ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року                                                                м. Херсон

Номер справи: 666/663/16-ц

Номер провадження: 22-ц/819/152/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Приходько Л.А. (суддя-доповідач)

суддів:                Базіль Л.В.,

       Радченка С.В.,

секретар                Дундич А.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Берестового Євгена Вікторовича подану в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Херсонського міського суд Херсонської області від 13 лютого 2017 року у складі головуючого судді Майдан С.І.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підтвердження якого 23 липня 2013 року останнім була складена розписка, за якою відповідач взяв у позивача в борг грошові кошти в розмірі 80 000,00 доларів США, які мав повернути до 23 липня 2015 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення боргу за укладеними договорами позики позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 2 091 794,40 грн., що станом на день звернення до суду еквівалентно 80 000,00 доларів США та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 2 091 794.40грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, в порушення умов договору позики та діючого законодавства України, не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

19 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2020 року заяву про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Берестовий Є.В., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 ввів в оману суд щодо розміру позики, оскільки відповідач взяв в борг у позивача не  80 000 доларів США, а  8 000 доларів США. Надана позивачем боргова розписка є підробленою та ОСОБА_2 її не підписував.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначив, що на його думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення рішення суду без змін.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 та його представник, адвокат Берестовий Є.В., апеляційну скаргу підтримали за обставинами викладеними в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Іпатов В.В., апеляційну скаргу не визнав, зазначивши, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.  При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої, другої, третьої статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2013 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 80 000,00 доларів США зі строком повернення до 23 липня 2015 року, що підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_2 підтвердив, що 23 липня 2015 року ним отримана грошова сума від ОСОБА_1 в розмірі 80 000.00 доларів США, які він зобов`язався повернути до 23 липня 2015 року ОСОБА_1 або ОСОБА_3 .

Проте, відповідачем у визначений договором строк грошові кошти не були повернуті позивачу.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другої  статті 1047 ЦК України на підтвердження  укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України  позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини першої  статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. Відповідно до вимог  статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив про неналежне виконання ОСОБА_2 умов договору позики від 23 липня 2013 року, а саме не повернення йому коштів у строк встановлений договором.

Заперечуючи проти заявлених вимог ОСОБА_2 та його представники посилалися на те, що надана позивачем розписка є підробленою, ОСОБА_2 не підписувалась, між сторонами був укладений договір позики на 8 000.00 доларів США, зобов`язання за яким відповідачем виконано.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги ухвалою Херсонського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року призначено судову комплексну експертизу (почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів) на вирішення якої поставлені питання: 1) чи виконано рукописний текст у розписці від 23 липня 2013 року ОСОБА_2 чи іншою особою; 2) чи виконано рукописний текст у розписці від 23 липня 2013 року однією особою; 3) чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 23 липня 2013 року розташований після цифр «23.07.2013» ОСОБА_2 чи іншою особою; 4) чи виконано рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 23 липня 2013 року під впливом збиваючих факторів (природних, штучних); 5) чи вносилися зміни в первинний зміст розписки від 23 липня 2013 року шляхом дописки, якщо так то які саме та який зміст первинного документу? Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №21-1239 від 09 липня 2021 року рукописні записи у рядках 9, 12 та 13: «от ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 или ОСОБА_4 » дописані до основного тексту розписки. Первинний рукописний текст розписки був наступного змісту: « ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проживающий по адресу АДРЕСА_1 паспорт МР180243 Днепровським в г. Херсоне 19 апреля 2006 р инн. 2932122891 данной распиской подтверждаю что 22.07.200 (закреслено) 23.07.2013 г. мною получена денежная сумма в размере 80000 долларов США (восемьдесят тисячь) обязуюсь возвратить данную денежную суму до 23.07.2015г. данная расписка написана лично мною ОСОБА_6 23.07.2013 (підпис)».

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 21-1240 від 23 липня 2021року:

-Рукописний текст у розписці від 23.07.2013, у тому числі і рукописні записи: «от ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 или ОСОБА_4 », виконані однією особою, а саме - ОСОБА_2 .

-Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 23.07.2013, розташований праворуч від цифр «23.07.2013», виконаний самим ОСОБА_2 .

-У досліджених рукописному тексті розписки та підпису від імені ОСОБА_2 ознак, які б свідчили про вплив на виконавця якихось збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено.

Суттєвих розбіжностей при порівнянні рукописних записів та підпису експертом не виявлено при цьому збіжні ознаки у своїй сукупності достатні для висновку про те, що підпис та рукописні записи у розписці виконані ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Не погоджуючись з висновком судової почеркознавчої експертизи представник ОСОБА_2 адвокат Берестовий Є.В. 07 жовтня 2021 року та 04 листопада 2021 року заявив клопотання про призначення у справі повторної почеркознавчої експертизи. Обґрунтовуючи вказані клопотання представник відповідача посилався на те, що експертиза проведена з посиланням на копії паспорту ОСОБА_2 , який ним не надавався та без врахування ряду наданих вільних та експериментальних зразків, а також на встановлені рецензією на висновок експерта недоліків та недотримання вимог у галузі почеркознавчої експертизи.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Дослідивши висновок судової почеркознавчої експертизи № 21-1240 від 23 липня 2021року колегія суддів не вбачає підстав для визнання його неповним, неясним, необґрунтованим або таким, що суперечить матеріалам справи чи викликає сумнів у його правильності, що давало б суду підстави, передбачені статтею 113 ЦПК України для призначення повторної судової експертизи.

Так, зі змісту висновку судової почеркознавчої експертизи вбачається, що експертом при проведені експертизи використані вільні та експериментальні зразки почерку та підпису відповідача, запропоновані ним для проведення експертизи, зокрема і ксерокопія паспорту ОСОБА_2 , що міститься в матеріалах виконавчого провадження №42893737 з відміткою «копія верна ОСОБА_6 ». Посилання щодо невикористання експертом всіх зразків ґрунтуються лише на припущеннях заявника, оскільки зі змісту висновку експертизи не вбачається, що експертом були відхилені ті чи інші зразки почерку чи підпису. Посилання на встановлені рецензією на висновок експерта недоліки та недотримання вимог у галузі почеркознавчої експертизи колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 лютого 2020 року № 335/5, метою рецензування висновків судових експертівє вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків. Крім того, наведені в рецензії недоліки у своїй сукупності не дають підстав для визнання висновку судової почеркознавчої експертизи неповним, неясним, необґрунтованим або таким, що суперечить матеріалам справи чи викликає сумнів у його правильності.

Враховуючи наведене колегія суддів протокольною ухвалою від 04 листопада 2021 року у задоволені клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи відмовила.

Оскільки докази, що містяться в матеріалах справи не спростовують висновок судової почеркознавчої експертизи, про те, що рукописний текст у розписці, у тому числі і рукописні записи: «от ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 или ОСОБА_4 » виконані однією особою, а саме - ОСОБА_2 , а також, що підпис від імені ОСОБА_2 у цій же розписці також виконаний самим ОСОБА_2 , колегія суддів вважає доведеним факт власноручного написання відповідачем розписки від 23 липня 2013 року.

Виправлення, що містяться у розписці, зокрема дописані до основного тексту розписки рукописні записи у рядках 9, 12 та 13: «от ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 или ОСОБА_4 », які власноруч виконані позичальником, а отже і погоджені ним, саме уточнюють особу кредитора у спірних правовідносинах, та засвідчують отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошової суми 80 000.00доларів США.

Посилання ОСОБА_2 та його представника на те, що ним були отримані кошти в сумі не 80 000.00доларів США, а 8 000.00 доларів США колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Висновком судової технічної експертизи документів №21-1239 від 09 липня 2021 року будь-яких інших змін внесених в первинний зміст розписки від 23 липня 2013 року шляхом дописки, крім виправлень у рядках 9,12,13, не встановлено.

Додана до заяви про перегляд заочного рішення ксерокопія розписки від 23 липня 2013 року не завірена належним чином, а тому не може вважатися достовірним та допустимим доказом.

Отже враховуючи, що відповідач не виконав умов укладеного із ОСОБА_1 договору позики, оформленого розпискою, факт власноручного підписання якої та отримання спірної суми коштів ОСОБА_2 не спростований, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що боржник зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу.

Доводи ОСОБА_2 та його представника щодо виконання відповідачем умов договору колегія суддів відхиляє.

Так з доданих до заяви про перегляд заочного рішення дублікатів квитанції вбачається, що за період часу з 05 грудня 2018 року по 03 вересня 2019 року ОСОБА_2 перераховано на карту ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 110 876.88грн.

Отже, на час вирішення даного спору судом першої інстанції зобов`язання позичальником виконані не були, а тому підстави для врахування сплачених відповідачем сум після ухвалення судом першої інстанції судового рішення у колегії суддів відсутні. Сплата вказаних сум кредитору у даному випадку може бути врахована при виконанні судового рішення, у разі надання боржником доказів, що вказані суми були повернуті позичальнику саме за розпискою від 23 липня 2013 року, зважаючи на те, що сторони під час розгляду справи зазначали про наявність між ними також інших боргових зобов`язань.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Берестового Євгена Вікторовича подану в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суд Херсонської області від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                        Л.А. Приходько

Судді:                                                                        Л.В. Базіль

       С.В. Радченко