Справа № 457/221/18                                Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/296/21                        Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Савчук Г.В.

З участю представника позивача адвоката Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 457/221/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

12.03.2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору від 11.07.2012 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 31 814,72 грн. із яких: заборгованість по кредиту - 2051,61 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом-27 771,93 грн., 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1491,18 грн.- штраф (процентна складова).

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 грудня 2020 року відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «Приватбанк».

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним, таким, що прийняте без повного та всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Факт користування кредитними коштами, часткове погашення платежів, сплата відсотків у встановленому банком розмірі, підтверджується розрахунком заборгованості та Випискою по рахунку, де зазначені відповідні операції, а також операції щодо часткового повернення коштів, тобто виконання відповідачем договору. Зазначене свідчить про прийняття відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг. Посилається на те, що суд не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків та не врахував вимоги ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , диспозиція якої встановлює, що надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком, передбачених законом випадків. Судом не враховані правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах (справа №753/10779/16, справа №153/1334/16, справа №205/4176/18, справа №200/5647/18). З розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку вбачається, що ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості та відсотків, що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В порядку ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Відповідач по справі ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, хоч був належним чином повідомлений про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 02.10.2021 року.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Жарського І.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 11.07.2012 року відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 підписавши анкету-заяву б/н, отримав у АТ «Приватбанк» кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300.00 грн.

У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.07.2012 року станом на 31.12.2017 року становить 31814,72 грн. із яких: 2051,61 грн. заборгованість за кредитом; 27771,93 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом; а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1491,18 грн. штраф (процентна складова).

Представником позивача АТ КБ «Приватбанк» до заяви про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду додано Виписку з договору бн за період 01.10.2021-11.10.2021, де вбачається, що залишок заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 11815,68 грн. із яких: заборгованість за кредитом 2051,61 грн., заборгованість за відсотками 9 764, 07 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив у рішенні, що матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач мав намір отримати будь-яку із запропонованих карт, ознайомлення з анкетою не є свідченням укладення договору та передачі грошових коштів банком, а в матеріалах справи не міститься підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг та витяг з «Тарифів» розумів відповідач та погодився і ознайомився з ними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах про стягнення кредитної заборгованості по тілу кредиту та відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк») та з такими умовами погодився позичальник, підписавши анкету-заяву.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З Виписки за договором № б/н за період з 01.10.2011 року до 11.10.2021 року та проведеного банком розрахунку сума заборгованості відповідача за користування кредитними коштами становить 11 815,68 грн. із яких: борг за тілом кредиту: 2 051,61 грн., борг за відсотками за користування кредитом-9 764,07 грн.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, підписав заяву-анкету на отримання кредитних коштів, отримав кредитну картку, що підтверджується фотографією боржника із кредитною карткою, користувався кредитними коштами та частково їх погашав, не спростував надані позивачем докази, тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги банку підлягають до часткового задоволення.

Колегія суддів відмовляє позивачу у стягненні з ОСОБА_1 штрафних санкцій, враховуючи часткове погашення боргу відповідачем.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК Ураїни).

Так як позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1762.00 грн., при подачі апеляційної скарги-2643,00грн., що в сумі становить 4 405,00 грн., відтак зазначені судові витрати відповідно до п.1ч.2 ст.141 ЦПК підлягають стягненню у разі задоволення позову –на відповідача.

Відповідно до ч.1 п.п. 3,4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 грудня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , мііісце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 11 815,68 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 11.02.2012 року із яких: 2051,61 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9 764,07 грн. заборгованість за відсотками.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по справі в сумі 4 405,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2021 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І. Приколота

Р.В.Савуляк