастрові номери 1821481000:15:000:0125, 1821481000:13:000:0002

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення доказів, заявник зазначив,  що докази йому необхідні для зміни способу захисту СФГ «Шанс» та в нього є підстави вважати що згодом ці докази подати буде неможливо. Виходячи з цього, просить задовольнити заяву та витребувати відповідні докази.

Так, згідно з частини 1 статті 116 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно частини 2 статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (частина 3 статті 116 ЦПК України).

Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника насамперед необхідно зазначити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У  постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19) викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.».

Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19.

Суд звертає увагу на те, що в заяві про забезпечення доказів, будь-яких обставин та доказів, які дають підставу припускати, що докази, які заявник наразі просить суд витребувати, можуть бути втрачені або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, ОСОБА_1 не наводить.

Вбачається, що фактично мета відповідної заяви зводиться до «здобуття доказів», а не їх «забезпечення», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.

З огляду на зміст заяви, її обґрунтування, додані до неї документи, а також зазначені правові позиції Верховного Суду, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної заяви.

Керуючись статтями 116, 118, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

        Суддя                                                                                 М.М. Кірічук