Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Тютюн Т.М.,

суддів Гладія С.В., Павленко О.П.,

за участю секретаря Кормушиної О.П.,

прокурора Кісельчука А.І.,

захисника Багрія І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи "Київський слідчий ізолятор" матеріали кримінального провадження № 12020110150001041 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Рівне, громадянина України,

що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

за апеляційною скаргою захисника Багрія І.О. на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року,

у с т а н о в и л а :

Вишгородським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_2 за таких обставин.

21 вересня 2020 року близько 23 години 30 хвилин у ОСОБА_1 під час руху автомобілем "Mitsubishi Lancer" д/н НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Вишгород-Десна до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , під час спілкування з ОСОБА_2 виник умисел на її вбивство у зв`язку з відмовою останньої вступати з ним у статеві відносини. 22 вересня 2020 року близько 00 годин 15 хвилин, прибувши до місця проживання, ОСОБА_1 наказав ОСОБА_2 вийти з автомобіля та відчинити ворота, і коли вона розпочала відчиняти ворота, реалізовуючи злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді смерті ОСОБА_2 та бажаючи їх настання, взяв дерев`яний предмет по типу біти і завдав ним один удар ОСОБА_2 в область потилиці, від якого вона втратила свідомість та впала на землю. Після цього ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 вказаним предметом близько 11 ударів в область голови, тулуба та рук, заподіявши їй численні тілесні ушкодження, в тому числі відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх приховати, ОСОБА_1 заїхав автомобілем на територію своєї земельної ділянки, виїхав на вулицю іншим автомобілем "Chevrolet Silverado" д/н НОМЕР_2 , вийшов з нього, відчинив задні праві двері, після чого підійшов до тіла ОСОБА_2 та накрив його покривалом, але був помічений ОСОБА_3 , який підійшов до нього. В результаті цього з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2021 за клопотанням прокурора Волкову О.А. продовжено строк тримання під вартою на 2 місяці до 27.11.2021 включно.

В апеляційній скарзі захисник Багрій І.О. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що виразилося у недотриманні судом приписів ст.199 КПК України, у відповідності з якими суд зобов`язаний відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення у разі його невідповідності вимогам цієї норми. Як стверджує захисник, клопотання прокурора не містить мотивів того, що ризики не зменшилися, а обставини, які зумовлюють необхідність продовження тримання під вартою є надуманими.

Крім того, вважає, що до ОСОБА_1 неможливо було застосовувати запобіжний захід, взагалі, оскільки підозра, про яку йому повідомили, є незаконною, а тому він не притягнутий до кримінальної відповідальності. Так, 22.09.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. 15.01.2021 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. 25.02.2021 ОСОБА_1 знову повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Відтак, станом на 22.09.2020 ОСОБА_1 підозрювався у вчинення тяжкого злочину, а, починаючи з 15.01.2021 та 25.02.2021, - особливо тяжкого, у зв`язку з чим згідно з ч.1 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою і забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Під час досудового розслідування захисниками ОСОБА_1 були адвокати Чорнобай Н.Б., Онученко Д.С., Кіщак Д.С., Хавін В.О. та Скородинський В.С. 22.09.2020 ОСОБА_1 відмовився від захисника Чорнобай Н.Б., 25.02.2021 - від захисника Хавіна В.О. А тому слідчий під час повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 25.02.2021 порушив право ОСОБА_1 на захист та саму процедуру, оскільки не залучив інших захисників, на виклику яких той наполягав. Враховуючи викладені обставини, захисник вказує, що ОСОБА_1 не може вважатись підозрюваним, а оскільки слідчий у подальшому незаконно використав повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри при складанні обвинувального акта, його підзахисний незаконно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

Що стосується ризиків, передбачених ст.177 КПК України, то сторона обвинувачення не надала докази на підтвердження їх існування. Існування ризику переховуватись від слідчого, прокурора та суду обґрунтовано лише тим, що його підзахисний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що є сумнівним за відсутності заяви потерпілої, встановленого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та прямих доказів причетності ОСОБА_1 до їх заподіяння. При цьому суд дійшов висновку, що лише сам факт повідомлення про підозру вже є достатнім доказом причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, але не врахував що підозра вручена з порушенням права на захист. Можливість впливати на потерпілу та свідків мотивується тим, що ОСОБА_1 вручено клопотання з додатками, які містять їх анкетні дані. Однак додатки не містять заяви, протоколу допиту потерпілої, що виключає можливість впливу на неї, а не видалення прокурором анкетних даних свідків є штучним створенням існування даного ризику. До того ж, учасники кримінального провадження попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому їх зміна призведе до притягнення їх до кримінальної відповідальності. Існування великої кількості близьких осіб, друзів і знайомих, чим мотивована можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не доведена, і здатність ОСОБА_1 впливати на них судом не досліджувалась.

Крім того, ОСОБА_1 має неповнолітню дитину, володіє нерухомістю, за кваліфікацією є лікарем і був нагороджений подякою за вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю, що свідчить на користь того, що він має міцні соціальні зв`язки. Одночасно з цим суд, взагалі, не досліджував питання можливості застосування до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника Багрія І.О. і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, при цьому ОСОБА_1 одночасно просив змінити йому запобіжний захід; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадженнядокази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст.178 КПК України, стадію судового розгляду, погодився з доводами прокурора про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувалися при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу, продовжують існувати, що не дає підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вказані вимоги закону враховано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам захисника про вручення ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з порушенням встановленої законом процедури. Оцінка цим обставинам може бути надана лише у вироку після дослідження наявних у кримінальному провадженні документів у їх сукупності.

Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа "Панченко проти Росії").

Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бекчиєв проти Молдови").

Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості та обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, враховуючи те, що санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.

Ці дані не спростовують правильність висновків, що продовжують існувати зазначені раніше ризики, ймовірність реалізації яких не зменшилася на даний час, на що вказують такі обставини. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя людини. Заслуговують на увагу і мотиви, якими керувався обвинувачений відповідно до пред`явленого обвинувачення, а так само доводи в клопотанні прокурора і висловлені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами під час досудового розслідування та в суді, відкладення судового засідання у зв`язку з неприбуттям захисників. Потерпіла та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, не допитувалися. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, в якому він обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, закрито, що свідчить про його схильність до застосування насильства. Крім того, як повідомив прокурор, наразі до Солом`янського районного суду м. Києва скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні умисного вбивства у 2016 році.

Тому висновки суду з посиланням на практику ЄСПЛ в контексті того, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, є вірними.

Твердження про наявність у обвинуваченого неповнолітньої дитини, нерухомості, здобуття ним кваліфікації лікаря, якими захисник намагається довести наявність у нього міцних соціальних зв`язків, є непереконливими. ОСОБА_1 разом з дитиною не проживає, не має власної сім`ї і не працює.

А посилання в апеляційній скарзі на те, що суд дійшов висновку, що лише сам факт повідомлення про підозру вже є достатнім доказом причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки таких висновків ухвала суду не містить.

Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на два місяці по 27 листопада 2021 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Багрія Ігоря Олександровича - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

Тютюн Т.М. Гладій С.В. Павленко О.П.