АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.
суддів – Журавльова О.Г., Мартинової К.П.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про вселення та зміну договору найма житлового приміщення , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
22 жовтня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.
Позивачі обгрунтовували свої вимоги тим, що ОСОБА_4 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1. Разом з нею там зареєстровані її син ОСОБА_1 та колишня невістка ОСОБА_2 Відповідачка після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 у 1994 році у спірній квартирі не проживає. В квартирі відсутні її речі, вона не сплачує комунальні платежі, оскільки створила іншу сім`ю та має інше житло. Оскільки ОСОБА_2 більше шести місяців не проживає в квартирі, позивачі на підставі ст.71 ЖК України просили визнати її такою, що втратила право на житлову площу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. 01.08.2010р. ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги від свого імені ( а.с.23 т.2).
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала і 13.10.2009р. пред`явила зустрічний позов про вселення її та неповнолітньої доньки ОСОБА_5, 2008року народження, та зміну договору найму на спірне жиле приміщення. Під час розгляду ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги просила вселити тільки її в спірну квартиру та змінити договір найма на спірне жиле приміщення, вказуючи на те, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у 1990 році вона була прописана та мешкала у квартирі АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу у 1994 році відношення з відповідачами стали неприязними, відповідачі стали чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням. Між сторонами була домовленість про розмін квартири. Іншого житла вона не має.
________________________________________________________ ______
Головуючий у першій інстанції – Шенцева О.П. Справа №22ц –18841/2010
Доповідач - Доценко Л.І. Категорія ЦП: 44
ОСОБА_1 зустрічний позов не визнав.
Представник Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з;явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є розписки ( а.с.27, 36 т. 2).
Р ішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено. Позов ОСОБА_2 – задоволено. Суд вирішив вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1
Суд змінив договір найму квартири АДРЕСА_1: визнав ОСОБА_2 наймачем житлової кімнати площею 17,61 кв.м., коридору площею 7,16 кв.м., кухні площею 7,36 кв.м., підсобного приміщення площею 12,8 кв.м., а ОСОБА_1 визнав наймачем житлових кімнат площею 18,04 кв.м. і 20,42 кв.м., кухні площею 8,42 кв.м., коридору площею 9,8 кв.м.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення , як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі ст.71 ЖК України ,суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не проживала в АДРЕСА_1 з поважних причин з виниклих неприязненних стосунків між сторонами та проживання у квартирі хворого ОСОБА_7
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вона має на підставі ст.ст.65,104 ЖК України право вимагати укладення з нею окремого договору найму кімнати розміром 17,61кв.м., яка має самостійний вихід у двір через коридор площею 7,16 кв. м. , примикаючу кухню площею 7,36кв.м., підсобне приміщення площею 12,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Даний договір найму відповідає вимогам ст.63ЖК України і не приведе до суттєвого погіршення житлових умов ОСОБА_1
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.
Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст.309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Відповідно до статей 71,72 ЖК України наймач або члени його сім;ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування житловою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Якщо наймач або члени його сім;ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору- судом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1990 року по 1994рік. В 1990року ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 , в якій проживав ОСОБА_1 разом з батьками: ОСОБА_7 та ОСОБА_4, в якості члена сім;ї. Договір найму на дану квартиру був укладений з ОСОБА_4 на підставі розпорядження виконкому Приморської районної ради народних депутатів № 26.
В 1994 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. З серпня 1994року ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживала.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.05.1997року ОСОБА_2 була вселена в спірну квартиру, а в позові ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.
Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_2 була вселена в спірну квартиру, вона отримала ключі від квартири, їй ніхто не перешкоджав користуватися спірною квартирою. Через три місяці після вселення вона добровільно залишила дану квартиру і стала проживати зі своїм чоловіком ОСОБА_8 , з яким вона зареєструвала шлюб 18.11.1995року, у гуртожитку по вул. Новікова,12 в м. Одесі. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_5
Дані обставини в суді апеляційної інстанції визнали обі сторони, і у відповідності до вимог ст.61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
Із матеріалів справи та показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вбачається, що з 1997року ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживала без поважних причин, комунальні платежі на протязі 13 років не сплачувала, речей ОСОБА_2 в спірній квартирі немає, за медичною допомогою за даною адресою не зверталася, поштову кореспонденцію за спірною адресою не отримувала.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що вона не проживала в спірній квартирі з поважних причин, а саме у зв;язку з виниклими неприязненними стосунками з позивачами та хворобою ОСОБА_7
Колегія суддів не приймає до уваги дані пояснення, оскільки в 1994 році між сторонами була домовленість про поділ лицевого рахунку та виділ кімнати площею 17, 61кв.м. ОСОБА_2 Дана домовленість свідчить про те, що між сторонами були нормальні стосунки і ОСОБА_2 з 1997року ніхто не заважав користуватися спірною квартирою.
Хвороба ОСОБА_7 не могла бути поважною причиною непроживання ОСОБА_2 в квартирі, оскільки судом встановлено, що спірне жиле приміщення – це трикімнатна квартира, всі кімнати ізольовані, квартира має дві кухні, два коридора, два виходи із квартири. Таким чином хвороба ОСОБА_7 не могла заважати ОСОБА_2 проживати в спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. Однак ОСОБА_2 не вселилася та не ставила питання про вселення до спірної квартири, а тільки в кінці 2008року хотіла зареєструвати свою доньку в спірній квартирі. Позов про вселення ОСОБА_2 заявила тільки 12.10.2009року, тобто через рік після того, як позивачі звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Посилання ОСОБА_2 на те, що вона деякий час проживала в спірній квартирі і зробила там ремонт спростовуються актом обстеження спірної квартири від 05.02.2009року про те, що будь-яких слідів ремонту в квартирі не виявлено і її санітарно- технічний стан є незадовільним.
Посилання ОСОБА_2 на те, що вона ніколи не втрачала інтересу до спірної квартири у зв;язку з чим зверталася до агентств нерухомості в 2005-2006р.р., спростовуються тим, що ОСОБА_2 не надала суду доказів виконання агенствами нерухомості своїх зобов;язань по наданню варіантів можливого обміну квартир. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не мала інтересу до спірної квартири до того часу коли позивачі звернулися до суду з позовом про визнання її втратившої право користування жилою площею.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 на підставі ст.ст.71,72 ЖК України втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки більше шести місяців, а саме 13 років, не проживала в даній квартирі без поважних причин, не несла обов;язків по оплаті, зберіганні у належному стані спірної квартири.
Таким чином позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.104 ЖК України член сім;ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім;ї , які проживають разом з ним , укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім;ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_2 втратила право користування спірною квартирою, то вона не може бути вселена в спірну квартиру і на неї не поширюються вимоги ст.ст.65,104 ЖК України, у зв;язку з чим у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2008року суд на підставі ст.ст.151-153 ЦПК України заборонив Приморському районному відділу ОМУ ГУМВС України в Одеській області та дільниці № 12 КП ЖКС « Фонтанський» а також КП ФКС « Фонтанський» проводити реєстрацію будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_1 та видавати будь- яким особам документи необхідні для реєстрації за вищевказаною адресою до вирішення спору по суті.
Відповідно до ст.154 ч.6 ЦПК України суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів прийшла до висновку про те, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2008року підлягає скасуванню, оскільки колегією суддів по справі прийнято рішення і відпала необхідність у забезпечені позову.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення:
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про вселення та зміну договору найму житлового приміщення відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2008року.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним
законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.Г.Журавльов