УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/865/21 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді: Миніч Т.І.

суддів:                         Григорусь Н.Й.,

                        Микитюк О.Ю.

секретаря

судового засідання Лісової Т.С.

з участю представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С.

у цивільній справі № 89/865/21 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з відповідачів в рахунок компенсації моральної шкоди 1 000 000,00 (один мільйон) грн. та вирішити питання судових витрат. В обґрунтування поданого позову позивач зазначав, що працівники Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі – Радомишльського ВП) звинувачували його в тому, що 29.05.2020 о 02-40 годині в м.Радомишль по вул. Карпенка ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHRYSLER Stratus з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду в установленому законодавством порядку відмовився. По даному факту було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Проте, відповідно до постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2020 року у справі №289/843/20 закрито провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також позивач вказував, що поліцією свідомо підроблялися результати перевірки, за короткий проміжок часу позивач та його родина зазнали психічних та моральних страждань втручанням поліції в приватне життя родини, тиску психологічному, протиправні дії відповідачів призвели до витрат часу позивача для захисту свого порушеного права, що завдало моральних і психічних страждань, тому просив позов задовольнити.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021 року в задоволенні позову – відмовлено.

У поданій через свого представника ОСОБА_2 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції не був врахований висновок Верховного суду у подібних правовідносинах, у справі №640/16169/17 від 05.02.2020. На думку апелянта, він має право на стягнення моральної шкоди завданої суб`єктом владних повноважень, оскільки незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди. Також зазначає, що працівники поліції повідомили йому про обвинувачення у правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП України без будь яких доказів по справі та без присутності свідків. Вважає, що працівники поліції чинили тиск на нього, адже ніяких оперативних заходів не було проведено стосовно нього у ту хвилину, самовільно без будь яких дозволів та передбачених законом процедур здійснювали незаконні дії. Крім того, матеріали адміністративної справи не містять даних, які б об`єктивно свідчили про вчинення ним дій, перелічених в диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП України. Тому, на думку апелянта, вказані неправомірні дії відповідачів привели до його моральних страждань.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 29.05.2020 о 03-30 годині начальником СРПП №4 Радомишльського ВП Таценком В.В. було складено протокол серії ОБ № 123645 за ст.124 КУпАП та в цей же день і час поліцейським СРПП №2 Радомишльського ВП Василишиним В.В. складено протокол серії ОБ № 123588 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 та вилучено посвідчення водія.

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова не була оскаржена у визначений чинним законодавством строк та набрала законної сили.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18, слідує, що з правового аналізу норми ст.38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, що відсилає до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167,1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що відповідачі протиправно склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно нього, чим завдали йому моральних і психічних страждань, що призвело до порушення нормального режиму його роботи і відпочинку та змусило витрачати вільний час та кошти на захист свого порушеного права.

Проте, такі доводи обгрунтовано визнані судом безпідставними.

Так, статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 255 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Суд виходить з того, що складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі.

Так, склавши протокол про адміністративне правопорушення, працівники поліції лише здійснили процесуальну дію, а постанова, якою особа визнається винною у скоєнні адміністративного правопорушення та піддається стягненню виноситься судом. Тобто, само по собі складання протоколу про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а дії посадових осіб при складанні протоколу протиправними не визнавались.

Позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих неправомірність дій працівника поліції при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Долучена до справи позивачем постанова Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2020, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, не є доказом неправомірності дій працівника поліції, яким складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП та підставою для відшкодування позивачу шкоди.

При цьому, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №312/262/18).

При складанні протоколу у відношенні позивача працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень відповідно до статей 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання їх дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання йому цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди.Тому суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки у даному випадку відсутні усі обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд від 27.06.2018 у справі № 640/17380/16-ц.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те що, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 являються безпідставними і не підлягають задоволенню.

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий:                Судді:

Повний текст постанови складений 11.11.2021 року.