Справа № 22-ц-28613/2010р. Головуючий 1 інст . – Дудченко В.О.
Категорія : відшкодування шкоди Доповідач – Бобровський В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Бобровського В.В.,
суддів: Кокоші В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі - Каплоух Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Морської транспортний банк» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 липня 2010 року по справі за позовом ВАТ «Морський транспортний банк» до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованих сум за кредитним договором, за зустрічним позовом про припинення кредитного договору , -
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ВАТ «Морський транспортний банк» звернувся о суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованих сум за кредитним договором від 16 листопада 2007 року з ФОП ОСОБА_4 та договору поруки від 16 листопада 2007 року укладеного з ОСОБА_3
В обґрунтування позову банк посилався на те, що ФОП ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 461832, 1 грн. з оплатою 17% за користування кредитом, до листопада 2014 року з погашенням сум кредиту, відсотків та комісії, а у випадках прострочення платежів оплати пені та штрафів.
Зазначивши що відповідач ФОП ОСОБА_2 не виконує прийнятих зобов’язань, банк просив стягнути солідарно з відповідачів 367451 грн. 57 коп. заборгованих сум за кредитом та відсотками; 3766 , 74 грн. пені та штрафу, а також звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та банком на нежитлову будівлю кафе з магазином-кулінарією, площею 187, 2 кв.м, що розташовані по вул..Тітова, 5а в с.Піщанка Красноградського району Харківської області.
У липні 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 пред’явили зустрічний позов до банку про розірвання кредитного договору та визначення порядку виконання рішення про погашення заборгованих кредитних коштів щомісячно в розмірі не менше 7000 грн. , посилаючись на те, що графік погашення кредиту порушено через скрутне матеріальне становище, але вживала заходи на погашення боргу.
Рішенням районного суду від 26 липня 2010 року, позовні вимоги банку та зустрічний позов задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Морський транспортний банк» в особі його філії у м.Полтава заборговані суми кредиту, відсотків, пені, штрафу у сумі 366114, 49 грн. та по 910 грн. з кожної судових витрат.
Припинено дію кредитного договору від 16 листопада 2007 року зі змінами та доповненнями від 29 травня 2009 року та від 30 листопада 2009 року між банком та ОСОБА_5 шляхом розірвання.
В решті вимог банку та ОСОБА_2, ОСОБА_3 у позовах відмовлено.
В апеляційній скарзі представник банку з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, просить рішення районного суду змінити, задовольнити їх вимоги про звернення стягнення заборгованих сум на предмет іпотеки і приміщення кафе з магазином кулінарією та відмовити у зустрічних вимогах ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія вирішила скаргу ВАТ «Морський транспортний банк» задовольнити частково, рішення районного суду змінити з наступного.
Судом встановлено, що 16 листопада 2007 року між банком та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на отримання у вигляді не поновлюваної кредитної лінії 461832,1 грн. виключно на придбання нежитлового приміщення кафе з магазином-кулінарією загальною площею 187,2 кв.м. по АДРЕСА_1 з терміном погашення кредиту на 14 листопада 2014 року із сплатою 17 % річних за фактичний період користування кредитними коштами та погашенням згідно встановленого графіка.
Одночасно з ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки на вказані приміщення в забезпечення виконання кредитного договору, 30 листопада 2009 року з ОСОБА_3 договір поруки, згідно до умов якого поручитель зобов’язалась перед банком відповідати в повному обсязі за зобов’язання ФОП ОСОБА_2
29 травня та 30 листопада 2009 рок додатковими угодами з ФОП ОСОБА_2 збільшено процентну ставку за кредит до 18,5% , змінено графік повернення коштів та умови його забезпечення і виконання.
На час звернення банка з позовом заборгованість за кредитом та відсотками складала 367451 грн. 57 коп., пені та штрафу – 3766, 74 грн.
На час ухвалення судом рішення відповідно 362 347, 75 грн. та 3766, 74 грн.
За таких обставин , задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованих сум з відповідачів, суд відповідно до положень умов правочинів, ст..ст.526, 530, 543 ЦК України дійшов правильного висновку про право банку достроково стягнути суми кредиту. відсотків, пені та штрафу у зв'язку з порушенням боржником строків повернення запозичених коштів.
Проте з висновком суду про неможливість одночасного стягнення коштів та його звернення на нерухоме майно, що передане в іпотеку, погодитись не можна.
У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою (іпотекою є застава нерухомого майна) відповідно до ст.. 589 ЦК України , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави для задоволення в повному обсязі вимоги,, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, а також витрат, понесених у зв'язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст..ст.590, 591 цього Кодексу , звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави провадиться шляхом його продажу з публічних торгів.
Із змісту п.п.3.3.2 кредитного договору вбачається, що за своїм розсудом банк має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки).
З огляду на зазначене, колегія вважає такий висновок суду прийнято в порушення норм матеріального права про забезпечення виконання зобов’язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Безпідставним колегія вважає висновок суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, про розірвання кредитного договору від 16 листопада 2007 року із змінами та доповненнями.
Задовольняючи ці вимоги суд виходив із того, що стягненням заборгованих коштів у розмірі усієї нарахованої суми припиняються усі умови договору.
Але такий висновок суперечить п.п.7.1; 7.2 кредитного договору дія якого припиняється повним виконання ОСОБА_2 боргових зобов’язань за змістом п.п.1.1 договору з нарахуванням відсотків за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості.
З огляду на зазначене, керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ВАТ «Морський транспортний банк» задовольнити частково.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 липня 2010 року змінити.
В частині відмови у позові ВАТ «Морський транспортний банк» про звернення стягнення заборгованих коштів на предмет іпотеки та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, головач К.К. про припинення кредитного договору шляхом його розірвання це рішення скасувати.
Позов ВАТ «Морський транспортний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в цій частині вимог задовольнити.
Звернути стягнення заборгованих кредитних коштів на предмет іпотеки – нежитлову будівлю кафе з магазином-кулінарією , загальною площею 187, 2 кв.м по АДРЕСА_1 що зареєстрована право власності на ОСОБА_2.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ «Морський транспортний банк» про припинення кредитного договору від 16 листопада 2007 року (аз змінами та доповненням) шляхом його розірвання – відмовити.
В решті це рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після його проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Верховного Суду України.
Головуючий підпис
Судді підписи
Копія вірна: суддя -