номер провадження справи  32/103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.11.2021                                                                                                     справа № 908/1674/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.,

При секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,

розглянувши скаргу Бердянської міської ради на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицького А.В. у справі № 908/1674/19

за позовом Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” (ПрАТ «БЗПТО») (7112, Запорізька область, м. Бердянськ,               вул. М.Горького, буд.7)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, (01133, м. Київ,  вул. Кутузова, 18/9)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,   АДРЕСА_1 )

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 )

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 )

про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної  громади

орган, дії якого оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя,                  пр. Соборний, 164)

Учасники справи:

від позивача (стягувача, скаржника): Кілічава Т.М., довіреність № 01-2738/48-1 від 07.12.2020 - в режимі відеоконференції; Замета Н.О., положення про відділ з представництва інтересів БМР в судах, посвідчення № 235 від 05.05.2020; Ареф`єва Ю.М., положення про відділ з представництва інтересів БМР в судах, посвідчення № 88 від 05.05.2020;

від відповідача (боржника): Шульженко Д.Ю., ордер АН № 1025026 від 28.01.2021 – в режимі відеоконференції

від органу примусового виконання: Зюбрицький А.В., довіреність № 03.1-01-64/245 від 15.02.2021

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 16.04.2021 надійшла скарга Бердянської міської ради на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицького А.В. у справі № 908/1674/19.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.04.2021 скаргу на дії старшого державного виконавця передано до розгляду судді       Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 (суддя Колодій Н.А.) відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Бердянської міської ради на дії старшого державного виконавця до повернення матеріалів справи № 908/1674/19 до Господарського суду Запорізької області.

Матеріали справи № 908/1674/19 надійшли до Господарського суду Запорізької області 03.06.2021.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 вказана скарга передана на розгляд судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою від 10.06.2021 скаргу Бердянської міської ради за вих. № 171 від 12.04.2021 повернуто скаржнику (заявнику) без розгляду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №908/1674/19 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2021 скасовано, справу передано до Господарського суду Запорізької області для розгляду скарги Бердянської міської ради.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, враховуючи перебування судді Мірошниченка М.В. у відпустці, скаргу у справі № 908/1674/19 передано на розгляду судді Левкут В.В.

Ухвалою від 27.09.2021 у справі № 908/1674/19 скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 06.10.2021; у судовому засіданні 06.10.2021 оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду скарги до 03.11.2021.

Судове засідання 03.11.2021 проводилось в режимі відеоконференції за участю представників ПрАТ «БЗПТО» та Бердянської міської ради.

В судовому засіданні 03.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Представники заявника (позивача) доводи скарги підтримали в повному обсязі та надали письмові пояснення від 02.11.2021.

У скарзі позивач зазначав наступне. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Зюбрицьким А.В. 02.04.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63819871. Відповідно до інформації про виконавче провадження внесено запис про закінчення виконавчого провадження (п. 11 ч. 1 ст. 39), що суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження" в частині нормативного обґрунтування щодо підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та порушує законні права стягувача та основоположний принцип ГПК України - обов`язковість судового рішення. Державний виконавець не обґрунтував у постанові, чому саме неможливо виконати рішення без участі боржника, яка саме участь боржника необхідна при примусовому виконанні рішення немайнового характеру про зобов`язання передати на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради 17/18 частин гуртожитку, розташованого за адресою: м. Бердянськ по вул. Горького, 7. За доводами заявника, та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні. Заявник вказав на можливість виконати рішення без участі боржника та наявність у державного виконавця права звернення до суду з роз`ясненням рішення або із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку його виконання. Просив скаргу задовольнити.

У наданих суду письмових поясненнях від 06.10.2021 позивач скаргу підтримав та відзначив, що відповідно до п. 2 ІХ Розділу «Інструкції з організації примусового виконання рішень», у разі невиконання боржником рішення у встановлений у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до ст. 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом. Інших заходів примусового виконання рішення суду, визначений ст. 10 Закону до боржника застосовано не було.

Від позивача засобами електронного зв`язку 03.11.2021 до суду надійшла зава про надання документів, в якому позивач просив визнати поважними причини неподання документів разом із скаргою та долучити до матеріалів справи копії наступних документів: листів від 28.01.2021 № 42, від 22.01.2021 № 01-0224/45-1, від 02.02.2021 № 680, від 19.03.2021 № 157 та скріншоту сторінки переписки з державним виконавцем від 31.03.2021. Документи прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні проти доводів скарги заперечив. Також представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про зупинення розгляду скарги до розгляду заяви відповідача про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у даній справі за виключними обставинами. У разі відмови у задоволенні клопотання про зупинення представник відповідача просив відкласти розгляд скарги та виділити матеріали скарги для направлення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суд, розглянувши усні клопотання відповідача, їх відхилив, як необґрунтовані, оскільки звернення відповідача із заявою про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2021 не перешкоджає розгляду скарги. Справа до апеляційної інстанції направляється судом за відповідним запитом у визначені строки.

У наданих суду в системі «Електронний суд» 04.10.2021 письмових поясненнях відповідач (боржник) вказав на безпідставність твердження стягувача, що виконання даного конкретного рішення можливе без участі боржника та наголосив на неможливості виконання даного рішення не тільки без участі боржника, а й без участі інших співвласників будівлі. Відповідач відзначив, що ПрАТ «БЗПТО» не є власником будівлі як окремого об`єкту нерухомого майна, а є власником 17/18 частки у праві власності цього об`єкту, власниками інших 1/18 частки сукупно є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (треті особи у справі). За доводами відповідача, фактично постанова Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі №908/1674/19 уявляє собою умовне судове рішення, оскільки виконання рішення суду про передачу 17/18 частин гуртожитку неможливо, в натурі 17/18 частки у праві власності, яка належить ПрАТ «БЗПТО», не виділена у окремий об`єкт нерухомого майна. Відповідач стверджує, що без проведення процедури виділу (поділу) передача неіснуючого об`єкту неможлива і, в свою чергу, враховуючи наявних інших співвласників на праві спільної часткової власності, такий виділ в натурі залежить від волевиявлення інших співвласників, окрім боржника ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), які жодного дозволу на виділ (чи поділ) не надавали. Також відповідач посилається на висновок експерта №50/04-21 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи судового експерта Кушніра Віктора Васильовича, яким встановлено, що без перепланування та реконструкції нерухомого майна із реєстраційним номером № 36222223104, а саме - будівлі за адресою: АДРЕСА_4 , власником якої є ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” технічна можливість виділення в натурі у окремий об`єкт нерухомого майна, що складає 17/18 частки у праві власності на зазначений об`єкт, з забезпеченням безперешкодного користування зазначеним майном шляхом використання індивідуального входу відсутня. Відповідач вважає, що постанову апеляційного суду неможливо виконати з об`єктивних причин через початкову некоректність як позовних вимог, так і дефект судового рішення, який неможливо усунути. Державний виконавець не може вийти за межі прийнятого судового рішення та самостійно, без згоди інших співвласників, проводити подібний виділ (поділ) гуртожитку, самостійно визначати, які саме приміщення повинні становити окремий об`єкт нерухомого майна, що у подальшому підлягає передачі заводом у комунальну власність Бердянської міської ради. Більше того, будь-який виділ у натурі саме у такій пропорції (17/18) неможливий технічно, що підтверджується висновком судового експерта. Крім того відповідач відзначив, що передбачена Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» Загальнодержавна цільова програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад не затверджена. Крім того, існує норма прямої дії ст. 41 Конституції України, відповідно до якої примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Жодного попереднього і повного відшкодування вартості об`єкта права приватної власності заводу не здійснено, а тому в силу норми Конституції прямої дії передача майна у комунальну власність до такої попередньої компенсації неможлива. Просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник органу примусового виконання у судовому засіданні проти скарги заперечив.

У письмових поясненнях державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) доводи скарги відхилив, вважає що органом виконання здійснені всі передбачені законом заходи, які можливі при виконання рішення у даній справі. Виконавче провадження 12.03.2021 передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). За твердженням державного виконавця, рішення за наказом Господарського суду Запорізької області по справі №908/1674/19 від 01.10.2020 без участі боржника виконати не можливо, оскільки судом зобов`язано саме боржника здійснити передачу нерухомого майна на безкомпенсаційній основі. Накладені на боржника штрафи у сумі 5100,00 грн. та 10200,00 грн. стягнуто в повному обсязі та перераховано до бюджету, 20000,00 грн. виконавчого збору та 169,00 грн. витрат виконавчого провадження стягнуто та перераховано до бюджету, за поданням Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито кримінальне провадження №12021082130000128 та розпочато досудове розслідування. За поясненнями державного виконавця, рішення суду, що підлягало примусовому виконанню мало немайновий характер, а саме - зобов`язано боржника вчинити півні дії і порядок примусового виконання такого рішення регламентовано Розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження». Законом України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік виконавчих дій примусового характеру, які вчиняються при виконанні рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, а саме: накладення штрафів та направлення подання про вчинення боржником кримінального правопорушення у випадку невиконання рішення суду без поважних причин. У зв`язку із тим, що виконавчим документом передбачено зобов`язання боржника вчинити певні дії державний виконавець не може самостійно змінити спосіб та порядок виконання рішення суду на примусове вилучення на безкомпенсаційній основі спірного нерухомого майна. Просив у задоволенні скарги відмовити.

Супровідним листом від 25.10.2021 органом виконання надано суду матеріали виконавчого провадження № 63819871.

Розглянувши скаргу Бердянської міської ради, дослідивши матеріали справи №908/1674/19 вислухавши пояснення представників сторін та державного виконавця, оцінивши доводи заявника, викладені у скарзі, суд визнав скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2019 у справі №908/1674/19 в задоволенні позову Бердянської міської ради до відповідача Приватного акціонерного товариства “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” про передачу на безкомпенсаційній основі без згоди власника ПрАТ “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” у комунальну власність територіальної громади м.Бердянська 17/18 частини гуртожитку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Горького, 7, відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного Господарського суду від 16.09.2020 у справі № 908/1674/19 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Зобов`язано приватне акціонерне товариство "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" передати на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради 17/18 частин гуртожитку, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ,                         вул. Горького, 7. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1921,00 грн. судового збору.

На виконання постанови апеляційної інстанції господарським судом 01.10.2020 видано відповідні накази.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1. ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Чепуренко Анастасією Олегівною постановою від 04.12.2020 ВП № 63819871 відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Запорізької області від 01.10.2020 № 908/1674/19 про зобов`язання приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" передати на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради 17/18 частин гуртожитку, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 7.

У зв`язку із невиконанням рішення за виконавчим документом протягом наданого державним виконавцем десятиденного строку постановою державного виконавця від 29.12.2020 ВП №6381987І на боржника накладено штраф у сумі 5100,00 грн. та зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Листом від 29.12.2020 №1072 боржником надано пояснення, згідно яких почати процедуру передачі 17/18 гуртожитку, розташованого за адресою; Запорізька область,                         м. Бердянськ, вул. Горького, 7, можливо лише після завершення процедури зменшення статутного капіталу ПрАТ «БЗПТО» у зв`язку із тим, що зазначені 17/18 частин гуртожитку внесено до складу статутного капіталу підприємства.

В подальшому, у зв`язку із повторним невиконанням рішення суду боржником постановою державного виконавця від 12.01.2021 ВП №63819871 на боржника накладено штраф у сумі 10200,00 грн. та 26.01.2021 до Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника за невиконання рішення суду.

Виконавче провадження 12.03.2021 передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Зюбрицьким А.В. 02.04.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63819871.

Постанова мотивована положеннями абз. 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та тим, що рішення за наказом Господарського суду Запорізької області по справі №908/1674/19 від 01.10.2020 без участі боржника виконати не можливо, оскільки судом зобов`язано саме боржника здійснити передачу на безкомпенсаційній основі нерухомого майна.

Згідно із абз. 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За визначенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якого винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до п. 2 IX Розділу "Інструкції з організації примусового виконання рішень" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

За визначенням ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Доказів здійснення державним виконавцем до боржника інших заходів примусового виконання рішення суду, визначених ст. 10 Закону, суду не надано.

Матеріали справи не місять доказів того, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Зюбрицьким А.В. виносилось постанови про призначення проведення виконавчих дій на місці знаходження об`єкту нерухомого майна, виїзду до спірного гуртожитку тощо. Отже, здійснення державним виконавцем дій щодо перевірки можливості виконання рішення суду без волі боржника з матеріалів виконавчого провадження не вбачається.

Слід відзначити, що після передання виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) окрім прийняття, об`єднання та закінчення виконавчого провадження державним виконавцем Зюбрицьким А.В. інших заходів примусового виконання рішення не вчинялось.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що окрім накладання штрафу державним виконавцем жодних інших заходів примусового виконання рішення суду, визначених ст. 10 Закону, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні, заборони боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем, не здійснювалось.

Враховуючи викладене, закриття виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на неможливість виконання судового рішення без участі боржника є неправомірним.

Посилання боржника на некоректність позовних вимог та дефект судового рішення, а також доводи державного виконавця про необхідність зміни порядку та способу виконання судового рішення суд відхиляє як необґрунтовані.

Частина 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлює, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону, зокрема, на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.

Отже, саме формулювання резолютивної частини постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 908/1674/19 відповідає наведеній нормі Закону про передачу цього гуртожитку. Державний виконавець в судовому засіданні неодноразово наголошував щодо права стягувача на зміну способу або порядку виконання рішення. Однак, є Закон, можливо недосконалий, і законне рішення суду має виконуватись відповідною державною інституцією – державною виконавчою службою. Тим більше, судовий контроль за виконанням судових рішень є стадією судового розгляду справи, а судове рішення є обов`язковим до виконання, як за нормами ГПК України, так і за нормами Конституції України.

Суд звертає увагу, що п. 2 рішення Конституційного Суду від 20.10.2021 по справі 3-181/2020 (440/20) підпункт б частини 3 ст. 14 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» визнано неконституційним з 20.10.2021, а не з часу відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови.

Щодо зобов`язання передати 17/18 частин гуртожитку і конкретизації кому що належить описано в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 908/1674/19. Тобто, боржник перекручує обставини, вже встановлені судом, зазначаючи, що неможливо зрозуміти, що входить в 17/18 частин гуртожитку, а що належить іншим особам, в тому числі третім особам, які є учасниками справи.

Враховуючи викладене, закриття виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на неможливість виконання судового рішення без участі боржника є неправомірним.

Таким чином, суд визнає доведеними скаржником підстави для часткового задоволення скарги та визнання неправомірною та скасування постанови від 02.04.2021 ВП № 63819871 про закінчення виконавчого провадження, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицьким А.В.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного Суду України у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного Суду України у справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України у справі № 1-7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено поняття обов`язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення у справі № 908/1674/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо закриття виконавчого провадження з підстав неможливості виконання судового рішення без участі боржника без здійснення визначених Законом заходів порушують право стягувача на своєчасне виконання рішення суду та права на справедливий суд, закріплене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відносно вимоги заявника щодо зобов`язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицького А.В. усунути порушення шляхом відновлення виконавчого провадження № 63819871 стосовно виконавчого документу № 908/1674/19 від 16.09.2020, суд вказує на її передчасність.

У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України “Про виконавче провадження” можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби .

Підстави та порядок відновлення виконавчого провадження, зокрема, у разі скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, передбачені статтею 41 Закону України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, суд не вправі зобов`язувати державного виконавця вчинити дії, вчинення яких передбачено на законодавчому рівні, що в свою чергу може призвести до порушення  ст. 19 Конституції України.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, скарга підлягає задоволенню частково.

Суд відзначає, що згідно супровідного листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) від 02.04.2021 оригінал виконавчого документа – наказ Господарського суду Запорізької області № 908/1674/19 від 01.10.2020 отриманий судом 06.04.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Зважаючи на встановлені судом обставини та підстави для визнання неправомірною та скасування постанови від 02.04.2020 ВП № 63819871 про закінчення виконавчого провадження, суд визнав необхідним повернути оригінал виконавчого документа – наказ Господарського суду № 908/1674/19 від 01.10.2020 на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро).

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                          УХВАЛИВ:

1.          Скаргу Бердянської міської ради на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицького А.В. у справі № 908/1674/19 задовольнити частково.

2.          Постанову про закінчення виконавчого провадження № 63819871, винесену 02.04.2021  старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицьким А.В., визнати неправомірною та скасувати.

3.          В іншій частині скарги відмовити.

Копію ухвали та оригінал виконавчого документа – наказ Господарського суду №908/3581/16 від 07.04.2017 направити Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Повний текст ухвали складено та підписано 11.10.2021.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                               В.В. Левкут