ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
30.10.07 Справа№ 4/1281-17/194
Суддя У.Ділай, розглянувши справу
За позовом: ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” , Київ
до відповідача: Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” , м.Львів
Третя особа: ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” , м.Маріуполь
Про стягнення 47 763,89грн.
за участю представників:
від позивача: Басюк Т.Л.- ю/к
від відповідача: явка не забезпечена
від третьої особи –явка не забезпечена
Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань не поступало.
Суть спору: 02.01.03р. між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір поставки №ЦХП-60103 .
Предметом даного договору є постачання продукції виробничо-технічного призначення.
Відповідно до договору ДП „Укрзалізничпостач" поставило на адресу Львівської залізниці продукцію виробничо-технічного призначення, що підтверджується накладними № 35604119, №49067589, №49070859, № 50489596, №50489597.
Продукція по зазначених накладних була відправлена на адресу Львівської Залізниці безпосередньо від виробника продукції - ВАТ „МК „Азовсталь" транзитом без розвантаження.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється відповідно до Наказу Укрзалізниці №251-Ц від 03.07.00р. „Про порядок економічних відносин на залізничному транспорті України".
Відповідно до п. 2.1 Наказу - умовою внутрішньогосподарських розрахунків є наявність у кожного з учасників окремого або самостійного балансу, що входить до складу зведеного балансу Укрзалізниці. При внутрішніх та внутрішньогосподарських розрахунках вимога платежу оформляється шляхом виписки повідомлення і направляється до платника, минаючи установи банку. Повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.
На виконання п.7.4 Договору, за поставлену продукцію Позивач виставив Відповідачу рахунки-фактури та відповідно сповіщення:
рахунок - фактура №ВБК-601/4 від 15.12.03р. на суму 256 476,72грн. (сповіщення №8312 від 19.12.2003р.);
рахунок - фактура №ВБК-595/5 від 11.12.03р. на суму 273 451,54 грн. (сповіщення №8267 від 17.12.2003р.);
рахунок - фактура №535/4-вбк від 16.10.03р. на суму 139 059,12 грн. (сповіщення №7722 від 31.12.2003р.);
рахунок - фактура №449/4-вбк від 22.08.03р. на суму 141 609,53 грн. (сповіщення №5129 від 26.08.2003р.);
Всього по даним рахункам поставлено продукції на суму 810 596,91грн.
Відповідно до п. 7.5 Договору, термін акцепту сповіщення по пред'явлених рахунках визначається десятьма банківськими днями з дня їх одержання. Зазначені сповіщення виставлені ще в 2003 році.
Пункт 9.2 Договору передбачає, що Покупець (Відповідач) зобов'язаний вчасно акцептувати сповіщення та пред'явлений рахунок Постачальника. Але вищезазначені рахунки частково не акцептовані Львівською залізницею, а саме:
рахунок - фактура №ВБК-601/4 від 15.12.03р. на суму 2 299,40грн. (сповіщення №8312);
рахунок - фактура №ВБК-595/5 від 11.12.03р. на суму 25 651,98грн. (сповіщення №8267);
рахунок - фактура №535/4-вбк від 16.010.03р. на суму 17 101,32грн. (сповіщення №7222);
рахунок - фактура №449/4-вбк від 22.08.03р. на суму 2 711,19грн. (сповіщення №5129);
Всього повідомлення неакцептовані на суму 47 763,89грн.. '
З метою додержання досудового врегулювання суперечок, Позивач
пред'явив Відповідачу претензію від 05.03.04р. №ЦХП-з-1-1121 з проханням акцептувати зазначені вище авізо, але Львівська залізниця відмовилась їх акцептовувати.
Договором, а саме п.9.1, передбачено, що в разі невиконання взятих зобо'язань, Сторони несуть відповідальність згідно до чинного законодавства.
Вказане стало підставою для звернення з позовом в суд.
Відповідач не погодився з позовними вимогами з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву , зазначивши , що:
з матеріалів справи вбачається, що продукція, з приводу оплати якої виник спір, прибула на станції призначення без слідів втрати та розкрадання, у непошкодженому рухомому складі, що є підставою до звільнення перевізника від відповідальності за нестачу вантажу відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниць України, що підтверджено комерційними актами № 816180 від 17.12.03р, № 242144 від 30.08.03р., № 826860 від 19.10.03р, № 816179 від 17.12.03р., № 816178 від 17.12.03р. складеними у відповідності з вимогами „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р. та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. № 567/6855. Статтею 129 п. „а" Статуту залізниць України та п. 2 вищезазначених правил встановлено, що комерційні акти складаються для засвідчення обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, в тому числі невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу натурою з даними, зазначеним у транспортних документах.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно розділу 4 договору № ЦХП-60103 від 02.01.2003р. постачання продукції виконується в обсягах, зазначених у специфікаціях.
Ст. А.4 Правил ІНКОТЕРМС-2000 встановлено, що продавець зобов"язаний передати товар перевізнику, або іншій особі, призначеній покупцем, у названому місці у день чи у межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Згідно п. А.5 розділу FСА „ІНКОТЕРМС-2000". Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень ст. Б.5 нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності зі ст. А.4. Правилами - ст. А.9 передбачено зобов'язання продавця нести витрати, пов"язані з діями щодо перевірки товару.
Матеріалами справи , а саме залізничними накладними підтверджено, що продукція навантажена ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" та його засобами за відсутності представника постачальника і передана для перевезення на ст. Сартана Донецької залізниці.
Вищенаведені обставини свідчать про неналежне виконання позивачем умов договору поставки в частині поставки та передачі покупцеві продукції в обсягах, зазначених у специфікаціях та рахунках - фактурах. Відповідач просить в позові відмовити.
Третя особа- ВАТ “МК “Азовсталь” у відзиві на позовну заяву вказала , що відвантаження продукції здійснюється у відповідності до інструкції №232-094-05-2002 , що не допускає недовантаження продукції та її розкрадання до моменту передачі залізній дорозі на ст.Сартана , а саме вагони з продукцією виробничо-технічного призначення переважуються на вагонних вагах , повірених державним повірителем Маріупольського центру стандартизації, метрології і сертифікації, в присутності працівників служби безпеки і беруться під охорону до передачі вагонів працівникам ст.Сартана, про що свідчить відмітка ст.Сартана про прийняття вантажу на залізничних накладних.
Відповідно до Інструкції про порядок контролю за відвантаженням вагонів з готовою продукцією до ст.Сартана і передачі їх “Укрзалізниці” №232-094-05-2002, вагони з продукцією виробничо-технічного призначення проходять контрольне переважування.
Заслухавши представників сторін в судових засідання , вивчивши та оцінивши матеріали справи , подані сторонами докази в їх сукупності суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та долучених сторонами документів між сторонами по справі укладено договір №ЦХП-60103 від 02.01.03р. на постачання продукції виробничо-технічного призначення.
На виконання вказаного договору в 2003р. позивачем здійснено поставку продукції відповідачу по залізничних накладних № 35604119, №49067589, №49070859, № 50489596, №50489597.
Відповідач оплатив отриману продукцію частково. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 763,89грн.
З метою вирішення спору в добровільному порядку позивачем на адресу відповідача направлялась претензія, яка залишена без задоволення, оскільки, як вказує відповідач при отриманні вантажу було виявлено нестачу , що підтверджується комерційними актами: ст.Клепарів №816180 від 17.12.03р., ст.Ужгород №242144 від 30.08.03р., ст.Здолбунів №826860 від 19.10.03р., №816179 від 17.12.03р. ст. Клепарів, №816178 від 17.12.03р. ст.Клепарів.
Відповідно до п.5.2 вказаного вище договору приймання продукції по кількості та якості провадиться замовником відповідно до Інструкції П-6 від 15.06.65р. “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” та Інструкції №П-7 від 25.04.66р. “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості”.
Зазначені вище комерційні акти не можуть бути належними доказами недопоставки позивачем продукції , оскільки приймання вантажу здійснювалось з порушенням вимог Інструкції П-6 , п.п. 31, 36 Правил видачі вантажу та п.п. 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Правил оформлення перевізних документів.
Окрім того , Статутом залізниць України, а саме, частиною 110, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Як вбачається з матеріалів справи вантаж був прийнятий до перевезення Укрзалізницею без жодних застережень.
Відповідно до частини 127 Статуту залізниць України, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження переданого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його поставки, якщо не доведе, що втрата недостача, псування пошкодження, прострочення відбулося не з її вини.
Згідно частини 129 Статуту залізниць України, обставини що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п. 16 Інструкції, якщо при прийманні продукції буде виявлена нестача, то отримувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції.
Про виявлену нестачу продукції складається акт за підписами осіб, які проводили приймання продукції.
Згідно п.18 Інструкції у випадках коли виклик представника відправника іншого міста не являється обов'язковим, як і в даному випадку, приймання продукції по кількості і складання акта про нестачу проводиться за участю представника іншого підприємства або представника громадськості.
Відповідно до п. 25 Інструкції, якщо при прийманні продукції за участю представника вказаного в п. 17 або в п.18 даної Інструкції, буде виявлена нестача проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах, то результати приймання продукції кількості оформляються актом. Акт повинен бути складений в той же день, коли нестача виявлена.
Під час приймання продукції Відповідачем були порушені вищезазначені пункти Інструкції.
Так, ні з одного документа, що мають відношення до приймання продукції відповідачем, не вбачається про призупинення приймання продукції, забезпечення схоронності вантажу.
При вірному порядку приймання продукції вантажоодержувач мав спочатку скласти акт, передбачений п. 16, призупинити приймання вантажу при виявленні недостачі, забезпечити схоронність вантажу, залучити представника громадськості, та скласти акт за його участю передбачений п. 25, з усіма вимогами передбаченими для його складання.
Однак, Відповідачем цього зроблено не було.
Під час складання Акту приймання вантажу від 30.12.2003р. в якому зафіксовано факт нестачі, також здійснено порушення.
В даному акті не зазначено посаду члена комісії до складу якої входив Муц Л.С., відсутні дані про представника громадськості, який брав участь у прийманні вантажу, дані про дату відправку продукції зі станції відправника або зі складу відправника, номер і дата комерційного акта, відомості про умови вберігання які були застосовані до вантажу до складання зазначеного акта, а також дані про те, що визначення кількості продукції проводилось на справних вагах або іншими вимірювальними приладами, повіреними в установленому порядку.
Окрім того, даний акт не містить жодних дат, щодо видачі, розкриття вагону, початку приймання і його закінчення. Посвідчення видане представнику громадськості не містить дати та номеру оформлення, що є порушенням пункту 21 Інструкції.
Відповідач у своєму запереченні на позовну заяву, стверджує, що оскільки спірні вагони були переадресовані на Південну та Південно-Західну залізницю, то Львівська залізниця не набула власності на даний вантаж.
Проте з даним твердженням не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до п. 45 Статуту у всіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу підприємство, організація, громадяни, за заявою яких зійснено таку заміну, є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами.
В даному випадку попереднім одержувачем була Львівська залізниця, тому ДП „Укрзалізничпостач" з ініціативи якого відбулося переадресування збов'язане здійснити корегування рахунків з Відповідачем, Південною та Південно-Західною залізницею.
Оскільки, спірні вагони були з самого початку направлені на адресу Львівської залізниці, Рахунки-фактури та сповіщення для оплати поставленої продукції також були надані Львівській залізниці. Претензія щодо нестачі була направлена саме Львівською залізницею на адресу ДП „Укрзалізничпостач".
Тобто розрахунки велися з Львівською залізницею. Також, саме Відповідач акцептовував сповіщення за поставлену Продукцію по зазначеним накладним.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ст. 526 ЦК України передбачено , що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доводи позивача не спростував, докази виконання умов договору, чи неналежного виконання договору позивачем суду не подав.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49, 69, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити .
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” , (м.Львів, вул. Гоголя,1 р/р26008301365735 в Залізничному відділенні АК “Промінвестбанк” м.Львів, МФО 325718, ЄДРПОУ 01059900 , ІПН 010599013025) на користь ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” , Київ, пр-т Повітрофлотський,11/15( р/р 2600300052912 в АБ “Експрес_Банк” м.Києва, МФО 322959, ЄДРПОУ 19014832, ІПН 190148326581)- 47763,89грн. основного боргу, 477,63 грн. державного мита та 118,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення вигтовлено і підписано 16.11.07р.
Суддя Ділай У.І.