Справа № 22-ц-29544/2010р. Головуючий 1 інст . –Бондаренко В.В.
Категорія : житлові Доповідач – Бобровський В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Бобровського В.В.,
суддів: Кокоші В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та прокурора Ленінського району м.Харкова на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2010 року по справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Відродження» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Харківської міської ради, треті особи: ВГІРФО Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, виконком Ленінської районної у м.Харкові ради про визнання оренду недійсним, анулювання та зняття з реєстрації, про поновлення порушеного права та виселення;
за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ЖБК «Відродження», Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, Ленінської районної у м.Харкові ради, ОСОБА_4 про визнання недійсною довідки, визнання недійсним договору оренди, договору купівлі-продажу, визнання недійсним рішення Харківської міської ради, поновлення порушеного права на квартиру, визнання права на приватизацію житла та відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2008 року ЖБК «Відродження» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про поновлення порушеного права в користуванні нежитлових приміщень, що розташовані в будівлі по АДРЕСА_2 про анулювання реєстрації відповідачів за зазначеною адресою та про їх виселення без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позову кооператив посилався на те, що вказана будівля до10 грудня 2000 року мала статус гуртожитку та належала Харківському цегельному заводу № 15, який у січні 1999 року визнано банкрутом.
ОСОБА_3 був зареєстрований за вказаною адресою 16 березня 1999 року на підставі тимчасового ордеру на службове житлове приміщення, без врахування того, що за санітарно-технічним станом будівля не відповідала вимогам та нормам для житлових приміщень, з 1998 року в гуртожитку не було мешканців, і рішенням від 5 жовтня 2004 року № 928 будинок Харківською міською радою виключено із житлового фонду та на підставі договору оренди з Управлінням комунального майна і приватизації міської ради передано кооперативу.
Зазначивши, що відповідачі самоправно захопили в будинку три приміщення площею 70 кв.м, перешкоджають йому в проведенні реконструкції ЖБК «Відродження» просив поновити їх право користування, анулювати реєстрацію відповідачів, визнати недійсним тимчасовий ордер від 23 серпня 1998 року про вселення ОСОБА_3 та виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення, а в травні 2009 року кооператив уточнив позов, просив виселити ОСОБА_3 з наданням іншого житлового приміщення.
У лютому 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із зустрічним позовом до ЖБК «Відродження», Харківської міської ради, з урахуванням подальших змін та доповнень просили визнати недійсною довідку ЖЕД-43 від 3 вересня 2004 року про те, що у спірному будинку не було прописаних осіб, про недійсність рішення Харківської міської ради № 923 від 05.10.2004 року про виключення будинку із житлового фонду про визнання недійсними договору оренди будівлі укладеного 6 квітня 2005 року між кооперативом та міською радою і договору купівлі-продажу від 13 травня 2008 року, поновити їх право на жилі приміщення, відновити комунальні послуги.
В обґрунтування позову посилались на те, що вони правомірно були вселені в спірний будинок, належним чином зареєстровані та неправомірно були позбавлені права на житло з вини кооперативу та інших відповідачів за їх позовом.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням районного суду від 18 серпня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.
Позов ЖБК «Відродження» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.
ОСОБА_3 виселено із приміщень колишнього гуртожитку по АДРЕСА_2 з наданням житлової кімнати АДРЕСА_3.
ОСОБА_2 виселено із приміщень колишнього гуртожитку АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.
Анульовано реєстрацію ОСОБА_3, ОСОБА_2 за адресою будівлі АДРЕСА_2 з покладанням на відділ ГІРФО Ленінського райвідділу ХМУ ГУМВС України в Харківській області зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_2 та прокурора Ленінського району порушено вимогу про скасування рішення суду з посиланням на безпідставність висновку про їх виселення, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія вирішила скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 та прокурора відповідно до положень ст..308 ЦПК України відхилити, рішення залишити без змін з наступного.
За правилом ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно наданих доказів встановлено, що будинок по АДРЕСА_2 знаходився на балансі Харківського цегельного заводу № 15 та використовувався у якості гуртожитку для засуджених умовно осіб з обов’язковим залученням до праці.
Постановою арбітражного (господарського) суду Харківської області від 20 січня 1999 року Харківський цегельний завод № 15 визнано банкрутом та у зв'язку знаходженням будівлі АДРЕСА_2 в незадовільному технічному стані, рішеннями Ленінської районної у м.Харкові ради № 284 затверджено акт прийому-передачу в комунальну власність громади м.Харкова і прийнято на баланс Ленінського КПЖРЕП відповідно рішення Харківської міської ради від 22 лютого 2001 року.
Спільним рішенням адміністрації та профкому заводу від 23 серпня 1999 року ОСОБА_3 видано тимчасовий ордер № 23 на вселення в кімнату № 13 , площею 20 кв.м в цьому будинку із зазначенням адреси квартира АДРЕСА_1, якої згідно довідника «Харківське міське БТІ» не зареєстровано.
Рішенням Харківської міської ради від 5 жовтня 2004 року № 923 на підставах висновків комісії Ленінського райвиконкому про невідповідність будівлі санітарно-технічним нормам для житлових приміщень, будинок виключено із житлового фонду.
Управлінням комунального майна та приватизації міської ради 6 квітня 2005 року будівля передано в оренду ЖБК «Відродження» для використання під виробництва до 6 березня 2006 року, а додатковою угодою строк оренди продовжено до грудня 2010 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2008 року будинок, за виключенням приміщень підвалу, викуплено у міської громади ЖБК «Відродження». Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом та внесено в Державний реєстр.
За таких обставин, відповідно до норм ст..ст. 203, 204 ЦК України про загальні вимоги про дійсність правочинів та презумпцію їх правомірності суд дійшов правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про недійсність довідки про відсутність мешканців в будинку, про недійсність договору оренди купівлі-продажу будинку, про визнання протиправним рішення міськради про виключення будинку із житлового фонду та про визнання права власності на житло, відшкодування шкоди, оскільки оспорювані ними факти та дії мали місце в межах наданих повноважень та вимог чинного законодавства.
Колегія також погоджується з висновком суду про відмову у позові ЖБК «Відродження» до ОСОБА_3 про визнання недійсним тимчасового ордера на вселення в гуртожиток, враховуючи що на час його видачі у серпні 1999 року будівля перебувала на балансі підприємства, мала статус гуртожитку та те, що відповідач мав право на таке житло на час його виключення із житлового фонду і відповідно до ч. 3 ст.132 ЖК України його може бути виселено лише з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам й знаходиться в межах даного населеного пункту, згідно ч.2 ст.114 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, колегія вважає правомірним виселення ОСОБА_3 із спірної виключеної із житлового фонду будівлі з наданням кімнати № 245 житловою площею 17 кв.м в будинку АДРЕСА_3 яка запропонована міською радою, як працівнику в минулому підприємства балансоутримувача гуртожитку, визнаного банкрутом.
Колегія вважає підставним та обґрунтованим висновок суду про виселення ОСОБА_2 із спірної будівлі без надання іншого житлового приміщення, відповідно до положень ст..ст.128, 129 ЖК України, оскільки будь-яке рішення про її вселення в гуртожиток не було прийнято. Реєстрація ОСОБА_2 за адресою квартири АДРЕСА_1 будинок 7 як дружина ОСОБА_3 без відповідної правової підстави на вселення в гуртожиток для одиноких громадян, виключеного на той час із житлового фонду у жовтні 2004 року, не може бути розглянуто як набуття права на жилу площу.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду та, як безпідставні та необґрунтовані залишаються поза увагою.
Рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави до його зміни або скасування у справі відсутні.
Керуючись ст..ст. 303. 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора Ленінського району м.Харкова відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя