Справа № 22-ц-1429/2010р.                                Головуючий 1 інст.-Божко В.М.

Категорія:  про стягнення боргу                                   Доповідач: Бобровський В.В.

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        25 березня 2010 року   судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   Головуючого судді – Бобровського В.В.

                                   суддів –                       Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.

                                   при секретарі –           Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 16 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованих коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24263 грн. 79 коп. заборгованих коштів витрачених нею на ремонт квартири АДРЕСА_1, погашення заборгованих комунальних платежів та переданих в рахунок купівлі-продажу квартири, яка не відбулась з вини відповідача.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилалась на те, що восени 2005 року домовились з ОСОБА_1 про придбання у неї вказаної квартири за 800 доларів США, еквівалентних та той час 4000 грн. Окрім цього на виконання домовленості оплатила 4794 грн. на погашення заборгованих комунальних платежів, до червня 2006 року витратила на ремонт квартири 5870 грн.

Проте  виявилось що квартира відповідачем не була приватизована, право на жилу площу  окрім ОСОБА_1 ще мають її два сина і за таких обставин угода між ними не відбулась.

На підставах розписки ОСОБА_1 від 24 жовтня 2006 року із застосування індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення суми боргу ОСОБА_2 просила суд стягнути 24263, 79 грн.

Рішенням суду від 16 грудня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на безпідставність позову та висновку суду про його задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія вирішила скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення суду змінити з наступного.

Згідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, таким коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу відповідно із законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24 жовтня 2006 року видала ОСОБА_2 розписку про борг у розмірі 4000 грн., про сплату позивачем 4794 грн. заборгованих комунальних платежів що ОСОБА_1 визнала в суді апеляційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у сумі 24263 грн. 79 коп. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення повернення боргу та 3 % річних від простроченої суми на підставах ст.. 625 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову у повному обсязі.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

За правилом ч.2 ст. 625 К України  на вимогу кредитора боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч.1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із змісту розписки ОСОБА_1 від 24 жовтня 2006 року   не вбачається, що між сторонами була оговорена дата повернення заборгованих коштів, ОСОБА_2 не доведено, що вона зверталась до боржника з вимогою повернення коштів з визначенням строку виконання зобов’язання.

За таких обставин колегія вважає безпідставним нарахування ОСОБА_2 сум від індексу інфляції та 3 % річних від заборгованих коштів і висновку суду про їх стягнення за безпідставністю та  недоведеністю.

Окрім цього із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано лише розписку про витрати на ремонт квартири 5870 грн., що відповідач оспорює та зазначила, що уповноважувала ОСОБА_2 на виконання таких робіт і не має компенсувати можливі витрати.

Враховуючи зазначене та відсутність будь-яких доказів про витрати на ремонтні роботи на підставі ч.1 ст.60 ЦПК України колегія також вважає безпідставними вимоги ОСОБА_2 в цій частині позову.

З огляду на вказане колегія вирішила змінити рішення районного суду та зменшити розмір стягнення до 8794 грн. суми боргу, судовий збір до 87 грн. 94 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 16 грудня 2009 року змінити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8794 грн. боргу та 87 грн. 94 коп. витрат на судовий збір.

В іншій частині це рішення  залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.

            Головуючий –                                          Судді –