ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

02.11.07                                                                                           Справа№ 17/236

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко», м. Київ

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод», м. Дрогобич Львівської області

Про: стягнення боргу в сумі 93100 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Хамуляк О.Б. –представник;

від відповідача: Комурзанов М.І. –представник.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко», м. Київ, надалі –позивач, звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод», надалі –відповідач, про стягнення боргу в сумі 93100 грн. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно договору комісії № К-28-08/1 від 30.08.2006 р. позивач від свого імені та за рахунок відповідача взяв на себе зобов’язання здійснити реалізацію на експорт ячменю фуражного, українського походження, урожаю 2006 року в кількості 2000,00 тон, надалі –товар. Як зазначено у позовній заяві, позивач взяті на себе зобов’язання виконав повністю, проте відповідач всупереч п.п. 4.1, 4.4, 3.1.5 договору комісії не сплатив позивачеві комісійну винагороду в розмірі 12000,00 грн., винагороду делькредере в розмірі 100,00 грн. та вартість перевалки товару в розмірі 81000,00 грн., а всього коштів в сумі 93100,00 грн.

24.10.2007 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву № 1075, в якому відповідач просить у позові відмовити з тих мотивів, що договір є неукладеним та відповідачем, як комітентом, не отримано від позивача звіту.

Ухвалою суду від 13.08.2007 року порушено провадження у справі та призначено її розгляду на 02.10.2007 року.

В судовому засіданні 02.10.2007 р. оголошено перерву до 31.10.2007 р., а згодом до 02.11.2007 р.

В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши при цьому, що в.о. генерального директора мав повноваження на підписання договору комісії від імені відповідача. В обґрунтування цього позивач надав копію статуту відповідача, витягу з наказу № 95-вк від 01.12.2005 р. та виписку з ЄДРПОУ від 28.04.2006р. державного реєстратора Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, так як вважає, що договір комісії № К - 28-08/1 від 30.08.2007 року є неукладеним і недійсним з тих підстав, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, що позивач не надав звіт, не звернувся з вимогою про сплату йому коштів та не виставив рахунок на вартість перевалки товару.

Сторонами подано клопотання в порядку ст. 69 ГПК України.

За згодою сторін згідно ст. 85 ГПК України судом 02.11.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений і підписаний 09.11.2007 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

30.08.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № К-28-08/1, згідно з яким позивач зобов’язався від свого імені та за рахунок відповідача здійснити реалізацію на експорт ячменю фуражного, українського походження, урожаю 2006 року в кількості 2000,00 тон по мінімальній ціні реалізації 152,00 доларів США за одну тону на суму не менше, ніж 304000,00 доларів США.

Відповідно до п. п. 3.1.5, 4.1., 4.4. договору комісії № К-28-08/1 від 30.08.2006 року та п. п. 3, 4, 5 акту-звіту про виконання робіт до вказаного договору за виконання доручення відповідач зобов’язався сплатити позивачу комісійну винагороду в розмірі 12000,00 грн., винагороду делькредере в розмірі 100 грн. та вартість перевалки товару в розмірі 81000,00 грн., всього 93100,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи, зокрема актом-звітом від 17.04.2007 р. та платіжним дорученням № 69 від 19.04.2007 р., підтверджується повне й належне виконання позивачем взятих на себе зобов’язань згідно договору комісії.

Згідно норми ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до норми ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як встановлено ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. При цьому комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту, якщо ж такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Прийнявши від позивача в рахунок оплати кошти в сумі 1535200,00 грн. за реалізований товар, підписавши акт-звіт від 17.04.2007 року без жодних застережень зі свого боку та не надіславши будь-яких заперечень позивачеві у встановлений ст. 1022 Цивільного кодексу України строк, відповідач підтвердив повне й належне виконання позивачем доручення та зобов’язався сплатити позивачеві комісійну винагороду в розмірі 12000,00 грн., винагороду делькредере в розмірі 100 грн. та вартість перевалки товару в розмірі 81000,00 грн., що підтверджується п. п. 3-5 акту-звіту від 17.04.2007 р. та рахунком позивача № 15 від 17.04.2007 р.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що у відповідача обов’язок сплатити кошти не виник, так як договором комісії не передбачено строку оплати, оскільки, як встановлено судом, 14.07.2007 р. позивач направив відповідачеві вимогу № 01/07 з вимогою сплатити кошти в сумі 93100,00 грн.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Також судом встановлено, що договір комісії від імені відповідача підписаний уповноваженим представником –виконуючим обов’язки генерального директора Чайківським О.П.

Проаналізувавши зміст договору комісії, вивчивши матеріали справи, зокрема акт-звіт від 17.04.2007 р., суд дійшов висновку, що сторони цього спору, підписуючи договір комісії № К-28-08/1 від 30.08.2006 року, погодили його предмет, ціну та строк дії договору, а також досягли згоди з інших умов, які є необхідними для договорів комісії, а тому договір комісії № К-28-08/1 є укладеним та відповідає нормам чинного законодавства України.

За таких обставин, враховуючи безпідставність відмови відповідача сплати комісійну винагороду, винагороду делькредере та вартість перевалки товару, зважаючи на відповідність договору комісії нормам чинного законодавства та досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 526, 530, 1011-1014 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 4-7, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферко”, м. Київ, задовольнити  повністю.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства „Дрогобицький машинобудівний завод” (82100, вул. Бориславська, 51/1, м. Дрогобич Львівської області; п/р 26004101088001 у ДФ АТ «Укрінбанк», МФО 325785, код ЄДРПОУ 00153362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферко” (04050, вул. Мельникова, 12, м. Київ; п/р 26004001030165 в КБ ТОВ «Місто Банк”, МФО 328760, код ЄДРОПУ 31681342) 93100,00 грн. боргу, 931,00 грн. державного мита та 118,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Ділай У.І.