П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  296/6487/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Т.А.   

Суддя-доповідач -  Гонтарук В. М.   

09 листопада 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Гонтарука В. М.

суддів:  Білої Л.М.  Курка О. П. ,

розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Богунського районного суду  м. Житомира від 11 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2020 року позивач  звернувся до Богунського районного суду  м. Житомира  з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Богунського районного суду  м. Житомира від 11 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач своїм правом, передбаченим ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не з`явились. Про дату, час, та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 09.11.2021 року було прийнято протокольну ухвалу.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що постановою №10/28-10-42-02 від 18.05.2020, винесеною заступником начальника Офісу великих платників податків ДПС Дерев`янко Олексієм В`ячеславовичем про накладання адміністративного стягнення за несвоєчасну сплату ДП "ЖЛГЗ" єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2020 року, ОСОБА_1 , як заступника головного бухгалтера Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (ДП "ЖЛГЗ"), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.165-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 2040 грн за порушення ч.1 ст.26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з постановою №18/28-10-42-04 від 17.06.2020, винесеною заступником начальника Офісу великих платників податків ДПС Бондар Ларисою Михайлівною про накладання адміністративного стягнення за несвоєчасну сплату ДП "ЖЛГЗ" єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий 2020 року, позивача як заступника головного бухгалтера Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 165-1 та накладено штраф в сумі 5100грн за повторне порушення ч.1 ст.26 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За змістом вказаних постанов, встановлено порушення п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ - несвоєчасна сплата єдиного внеску" за січень та лютий 2020 року.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у чинній на час винесення постанов редакції, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до ч.4 ст.165-1 КУпАП України несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьох сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 5 ст.165-1 КУпАП України передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ч.1ст.26Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідальність за порушення цього закону посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку); подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим законом.

Відповідно до постанови №10/28-10-42-02 від 18.05.2020 та постанови №18/28-10-42-04 від 17.06.2020 особою, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначено заступника головного бухгалтера ДП "ЖЛГЗ" ОСОБА_1 .

Водночас, до матеріалів справи сторонами не подано доказів на підтвердження посадового обов`язку заступника головного бухгалтера ДП "ЖЛГЗ" здійснювати сплату єдиного внеску.

У посадовій інструкції заступника головного бухгалтера (а.с.32-36) серед визначених у розділі 3 посадових обов`язків позивача як заступника головного бухгалтера ДП "ЖЛГЗ" вказано, зокрема, "організовує і здійснює роботу по формуванню, своєчасному та якісному складанню достовірної місячної, квартальної та річної звітності" (п.3.2.), "веде податковий облік, складає декларацію з податку на додану вартість; звіт про суми податкових пільг, податкову декларацію з плати на землю (п.3.17); "несе відповідальність за своєчасність і достовірність наданих даних для бухгалтерського та податкового обліку (п.3.21), проте, жодним чином не передбачено обов`язку подання звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку); нарахування, обчислення і дотримання строків сплати єдиного внеску. Як не передбачено і відповідальності за невчинення або недотримання таких дій.

При цьому, відповідно до п.8.6, 8.7. Статуту Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (а.с.18-31), генеральний директор несе відповідальнісьть за результати фінансово-господарської діяльності, виконання покладених на підприємство завдань, визначених цим Статутом, дорученнями та розпорядженнямт органу управління майном, виконання фінансових планів, дотримання законодавства України.

Згідно з п.10.9. генеральний директор і головний бухгалтер підприємства несуть персональну відповідальність за стан бухгалтерського обліку та статистичної звітності, достовірність звітних даних і дотримання звітної дисципліни.

Стосовно посилання апелянта на визначення основного критерію поняття «посадова особа», яким, відповідно до узагальнення ВСУ від 26.04.2002 №5, є наявність у особи організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, колегія суддів зазначає, що самі лише факти зайняття позивачем посади заступника головного бухгалтера, та відсутність головного бухгалтера на підприємстві на час виникнення спірних правовідносин, за відсутності наказу щодо покладення на ОСОБА_1 виконання обов`язків головного бухгалтера підприємства, що вбачається з матеріалів справи, а протилежне відповідачем не доведено, - не свідчать про обов`язок заступника головного бухгалтера виконувати обов`язки головного бухгалтера, зокрема, своєчасне нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, та нести за їх невиконання відповідальність.

Так, з урахуванням роз`яснень, викладених в листі Міністерства юстиції України від 03.11.2006 №22-48-548, на який посилався відповідач та який не є нормативно-правовим актом та має лише роз`яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм (як про вказано в самому листі), для встановлення належної посадової особи, на яку має бути покладено відповідальність, слід виходити саме з наявності в особи організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, якими відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України (йдеться про постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво"), організаційно-розпорядчими обов`язками є обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Разом з тим, відповідні функції чи обов`язків можна визнати наявними у особи постійно або тимчасово лише за умови, що такі функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом/особою.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутній та відповідачами не надано доказів, які б свідчили про обов`язок заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 здійснювати ті функції/обов`язки, внаслідок недотримання яких відповідачем покладено на ОСОБА_1 адміністративну відповідальність, а саме (наказ про покладення обов`язків, посадова інструкція, тощо).

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції,  що заступник головного бухгалтера ОСОБА_1 не є належною особою, яку можливо притягнути до адміністративної відповідальності за ст.165-1 КУпАП України, що свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що постанови Офісу великих платників податків ДПС №10/28-10-42-02 від 18.05.2020 та №18/28-10-42-04 від 17.06.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності заступника головного бухгалтера ДП "ЖЛГЗ" ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, доводи апелянта на підтвердження правомірності його дій під час винесення оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовані матеріалами справи, відповідно вірно оцінені та вмотивовано відхилені судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно прийнято рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а  рішення Богунського районного суду  м. Житомира від 11 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.  Курко О. П.