КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

01.11.21                                                             справа № 133/550/21

провадження № 1-кп/133/334/21          

м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,

прокурора Бридька А.М.,

обвинувачуваних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Голівського В.В., Пронівої Н.Р.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вирішуючи клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Бридька А.М. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Флоріанівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.09.2021 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.11.2021 включно.

В судовому засіданні від прокурора Козятинського відділу Хмільницької місцевої прокуратури Бридька А.М. надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожному, строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

При цьому прокурор вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків та потерпілих, іншого підозрюваного, продовжувати вчиняти нові подібні злочини, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Подані клопотання прокурор підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Проніва Н.Р. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Захисник зазначила, що ризики, вказані прокурором не доведені, а тому підстав продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою немає.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник також заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`яку - у виді цілодобового домашнього арешту. Зазначав, що цілодобовий домашній арешт є цілком виправданим запобіжним заходом для його підзахисного, оскільки ОСОБА_1 має сімейні стосунки з ОСОБА_3 (шлюб не зареєстрований), від спільного проживання із якою у них народився син – ОСОБА_4 ; він має постійне місце проживання; при цьому він та сам обвинувачений посилались на раніше надані докази, які долучено до матеріалів справи. Заперечували щодо доводів про його антигромадську поведінку та відсутність відповідних відомостей щодо його негативної поведінки з боку правоохоронних органів та сільської ради. Отже, захисник просив суд застосувати більш м`який запобіжний захід, а тримання під вартою вважає не обгрунтованим.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали. 26.02.2021 до суду був направлений обвинувальний акт щодо вказаних осіб. У подальшому строк тримання під вартою вказаних осіб судом неодноразово продовжувався.

В обґрунтування клопотань щодо продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених прокурор посилається на докази, зібрані під час досудового розслідування, як на підставу, що підтверджує обґрунтованість підозри (обвинувачення), зокрема, на висновки судово-медичних експертиз.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_1 прокурор вказує, що такі ризики не зникли і не зменшились. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи та проживання, не має стійких соціальних зв`язків, зловживає спиртними напоями, згідно характеристики зарекомендував себе з негативної сторони, та усвідомлюючи суворість покарання за злочин, у якому він обвинувачується, може переховуватись від суду з метою його уникнення. Вказує, що свідки та потерпілі в судовому засіданні не допитані, а тому ОСОБА_1 може впливати на них з метою зміни ними показів, наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та небажання стати на шлях виправлення після відбування реальної міри покарання. Доводів щодо продовження вчинення правопорушення, у якому він обвинувачується, клопотання не містить.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_2 прокурор вказує, що такі ризики не зникли і не зменшились. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки веде антигромадський спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця роботи та проживання, стійких соціальних зв`язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, за який покарання передбачене у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, а тому може переховуватись з метою уникнення покарання. Вказує, що свідки та потерпілі в судовому засіданні не допитані, а тому він може впливати на них з метою зміни ними показів наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та наявності факту притягнення у минулому до кримінальної відповідальності. Доводів щодо продовження вчинення правопорушення, у якому він обвинувачується, клопотання не містить.

Прокурор заперечував можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.09.2021 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.11.2021 включно. При цьому обґрунтованість підозри була встановлена при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчим суддею та була встановлена судом при продовженні строку тримання під вартою при надходженні до суду на розгляд обвинувального акту.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів із застосуванням насильства, за які передбачені покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Також прокурор обґрунтовує наявність ризиків, визначених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тим, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останні ведуть антигромадський спосіб життя, зловживають алкогольними напоями, не мають постійної роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування, усвідомлюючи суворість покарання можуть з метою його уникнення переховуватись.

Оцінюючи доводи клопотання щодо наявності вказаних ризиків, суд дійшов до такого.

Суд вважає, що ризик переховування щодо ОСОБА_1 є обгрунтованим та доведеним, оскільки суворість покарання в сукупності з обставинами, що характеризують особу ОСОБА_1 , відсутності місця роботи та соціальних зв`язків, притягнення до кримінальної відповідальності у минулому вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вбачає за можливе встановити наявність стійких соціальних зв`язків ОСОБА_1 , оскільки суду не надано належних доказів. Також є доведеним ризик впливу на свідків та потерпілих, щоб змінити їх показання на свою користь, оскільки обвинувачений обізнаний про їх місце проживання.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується в сукупності характеризуючими даними щодо особи ОСОБА_1 та фактом його неодноразових притягнень до кримінальної відповідальності, відбування реальної міри покарання, яка, однак, не забезпечила його виправлення.

Ризик щодо можливості продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, є необрунтованим та недоведеним.

Щодо ОСОБА_5 суд вважає доведеним ризик переховування, оскільки суворість покарання, відсутності місця роботи, притягнення у минулому до кримінальної відповідальності вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вважає, що у ОСОБА_2 наявні настільки стійкі соціальні зв`язки, що переважать необхідність залишитись імовірному бажанню переховуватись від слідства та суду, оскільки суворість покарання, у якому обвинувачується ОСОБА_2 , у сукупності з фактом його притягнення у минулому до кримінальної відповідальності, може свідчити про імовірне бажання уникнути покарання та вчинення відповідних для цього дій по переховуванню. Перебуваючи на свободі ОСОБА_2 зможе незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні, що обґрунтовується тим, що на даний час ні свідки, ні потерпілі в судовому засіданні не допитані.

Ризик, що ОСОБА_2 може вчинити інший злочин, як і у попередніх клопотаннях, залишився не доведеним. Суд не бере до уваги в обгрунтування такого ризику посилання прокурора на те, що він притягався раніше до кримінальної відповідальності, оскільки сам по собі цей факт не єдостатнім щоб стверджувати про існування вказаного ризику, а відповідних доказів в обґрунтування цього ризику суду не надано.

Ризик щодо можливості ОСОБА_2 продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення також є необгрунтованим та недоведеним.

Зазначене свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, продовженні запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачені, перебуваючи на волі, зможуть переховуватись від суду, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики не зменшились та продовжують існувати та вказують на обґрунтованість клопотання щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд приймає до уваги, зокрема, дані про особу обвинувачених, вік та стан здоров`я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтовується таким.

ОСОБА_1 не має постійного місця проживання та не зареєстрований у встановленому законом порядку, не одружений та не має стійких соціальних зв`язків, неодноразово судимий. ОСОБА_2 також не має постійного місця роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування, не має постійного місця проживання та не зареєстрований у встановленому законом порядку, не одружений та не має стійких соціальних зв`язків. Оцінка таким обставинами була надана у попередніх засіданнях, наразі встановлені ризики не зникли та не зменшились, обвинуваченими не надано доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, та не доведено можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам,суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, не допитані свідки, потерпілі, обвинувачені, не досліджені письмові докази.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним встановленим ризикам шляхом застосуванням до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 322, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Флоріанівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого,не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни, Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , про застосування більш м`якого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Бридька А.М. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , - задовольнити .

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 01.11.2021 по 30.12.2021 включно.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Бридька А.М. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ,- задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 01.11.2021 по 30.12.2021 включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим.

Повний текст ухвали буде проголошено об 11 год. 50 хв. 05 листопада 2021 року.

Відкласти судове засідання у справі на  29 листопада 2021 року на 15:00 год.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

          Суддя                                              Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 01.11.21