Справа № 127/11243/21

Провадження №11-кп/801/1328/2021

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бернада Є. В.

Доповідач: Медяний В. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Медяного В.М.

суддів: Дедик В.П., Бурденюка С.І.,

при секретарі Міхневич І.А.,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора Ліщук О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Верещака В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника Верещака В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2021 року за №12021025030000128,

якою задоволено клопотання прокурора, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, 28 жовтня 2021 року до 23.59 години 26 грудня 2021 року, із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 , маючи ряд не знятих та не погашених судимостей, в тому числі за вчинення злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.185, ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України за вироком Вінницького міського суду від 08.11.2019 року та Вінницького обласного суду від 01.10.2003 року, в ніч з 30.12.2020 року на 31.12.2020 року точний час слідством не встановлено, перебуваючи на території Західного автовокзалу, що за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 107, а саме поблизу платформи посадки та висадки пасажирів із рейсових автобусів, побачив під лавкою, на якій спав ОСОБА_2 , мобільний телефон марки «Samsung» серії «Galaxy J3», який належить останньому. В Цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись жагою до легкої наживи, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій умисно, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 , переконавшись, що останній спить, підняв з-під лавки на який знаходився ОСОБА_2 , мобільний телефон марки «Samsung» серії «Galaxy J3» із ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2212/21-21 від 08.04.2021 становить 1402 грн. та заховав до кишені своєї куртки.

Після цього ОСОБА_1 залишив територію Західного автовокзалу, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1402 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто у викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.

Прокурор вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту. також підтримала раніше подане клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою з визначенням застави. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 неодноразово в судові засідання не з`являвся, ухвали про його привід залишились не виконаними.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував. Проте вважає, що підстави для його взяття під варту відсутні, оскільки він не змінював місця проживання і постійно проживав у батьків.

Захисник обвинуваченого - адвокат Верещака В.М. - вважає, що він не уповноважений на висловлення думки щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, оскільки відповідне доручення йому видане на вирішення питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу. Висловлюючи свою думку щодо наявності правових підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, зауважив, що обвинувачений впродовж 20 років не змінював місця свого проживання, має на утриманні інших осіб. Саме тому захисник обвинуваченого вважає, що правові підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2021 року клопотання прокурора задоволено застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, 28 жовтня 2021 року до 23.59 години 26 грудня 2021 року, із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

В своїй апеляційній скарзі захисник Верещак В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в оскаржуваній ухвалі обставини не були об`єктивно з`ясовані, не було досліджено та не наведено та оцінено жодного доказу, відповідно до ст.94 КПК України на підставі якого суд першої інстанції робив свої висновки про необхідність утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Не наведено обгрунтування неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, допустимості чи недопустимості доказів; не обґрунтовано мету та підстави застосування тримання під вартою відповідно до вимог ст.177 КПК України, не взято до уваги обставини, що мали враховуватися під час застосування запобіжного заходу, встановлені ст.178 КПК України.

При застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не враховано міцність соціальних зв`язків, наявність місця проживання, вік та стан здоров`я, майновий стан останнього, який, зокрема проживає в АДРЕСА_1 , має засоби зв`язку (мобільний телефон НОМЕР_3 , який не змінював), викликів від суду не отримував в тому числі на мобільний телефон. ОСОБА_1 має сім`ю дружину ОСОБА_3 , яка з 2016 року не працює, доглядає і виховує спільну дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу свого захисника Верещака В.М. та просив її задовольнити.

Захисник Верещак В.М. підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Прокурор Ліщук О.М. заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого його захисника, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.

За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

При вирішенні питання щодо продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, суд першої інстанції враховуючи практику Європейського суду з прав людини виходив з того, що ОСОБА_1 маючи ряд не знятих та не погашених судимостей, в тому числі за вчинення злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.185, ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України за вироком Вінницького міського суду від 08.11.2019 року та Вінницького обласного суду від 01.10.2003 року, в ніч з 30.12.2020 року на 31.12.2020 року на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, на неодноразові виклики суду обвинувачений ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, про поважність причин своєї неявки суд не повідомляв, судом вживались заходи для повідомлення про час та місце розгляду справи, однак останні виявились нерезультативними, а тому останній був оголошений в розшук в зв`язку з тим, що місце його знаходження на час розгляду відповідного клопотання прокурора було не відоме. Крім того, суд першої інстанції застосував до обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45 400 гривень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження застосованого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Наряду з вказаним, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного його продовження, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, так як при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також у сукупності з іншими обставинами і тяжкість звинувачення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Особа обвинуваченого ОСОБА_1 , який має ряд не знятих та не погашених судимостей, в тому числі за вчинення злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.185, ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України за вироком Вінницького міського суду від 08.11.2019 року та Вінницького обласного суду від 01.10.2003 року, в ніч з 30.12.2020 року на 31.12.2020 року, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у вказаному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти суд.

Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в судове засідання апеляційного суду надані не були.

При цьому наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків (дружина, дочка), не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

Крім того, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б також свідчили про неможливість тримання ОСОБА_1 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.

На думку колегії суддів в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так потерпілої сторони. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Продовження щодо ОСОБА_1 , вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Судом щодо висловленої в судовому засіданні позиції захисника наведені достатні мотиви для відмови в обранні обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зміг би запобігти встановленим в ході розгляду справи та доведеним в судовому засіданні прокурором ризикам. Зокрема, це відсутність істотних змін ризиків, обставин провадження та даних про особу обвинуваченого. Також згода обвинуваченого на залишення йому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Таким чином колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення з урахуванням характеру протиправних дій, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , вказують на обґрунтованість продовження застосованого до останнього саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо тривалого судового розгляду вказаного кримінального провадження, якому необхідно вжити всіх заходів щодо недопущення затягування судового розгляду та розглянути справу у розумні строки і постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги сторони захисту викладених в ній висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Верещака В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2021 року, якою задоволено клопотання прокурора, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, 28 жовтня 2021 року до 23.59 години 26 грудня 2021 року, із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Володимир МЕДЯНИЙ Ванда ДЕДИК Сергій БУРДЕНЮК