Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 757/38773/17-ц

провадження № 61-4984 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Менів Олексій Ігорович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Бєлкін Марк Леонідович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меніва Олексія Ігоровича, на рішення Печерського районного суду міста Києва

від 19 листопада 2020 року у складі судді Соколова О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 липня 2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким останньому надано грошові кошти у розмірі 14 716 609,11 грн, що еквівалентно 1 249 287,70 доларів США, зі строком повернення позики до 10 вересня 2014 року. На підтвердження отримання грошових коштів позичальником складено розписку.

Позивач указував, що ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики

не виконав, суму позики не повернув, на відповідні звернення зробити

це добровільно не реагував.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Прострочення виконання грошового зобов`язання надає йому право

на стягнення з позичальника не лише суми боргу, а й трьох процентів річних від простроченої суми. При цьому у договорі позики від 10 липня 2014 року

не визначено, що позика є безпроцентною, а тому він має право

на одержання від позичальника процентів від суми позики (стаття 1048

ЦК України). Вважав, що три проценти річних та проценти за позикою підлягають сплаті у гривневому еквіваленті до моменту фактичного повернення боргу за визначеною ним формулою.

З урахуванням наведеного та збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь: суму позики у розмірі 14 716 609,11 грн, що еквівалентно 1 249 287,70 доларів США на день платежу; проценти за користування позикою у розмірі 21 768 577,85 грн; три проценти річних у розмірі 3 498 000,75 грн.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

26 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив визнати недійсним договір позики від 10 липня 2014 року, укладений між ним та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом зазначав, що він

не отримував грошові кошти від ОСОБА_1 , будь-яких договорів

з останнім не підписував, розписку не видавав. З урахуванням указаного

та посилаючись на положення статей 203, 215 ЦК України, вважав, що договір позики від 10 липня 2014 року є недійсним.

Вказував, що у жовтні 2017 року звернувся до правоохоронних органів

із заявою щодо використання представником ОСОБА_1 завідомо підробленого документа (оспорюваного договору позики та розписки), відомості за якою 24 жовтня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань

за № 12017100060005342. На момент звернення до суду з цим позовом досудове розслідування у вказаному кримінальному провадження тривало, призначено почеркознавчу експертизу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада

2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів. Призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1

та зустрічний позов ОСОБА_2 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката

Наталушко А. О., про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів. Призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2019 року направлено повторно матеріали вказаної справи для проведення відповідних експертиз, з урахуванням уточнених питань, поставлених

на вирішення судово-почеркознавчої експертизи.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16 серпня 2019 року № 17124-17126/19-32/22334/19-32, який відповідає вимогам

статті 102 ЦПК України, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у договорі позики та розписці від 10 липня 2014 року виконано не ОСОБА_2 ,

а іншою особою. Указане свідчить про те, що договір позики від 10 липня 2014 року є неукладеним, а тому відсутні правові підстави для стягнення

за ним заборгованості.

Із цих самих підстав договір позики не підлягає визнанню недійсним,

так як не підписувався ОСОБА_2 , що виключає можливість задоволення не лише первісного позову ОСОБА_1 , а й зустрічного позову ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Апеляційний суд, враховуючи факт підписання договору позики іншою особою, а не ОСОБА_2 , що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2019 року № 17124-17126/19-32/22334/19-32, проведеної на підставі письмових документів, витребуваних з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002019, вказав,

що договір позики є неукладеним. Отже, виключається можливість задоволення первісного та зустрічного позовів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бєлкіна М. Л., про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті вказаною ухвалою апеляційного суду, якою було накладено арешт на нерухоме майно,

що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Менів О. І., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу

на новий розгляд до суду першої інстанції.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшло доповнення до касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Меніва О. І., яке подано до суду протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року заявник зазначає те, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того, судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не досліджено зібрані у справі докази, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 29 березня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меніва О. І., залишено без руху з наданням строку для усунення

її недоліків, а саме: запропоновано доплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати суду докази, що підтверджують його доплату.

Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки

її невиконання.

У наданий судом касаційної інстанції строк представник ОСОБА_1 - адвокат Менів О. І., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу

№ 757/38773/17-ц із Печерського районного суду міста Києва. Надіслано іншому учаснику справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року відмовлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Осколкову І. Л., у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відмовлено

у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката

Меніва О. І., про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга, з урахуванням її доповнень, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не надав оцінки доводам апеляційної скарги, не навів мотивів відхилення

її аргументів, не відреагував на порушення судом першої інстанції процедури дослідження доказів. При цьому судовий розгляд у суді першої інстанції було проведено взагалі без стадії дослідження доказів.

Зокрема, не надано належної оцінки висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2019 року

№ 17124-17126/19-32/22334/19-32, оскільки об`єктами дослідження експертизи були письмові докази, які не подавалися учасниками справи

і не витребовувалися судом. Оригінали письмових доказів, які вилучалися правоохоронними органами в рамках кримінального провадження

№ 12017100060005342 (за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України), так і не було повернуто до суду.

Указане підтверджується висновком судово-технічної експертизи документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

від 15 січня 2020 року № 17123/19-34/668-693/20-34, а також висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27 квітня 2020 року № 10/7/130СЕ-20.

Вважає, що суди не могли надати оцінку висновку судово-почеркознавчої експертизи, так як не мотивували відхилення інших вищевказаних експертиз, яким взагалі не надано жодної правової оцінки та які не було враховано при вирішенні спору.

Представником ОСОБА_1 вчинялися дії щодо збереження доказів

у справі та доведення заявлених вимог, однак суди безпідставно відмовляли у задоволенні заявлених стороною позивача клопотань (зокрема, про витребування документів з матеріалів кримінального провадження), або не реагували на них. Неповернення витребуваних правоохоронними органами в рамках кримінального провадження

№ 12017100060005342 оригіналів договору позики та розписки, які були подані до суду першої інстанції представником ОСОБА_1 і повинні були стати об`єктами експертного дослідження, унеможливлює проведення повної та об`єктивної експертизи, призначеної судом першої інстанції,

а тому висновок судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2019 року № 17124-17126/19-32/22334/19-32 не є належним доказом у справі.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що судово-почеркознавча експертиза, за врахованим судами експертним висновком, проведена

за письмовими доказами, витребуваними з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002019. Разом із цим, експертиза проведена на підставі досліджуваних договору позики та розписки, які надані суду Головним слідчим управлінням Національної поліції України в м. Києві

з матеріалів кримінального провадження № 12017100060005342. Оригінал договору позики та розписки від 10 липня 2014 року, які витребувані ухвалою суду від 21 травня 2019 року з матеріалів іншого кримінального провадження (здійснюється Національним антикорупційним бюро України), до суду не надійшли, а у справі наявні лише копії вказаних документів.

Посилається на те, що суди безпідставно не зупинили провадження у справі до закінчення розгляду Вищим антикорупційним судом справи

№ 991/1551/19 щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України (кримінальне провадження № 42018000000002019), про що позивачем заявлялися клопотання, внаслідок чого ключові докази у справі - оригінал договору позики та розписки, не було досліджено судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Бєлкіна М. Л., в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін,

а касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів, а клопотання до суду першої інстанції про витребування доказів подавалися ОСОБА_1 із метою затягування процесу. При цьому про наявність другого примірника договору позики позивач не повідомляв суд до січня 2019 року. У задоволенні вказаних клопотань, як і клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовано було відмовлено.

Обставини щодо «підміни» документів, які вилучалися правоохоронними органами і були повернуті до суду, були предметом розслідування

у кримінальному провадженні. Вказує, що суди попередніх інстанцій правомірно не врахували висновки експертиз, на які посилається заявник касаційної скарги, а правові підстави для зупинення провадження у справі були відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договором позики від 10 липня 2014 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 14 716 609,11 грн, що еквівалентно 1 249 287,70 доларів США, зі строком повернення до 10 вересня 2014 року (копія договору - а. с. 32-33, а. с. 197-198, а. с. 208-209, т. 1; а. с. 3-4, т. 4

та ін.).

Відповідно до розписки від 10 липня 2014 року (друкований текст)

ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 10 липня 2014 року у розмірі 14 716 609,11 грн, еквівалент - 1 249 287,70 доларів США (копія розписки - а. с. 34, а. с. 199, а. с. 207, т. 1;

а. с. 5 та ін.).

14 листопада 2017 року представником ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції клопотання про вжиття заходів щодо збереження оригіналів договору позики та розписки від 10 липня 2014 року

(а. с. 229, т. 1).

26 лютого 2018 року представником ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції клопотання про визнання факту, щодо якого було призначено у справі комплексну судово-почеркознавчу та технічну експертизу документів (а. с. 86-88, т. 2).

Аналогічне клопотання подано представником ОСОБА_1 до суду першої інстанції 23 квітня 2018 року (а. с. 172-175, т. 2).

23 квітня 2018 року представником ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції клопотання щодо формулювання запитань, які необхідно поставити на вирішення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів (а. с. 209-214, т. 2).

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року залишено без змін ухвалу Печерського районного суду міста Києва

від 23 квітня 2018 року про призначення у справі комплексної судово-почеркознавчу та технічної експертиз документів, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2019 року № 17124-17126/19-32/22334/19-32

за клопотанням представника ОСОБА_2 , підписи від імені

ОСОБА_2 у договорі позики від 10 липня 2014 року та у розписці

від 10 липня 2014 року виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою

(а. с.182-197, т. 4).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва

від 17 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката

Меніва О. І., на протокольну ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року повернуто заявникові.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Меніва О. І., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)

у строк та в порядку, що встановлений договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів

є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей

із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047

ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту

та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року

у справі №6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14,

від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили

і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові ОСОБА_1 та зустрічному позові ОСОБА_2 , виходив із того, що згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2019 року

№ 17124-17126/19-32/22334/19-32 підписи від імені ОСОБА_2 у договорі позики від 10 липня 2014 року та у розписці від 10 липня 2014 року виконано не ОСОБА_4 , а іншою особою.

При цьому суди попередніх інстанцій вказали, що указаний експертний висновок є належним доказом у справі, оскільки експертизу було проведено компетентними експертами, на підставі наданих їм матеріалів справи, договору позики та розписки від 10 липня 2014 року, які витребувані з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002019, вільних

зразків підпису ОСОБА_2 та його підпису в інших документах: розпорядженнях, заявах, поданнях, про що було зазначено у висновку експертів.

У касаційній скарзі заявник вказує, у тому числі, на те, що судами не надано належної оцінки вищевказаному висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки об`єктами дослідження експертизи були письмові докази, які не подавалися учасниками справи і не витребовувалися судом.

Указана експертиза фактично проведена на підставі ухвали суду першої інстанції від 21 травня 2019 року (направлено повторно матеріали для проведення експертизи).

На дослідження експертам надано договір позики від 10 липня 2014 року

(а. с. 157-158, т. 2; а. с. 154-155, т. 3; а. с. 3-4, т. 4), розписку від 10 липня

2014 року (а. с. 159, т. 2; а. с. 156, т. 3; а. с. 5, т. 4), що зазначено

у відповідному розділі висновку експертів.

До позову ОСОБА_1 додано копію договору позики від 10 липня 2014 року та копію розписки від 10 липня 2014 року (а. с. 32-33, 34, т. 1).

Оригінали вказаних договору позики та розписки приєднано до матеріалів справи 06 листопада 2017 року, що зафіксовано в журналі судового засідання (а. с. 212, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада

2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів. Призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, на час проведення якої зупинено провадження

у справі (а. с. 224-225, т. 1).

Оригінали договору позики від 10 липня 2014 року та розписки

від 10 липня 2014 року вилучено зі справи (а. с. 30-32, 33-34, 89-90, т. 2)

на підставі ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження

№ 12017100060005342, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 жовтня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

У протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 20 грудня

2017 року (а. с. 30-32, т. 2) вказано, що відповідна процесуальна дія здійснювалася на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (а. с. 170-172, т. 3).

Доступ до матеріалів справи, яка переглядається (№ 757/38773/17-ц), надано слідчому і на підставі ухвали Печерського районного суду

міста Києва від 31 жовтня 2017 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2018 року відновлено провадження у даній справі.

30 березня 2018 року Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повернуло до суду першої інстанції оригінали вилучених доказів, які надійшли до суду 02 квітня 2018 року

(а. с. 156, 157-158, 159, т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката

Наталушко А. О., про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів. Призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів.

Відповідно до доповідної записки секретаря судових засідань

Медведєвої М. Г. від 02 травня 2018 року повернуті органами поліції документи не співпадають з оригіналами, які було вилучено в ході проведення слідчих процесуальних дій (а. с. 224, т. 2).

З урахуванням вказаного, Печерський районний суд міста Києва просив орган досудового розслідування повернути оригінали доказів, вилучених

у рамках кримінального провадження № 12017100060005342 від 24 жовтня 2017 року, до 16 квітня 2019 року (а. с. 229, т. 3).

10 липня 2018 року направлено матеріали вказаної справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів

(а. с. 55, т. 3).

05 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Менів О. І., подав до суду оригінали договору позики від 10 липня 2014 року

та розписки від 10 липня 2014 року, які видано ОСОБА_5

на відповідальне зберігання як речові докази у кримінальному провадженні № 42018000000002019 від 17 серпня 2018 року за ознакими кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України,

яке розслідується детективами Національного антикорупційного бюро України (а. с. 153-157, т. 3).

06 лютого 2019 року суду та сторонам у справі направлено клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання необхідних матеріалів для проведення експертизи (а. с. 140, т. 3), яке станом на 24 квітня 2019 року не виконано (а. с. 62, т. 4).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2019 року повторно направлено матеріали вказаної справи для проведення відповідних експертиз, з урахуванням уточнених питань, поставлених

на вирішення судово-почеркознавчої експертизи. Крім того, витребувано

у Національного антикорупційного бюро України наявні в його розпорядженні в межах кримінального провадження № 42018000000002019 оригінали письмових доказів, необхідні для проведення експертизи (а. с. 79-80, 81-83, т. 4).

У відповідь на вказану ухвалу Національне антикорупційне бюро України повідомило, що договір позики та розписка від 10 липня 2014 року

є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42018000000002019,

із ними проводяться процесуальні дії, зокрема, експертиза, а тому їх надання до суду є неможливим (а. с. 91-92, т. 4).

Аналогічні листи надходили до суду і в подальшому.

При цьому, у матеріалах справи (а. с. 70-71, т. 4) міститься копія листа Національного антикорупційного бюро України від 05 березня 2019 року, адресованого ОСОБА_5 , у якому зазначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України помилково видали останньому кольорові копії договору позики від 10 липня 2014 року

та розписки від 10 липня 2014 року, а не відповідні оригінали, як зазначено у постанові детектива від 05 лютого 2019 року (а. с. 157, т. 3), а оригінали документів продовжують зберігатися в матеріалах кримінального провадження.

У липні 2019 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання необхідних матеріалів для проведення судово-технічної експертизи документів (а. с. 96-98, т. 4).

Судом першої інстанції задоволено відповідне клопотання експерта

й надано дозвіл на вирізання штрихів рукописних підписів, записів та знаків у всіх досліджуваних документах (а. с. 165, 179, т. 4).

24 жовтня 2019 року до суду надійшов висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16 вересня 2019 року

№ 17124-17126/19-32/22334/19-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи (а. с. 180-197, т. 4), який враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень та зазначено,

що експертизу проведено на підставі матеріалів, наданих з кримінального провадження № 42018000000002019.

Заявник касаційної скарги, посилається, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку вказаному висновку експертизи,

у тому числі, через те, що об`єктами дослідження експертизи були письмові докази, які не подавалися учасниками справи і не витребовувалися судом,

а оригінали письмових доказів, які вилучалися правоохоронними органами в рамках кримінального провадження № 12017100060005342, не повернуто до суду.

08 січня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшов черговий лист від Національного антикорупційного бюро України, у якому

у відповідь на ухвалу районного суду від 21 травня 2019 року повідомлено, що детективами відповідного органу здійснюється кримінальне провадження № 42018000000002019, оригінали договору позики

та розписки від 10 липня 2014 року визнані речовими доказами, вони були об`єктами проведення експертиз і передані прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, а тому надати оригінали документів, зазначених в ухвалі суду від 21 травня

2019 року, не є можливим (а. с. 204-206, т. 4).

Про те, що на вирішення судово-почеркознавчої експертизи було надано докази, витребувані з кримінального провадження № 42018000000002019, зазначено і в самих запитаннях, які поставлено експертам (а. с. 79-80,

81-83, 182, т. 4).

Разом із цим, в описовій частині ухвали суду першої інстанції від 21 травня 2019 року вказано, що на усунення недоліків клопотання експертів

із Головного слідчого управління Національної поліції України витребувано документи, які ним вилучалися (у межах кримінального провадження

№ 12017100060005342).

У резолютивній частині міститься посилання на аркуші сторінок і томи цивільної справи, де знаходяться надані експертам докази, витребувані

з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002019.

Однак, не вбачається, що всі документи надані з матеріалів кримінального провадження № 42018000000002019, оскільки зазначені також письмові докази, отримані з матеріалів іншого кримінального провадження -

№ 12017100060005342, зокрема, це стосується посилань суду на наступні докази: а. с. 157-158, 159, т. 2; а. с. 3-4, 5, т. 4.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, щовисновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили, і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведеного викликає сумніви щодо того, які саме оригінали та/або копії договору позики від 10 липня 2014 року та розписки

від 10 липня 2014 року були об`єктами дослідження під час проведення судово-почеркознавчої експертизи (висновок від 16 вересня 2019 року

№ 17124-17126/19-32/22334/19-32). Тобто, не зрозуміло, чи об`єктами дослідження експертизи були письмові докази, подані до суду першої інстанції ОСОБА_1 і які визнано речовими доказами

у кримінальному провадженні № 12017100060005342, чи документи, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42018000000002019. Такі сумніви судами не усунені.

Суди попередніх інстанцій на вказані обставини уваги не звернули,

що свідчить про передчасність зроблених ними висновків, а тому доводи касаційної скарги у відповідній частині заслуговують на увагу.

На підтвердження вказаного заявник касаційної скарги посилається

на висновок судово-технічної експертизи документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 січня 2020 року

№ 17123/19-34/668-693/20-34, за яким підписи від імені ОСОБА_2

у договорі позики від 10 липня 2014 року та у розписці від 10 липня

2014 року (а. с. 3-4, 5, т. 4) виконано після грудня 2017 року (а. с. 1-57, т. 5),

а також на висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27 квітня 2020 року № 10/7/130СЕ-20, відповідно до якого надані на експертизу документи (а. с. 208-209, т. 1;

3-4, т. 4) не є копіями одного і того самого документа (а. с. 17-39, т. 7).

Судами у судових рішеннях взагалі не надано жодної правової оцінки цим експертним висновкам.

Крім того, у матеріалах справи наявний висновок № 104/18 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за заявою представника ОСОБА_1 , складений 16 жовтня 2018 року експертом товариства

з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз» «Альтернатива» Фраймович Л. В., яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2

у договорі позики від 10 липня 2014 року та розписці від 10 липня 2014 року виконаний ОСОБА_2 (а. с. 186-204, т. 3), та висновок № 114/18

за результатами проведення судово-технічної експертизи за заявою представника ОСОБА_1 , складений 22 жовтня 2018 року експертом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз» «Альтернатива» Поповим Ю. П. (а. с. 207-218, т. 3).

Об`єктом дослідження вказаних експертиз було також письмове зобов`язання ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 дано гарантію прибути в аеропорт міста Львова для особистої зустрічі стосовно заборгованості перед останнім та узгодження проведення розрахунків (а. с. 214, т. 3).

Судами в оскаржуваних судових рішеннях цей доказ не досліджувався, оцінку йому не надано.

Згідно з пунктами 2, 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України

у мотивувальній частині рішення суду зазначаються: докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду

на законодавство чи усталену судову практику;

Відповідно до положень підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

З висновків судів попередніх інстанцій не зрозуміло, чи суд визнав вищевказані висновки експертиз неповними чи неясними, яку оцінку їм надано.

При цьому проведення експертизи на замовлення учасників справи передбачено статтею 106 ЦПК України.

Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України).

У разі правового сумніву щодо висновку наведеної вище експертизи суд

не був позбавлений можливості навіть з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку (частина п`ята статті 102 ЦПК України).

Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, поклав в основу свого судового рішення висновок експерта, не з`ясувавши, які саме письмові докази стали об`єктами його дослідження.

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що оригінали договору позики та розписки від 10 липня 2014 року були об`єктами дослідження експертиз, які проводилися в рамках кримінальних проваджень

(№ 42018000000002019, № 12017100060005342), однак не зрозуміло,

які висновки складено за результатами проведення відповідних експертиз, що може мати суттєве значення для правильного вирішення указаного спору.

Отже, судами не надано належної правової оцінки наданим сторонами доказам, не мотивованопідстав їх відхилення й зазначене свідчить про неповне встановлення судами фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення підлягають скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меніва Олексія Ігоровича, задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого

2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець