СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14620/20

пр. № 2/759/1372/21

26 жовтня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Проневич В.В.,

позивача за первісним позовом

і відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом

і відповідача за зустрічним позовом адвоката Кацалан А.А.,

представника відповідача за первісним позовом

і позивача за зустрічним позовом адвоката Локтіонова Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за час шлюбу позивачем та відповідачем було придбано квартиру у новобудові, за адресою: АДРЕСА_1 . Придбання відбувалося спочатку шляхом укладення в серпні 2017 року інвестиційного договору з компанією Інтеграл Буд, на ім`я відповідача, з оформленням згоди на таке придбання позивача, а згодом. 19.06.2020, було зареєстровано право власності на квартиру. Таким чином, позивач наголошує, що придбання квартири відбулося у шлюбі. Також позивач вважає, що оскільки спільна дитина від шлюбу сторін проживає з позивачем, через маленький вік позивач не має можливості працювати та отримувати самостійний заробіток та дохід, є підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя та визнати право відповідача на більшу частину квартири. У зв`язку з чим, позивач просить визнати за нею право власності на 2/3 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача сплачену суму судового збору.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2020 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності. В позові ОСОБА_2 стверджував, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому, зазначив, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені. Також вказував, що за час шлюбу було придбано автомобіль KIA RIO, 2012 року випуску, який було зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 . Вказував, що на даний час автомобіль знаходиться у користуванні позивача, при цьому, зазначив про відсутність добровільної згоди щодо користування даним автомобілем з боку позивача. Щодо обставин придбання квартири вказував, що ще до укладення шлюбу з позивачем мав намір придбати квартиру у новобудові в м. Києві шляхом використання власних заощаджень, продажем власного майна та взяттям у борг грошових коштів у рідних людей. Зокрема, вказує, що отримав 79500,00 грн від продажу квартири у м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області, що становило 5 845,00 дол.США, які ним були заощаджені. Окрім того, наголошує, що 22.04.2016 отримав в борг від рідного брата ОСОБА_4 54 500, 00 дол. США та 8200,00 євро. Після чого, знайшов потрібний варіант та 21.07.2017 уклав попередній договір купівлі продажу квартири №196 . Того ж дня, ОСОБА_2 особисто здійснив валютно-обмінну операці. В ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 54 500,00 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становило 1 408 825, 00 грн. Загалом, шляхом здійснення валютно - обмінних операцій в ПАТ «Укрсоцбанк» 21.07.2017 відповідачем було отримано 1 652 775, 00 грн. Того ж дня, 21.07.2017 ОСОБА_2 сплатив сума в розмірі 1 690 459, 09 грн. Вважає грошові кошти, внесені 21.07.2017 на рахунок ТОВ «КУА КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» своєю особистою приватною власністю, оскільки дане майно було набуте ним до шлюбу. На підставі наведеного просив визнати за ним право власності на Ѕ частину автомобіля KIA RIO, 2012 року випуску; визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю та стягнути судові витрати.

Відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якій ОСОБА_1 зауважила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо визнання за відповідачем права власності на Ѕ частину автомобіля KIA RIO, 2012 року випуску. Наголошувала, що викладені у зустрічному позові обставини не відповідають дійсності. Звертає увагу, що продаж квартири відбулась 29.08.2014, а оплата за спірну квартиру здійснена 21.07.2017, тобто майже через три роки. Вважає факт позики у брата сумнівним, оскільки 03.09.2014 брат ОСОБА_4 придбав двокімнатну квартиру в м. Києві і вся родина знала, що кошти від продажу житла у м. Кам`янець - Подільський пішли в подальшому на придбання житла ОСОБА_4 . Вказує на тривалий час між наданою розпискою та датою укладення шлюбу. Зазначає, що 14.03.2017 ОСОБА_4 придбав земельну ділянку під Києвом та житловий будинок у с. Шпитьки Києво-Святошинського району. В подальшому, 09.07.2017 ним було придбано ще одну земельну ділянку. Вважає, що вказані обставини спростовують правдивість вказаного боргу. Зазначає, що грошові кошти в сумі 32 000,00 дол. США були позичені у сестри ОСОБА_1 , що підтверджується розпискою від 19.07.2017. Решта коштів - були сплачені за рахунок власних заощаджень сім`ї. В подальшому, 22.07.2019 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 продала свою квартиру ум. Вінниця, ціна якої становила 164 000,00 грн, що підтверджується Договором купівлі-продажу та розпискою про передачу коштів в розмірі 41 500,00 дол. США за ремонт і омеблювання квартири, що станом на 22.07.2019 по курсу НБУ становило 1 071 334, 95 грн. Відповідні кошти були розподілені батьками порівну в якості подарунку між ОСОБА_1 та її сестрою по 24 000.00 грн кожній. Саме в рахунок цих коштів, було погашено заборгованість перед сестрою ОСОБА_1 , решту коштів було виплачено за рахунок заощаджень сім`ї. Наголошує на тому, що їх родина дуже часто позичала грошові кошти у родини сестри. Також вказує, що купівля спірної квартири здійснювалась за згодою ОСОБА_1 . Також зазначила, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство, вигнав її разом з дитиною з квартири, без її особистих речей та речей дитини та змінив вхідні замки, в результаті таких дій, ОСОБА_1 звернулась до поліції. У задоволенні зустрічного позову в частині визнання спірної квартири особистою власністю ОСОБА_2 просила відмовити.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2021 зустрічний позов прийнято до розгляду з первісним.

Згідно з ухвалою суду від 27.04.2021 було витребувано докази, того ж дня згідно з ухвалою суду, підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник просили позовні вимоги задовольнити, зазначили, що не заперечують щодо визнання за відповідачем права власності на Ѕ частину автомобілю KIA RIO, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , при цьому, категорично заперечують проти визнання спільної квартири особистою власністю відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні наголошував на наявності підстав для задоволення зустрічного позову. Наголошував, що кошти на придбання квартири ОСОБА_2 позичив у рідного брата та витратив з власних заощаджень. Заперечував, що кошти були позичені у сестри позивача, оскільки той в 2017 році тільки виповнився 21 рік. Наголошував, що у ОСОБА_1 були відсутні доходи за період з 01.01.2014 по 30.09.2020. Натомість, відповідач працевлаштований, мав стабільний дохід вище середнього, що підтверджує факт купівлі спірної кватири за особисті кошти.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 яка є сестрою ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в 2017 році позичили в неї та її чоловіка грошові кошти в розмірі 32 000,00 дол.США на купівлю квартири. Зазначила, що у подружжя був спільний бюджет, тому вона не була здивована, коли сестра повідомила, що планують купити квартиру, а у липні 20917 повідомила про точну суму. Вказувала, що вони з чоловіком приїхали в гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повечеряли та віддали у борг зазначену суму. Борг було повернуто в липні 2019 за рахунок продажу батьківської квартири та власних збережень. Підтвердила, що від продажу квартири їм з сестрою батьки подарували по 24 000,00 дол.США. Також, вказувала, що сестра неодноразово позичала грошові кошти на ремонт шляхом перерахування коштів на банківську карту або готівкою. В подальшому, ці кошти повертались.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який є чоловіком ОСОБА_6 підтвердив позичання 32000,00 дол. США сімї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на придбання квартири. При передачі грошових коштів, були присутні він, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Перераховував кошти ОСОБА_2 . Вказував, що ОСОБА_7 був ініціатором того, щоб ОСОБА_8 написала розписку, з урахуванням того, що сума досить велика. Підтвердив, що під час ремонту, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово позичали грошові кошти. Також. Був присутній, коли в квартирі висвердлювали замки, допомагав заїхати назад.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення позивача та його представника, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що 005.06.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась ОСОБА_3 .

Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири №917 від 19.06.2020.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_2 щодо купівлі спірної квартири на підставі коштів, отриманих після укладення Договору купівлі-продажу від 29.08.2014, та отриманих в результаті взяття 22.04.2016 у борг у ОСОБА_4 оскільки матеріали справи не містять підтвердження того, що отримані від цих правочинів грошові кошти були використані саме на купівлю спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до п.17 Договору купівлі-продажу квартири №917 від 19.06.2020 вказано, що цей Договір вчиняється за згодою подружжя покупця - ОСОБА_1 , яка викладена в заяві, підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. 19.06.2020 та реєстровим №916.

Тобто, на момент купівлі вказаного майна, ОСОБА_2 був обізнаний про правовий режим володіння такого майна, жодних заперечень, або застережень про те, що придбане майно є його особистою власністю даний договір не містить.

Квитанції щодо здійснення ОСОБА_2 валютно-обмінних операції не підтверджують факт купівлі квартири за особисті кошти та не спростовують презумпції спільності майна.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія Договору купівлі-продажу квартири від 22.07.2019 за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджує слова позивача за первісним позовом та свідків.

За інформацією Головного управління ДПСу Київській області, за період з 01.01.2014 до 30.09.2020 догхід ОСОБА_1 , склав 13 760,00 грн.

Водночас, у даному особистий дохід позивача за первісним позовом не свідчить про наявність підстав для того, щоб вважати придбану у шлюбі квартиру особистою власністю відповідача.

У даному випадку судовим розглядом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 та легковий автомобіль KIA RIO, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 сторонами було придбано за час перебування у шлюбі, що підтверджується доказами з матеріалів справи, а отже, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Презумпція рівності часток подружжя у даній справі не спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням, відповідних доказів матеріали справи не містять.

Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом відносно відступлення від засад рівності часток подружжя, слід зазначити що відповідно до ч.2,3 ст. 70 СК України в окремих випадках суд може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України). Проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, саме по собі не є підставою для збільшення частки у майні одному з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивач не довела. Отже, спірна квартира була придбана подружжям у період шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, а підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України немає.

Таким чином, первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню в частині поділу об`єктів спільної сумісної власності подружжя, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 та легкового автомобілю KIA RIO, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

В порядку ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до стягнення підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12-13, 77-81, 200, 206, 207, 211, 228, 235, 258-259, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати у порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 7882,50 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності прийняти до провадження Святошинського районного суду м.Києва - задовольнити частково.

Визнати у порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобілю KIA RIO, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору в розмірі 735,70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 05.11.2021.

Позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя Ю.В. Войтенко