Єдиний унікальний номер 233/8826/19

Номер провадження 11-кп/804/1407/21

Єдиний унікальний номер 233/8826/19      

Номер провадження 11-кп/804/1407/21                                              Головуючий суддя Смірнова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті в складі:

головуючого                                      Смірнової В. В.

суддів                                                Круподері Д.О.,  Залізняк Р.М.

при секретарі судового засідання              Ільяшенка С.О.,

за участю     

захисника      Юренка Ю.В.,

прокурора      Білобловського Р.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції в залі судових засідань Донецького апеляційного суду у місті Бахмуті судове провадження за апеляційною скаргою захисника Юренка Юрія Вікторовича на ухвалу  Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 6201905000000012 від 04 січня 2019 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 13 грудня 2021 року включно,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62019050000000012 від 04 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Донецької обласної прокуратури Білобловський Р.В. звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. Клопотання обґрунтував тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України, станом на теперішній час не зменшились і не перестали існувати.  Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні  у вчиненні особливо тяжкого злочину, та усвідомивши можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, у разі визнання його винним, може переховуватись від суду, чим перешкоджатиме встановлення істини у кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків останнього. Крім того, після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому відомі повні анкетні дані свідків та їх місце мешкання, частина з яких є наркозалежними, у звязку з чим обвинувачений, будучі колишнім співробітником правоохоронних органів, маючи окремі знання та вміння може шляхом вмовлянь, наданням наркотичних засобів або погроз впливати на них. ОСОБА_1 також є особою, раніше засудженою за аналогічний злочин, проте після звільнення з місць позбавлення волі він продовжив вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, тобто його протиправні дії носять тривалий характер. Менш суворі запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 6201905000000012 від 04 січня 2019 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 13 грудня 2021 року включно. Визначено розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків в розмірі 5 763 000 грн. з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На зазначену ухвалу захисник Юренко Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

В обґрунтування зазначив, що актуальність обставин, які б переконливо виправдовували подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, не підтверджена, а висновок щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, не аргументований. Зазначає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перебуває поза межами розумних строків, адже даний захід було застосовано ще з 19 липня 2019 року, тобто обвинувачений перебуває під вартою більше двох років.  Додав, що з цим часом ризики зменшуються та така тривалість не може вважатися виправданою.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.

Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин. 

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.

Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п`ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvyv.Austria, 1992 р.)

Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97,  п.93, ECHR 2000-IX).

Відповідно до частин першої та другої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області знаходиться матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №62019050000000012 від 04 січня 2019 року за обвинуваченням:  ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

16 квітня 2020 року вирішено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

10 червня 2020 року в судовому засіданні вирішено клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

04 серпня 2020 року в судовому засіданні вирішено клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

24 вересня 2020 року в судовому засіданні вирішено питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

13 листопада 2020 року в судовому засіданні вирішено клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

05 січня 2021 року в судовому засіданні вирішено клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

04 березня 2021 року в судовому засіданні вирішено клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

28 квітня 2021 року в судовому засіданні вирішено клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

24 червня 2021 року в судовому засіданні вирішено питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 6201905000000012 від 04 січня 2019 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 13 грудня 2021 року включно. Визначено розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків в розмірі 5 763 000 грн. з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На теперішній час кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 6201905000000012 від 04 січня 2019 року, перебуває на стадії судового розгляду, який продовжується в розумні строки.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_1 врахував, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, немає.

При розгляді клопотання судом обґрунтовано враховано, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна; також враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: судом не допитані свідки сторони обвинувачення і захисту, не допитані самі обвинувачені, не виконані інші обов`язкові процесуальні дії.

Крім того, враховано характеристику особи обвинуваченого, який не працює, не має стабільного доходу, неодружений, на утриманні дітей не має, тобто не має сталих соціальних звязків та постійного доходу. Також судом взято уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, за які відбував покарання у місцях позбавлення волі

Апеляційний суд вважає, що з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів  загальний термін тримання обвинуваченого під вартою не перевищує розумні строки, передбачені нормами КПК України.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не підтверджено наявність ризиків, та судом не наведено доказів, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування та судового розгляду в даному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Прокурором обґрунтовано застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 для запобігання спробам переховуватися від суду та незаконного випливу на свідків.

Захисником на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги не надано доказів щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків за ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.  Більш м`який запобіжних захід не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 за вищезазначених підстав.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що характер вчиненого ОСОБА_1 протиправного діяння свідчить про перевагу суспільного інтересу над принципом поваги до особистої свободи.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 апеляційним судом на теперішній час не встановлено.

Таким чином, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Кібця О.В., ухвалу суду необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Юренка Юрія Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 6201905000000012 від 04 січня 2019 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 13 грудня 2021 року включно, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: