АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року                                                                                 м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

              головуючого – Доценко Л.І.                                                                                                        

              суддів –  Журавльова О.Г., Мартинової К.П.,

              за участю секретаря –  Білорусової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління «ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення ,  за апеляційною скаргою   представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 25 березня 2010 року,

                                                              ВСТАНОВИЛА:

04 лютого 2010 року ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління «ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до   ОСОБА_1 про звернення стягнення.

      Позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що відповідно до  кредитного договору від 01.12.2005 року ОСОБА_1 отримала у позивача  кредит у розмірі 106 080 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.12.2015 року. Відповідач умови договору та зобов;язання  за  вказаним  договором  належним  чином  не  виконав.

      23.03.2010р. представник позивача подав заяву та просив  вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме  та рухоме майно, що належить ОСОБА_2  та  ОСОБА_1

      Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25 березня 2010 року заяву представника ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління «ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

        Накладено арешт  на все нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

        Накладено  арешт на все нерухоме майно та рухоме майно, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

____________________________________________ ______

     Головуючий у першій інстанції – Терьохін С.Є.                                          Справа №22ц –17353/2010                                                                                        

     Доповідач - Доценко Л.І.                                                                                 Категорія ЦП: 27

       В апеляційній скарзі  представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить скасувати  ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 25.03.2010 року , так як судом порушені норми матеріального та процесуального права.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної  скарги, колегія  суддів  вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

      Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом  про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором 80836,89доларів США, що еквівалентно 646889,13 гривень.  02.12.2005року ОСОБА_1 уклала з банком договір іпотеки, де в забезпечення виконання своїх зобов;язань за кредитним договором  надала в іпотеку банку свою 5-ти кімнатну квартиру № 17 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 135,7кв.м.

      Згідно зі ст.151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені  цим Кодексом , заходи забезпечення позову.

        Відповідно до вимог ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

    Таким  чином, ці заходи  забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі  необхідності, оскільки  безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення  прав і законних інтересів  інших осіб, учасників процесу.

    Як роз;яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови  № 9 від 22.12.2006року “ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд ( суддя) повинен з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно  виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з;ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність  виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

          Зазначені вимоги закону при винесенні ухвали про забезпечення позову  не виконані. Судом не встановлено та не зазначено конкретне нерухоме та рухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_1,  не зазначені мотиви з посиланням на належні докази із яких суд дійшов висновку про  обгрунтованість припущення про те, що невжиття  заходів забезпечення  може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, не у повному обсязі враховано  відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

    За таких обставин  постановлена ухвала суду першої інстанції  у відношенні ОСОБА_1 є  передчасною.

      На думку колегії суддів  ухвала суду першої інстанції  в частині, що стосується забезпечення позову відносно ОСОБА_2, підлягає  скасування, як така, що є незаконною.

        Встановлено, що ОСОБА_2  стороною у справі  не являється, оскільки позов заявлено  до  ОСОБА_1 ( а.с.2). Клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі  в якості співвідповідача  від 23.03.2010року ( а.с. 23)  не розглядалося.

          Таким чином, суд першої інстанції наклав арешт на майно  ОСОБА_2, який у відповідності до вимог ст.33 ЦПК України  не був притягнутий до участі у справі в якості співвідповідача.

      Ураховуючи викладене,  колегія суддів вважає, що суд першої інстанції  порушив порядок,  встановлений для його вирішення й це є підставою для скасування постановленої у справі ухвали з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції за вимогами ст.312 ч.1п.3 ЦПК України.

      Керуючись ст.ст.  307 ч.2 п.4, 312 ч.1п.3, 315, 319  ЦПК України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3  задовольнити  частково.

       Ухвалу  Приморського  районного суду м.Одеси від 25 березня 2010 року  скасувати і передати питання на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

    Ухвала суду набирає законної сили з моменту  її проголошення та може бути          оскаржена до суду касаційної інстанції  протягом двадцяти днів  з дня набрання нею  

          законної сили.

Головуючий                                                                  Л.І.Доценко

Судді                                                                                             К.П. Мартинова

                                                                                                        О.Г.Журавльов