Справа № 727/4093/21

                                                       Провадження № 2/727/1439/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Філатової К.А.

представника позивача ОСОБА_1

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулись до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки за кадастровим номером – 7310136300:03:003:0090, площею 0,0424 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, що належить позивачам на праві спільної сумісної власності

Вказують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають поряд з позивачами по АДРЕСА_1 , самовільно зайняли частину земельної ділянки, що належить позивачам на праві приватної власності, шляхом знесення частини металевої сітки, що знаходилась на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 , та по  АДРЕСА_1  та встановлення металевих воріт, хвіртки та бетонних плит на земельній ділянці за кадастровим номером: 7310136300:03:003:0090 по АДРЕСА_1 .

Зазначають, що відповідачі перешкодили позивачам у доступі до належної їм на праві приватної власності частини земельної ділянки, позбавили власників земельної ділянки доступу до неї, використовують належну ОСОБА_6 та ОСОБА_2 частину земельної ділянки на власний розсуд для своїх потреб.

Посилаються на те, що Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області вході розгляду звернення ОСОБА_2 з виїздом на місцевість встановлено, що користувачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 перешкоджають ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у доступі до власної земельної ділянки, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 28.01.2021 року.

Вказують, що інженером землевпорядником із виїздом на місці було складено збірний план землекористувань земельної ділянки по АДРЕСА_1 та встановлено, що частиною земельної ділянки, площею 0,0037 га, яка являється власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , кадастровий номер 7310136300:03:003:0090, користуються мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 .

Зазначають, що у фактичному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходиться частина земельної ділянки, належна на праві власності позивачам, та на ній розміщено встановлені відповідачами металеві ворота та хвіртка, що перешкоджає у доступі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до власної земельної ділянки.

Просять суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою розміром 0,0037 га, що розташована за адресою:  АДРЕСА_2  та належить позивачам, шляхом демонтажу за власні кошти металевих воріт та хвіртки, встановлених на межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 7310136300:03:003:0090.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.05.2021 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.06.2021 р. закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до поданого відповідачем ОСОБА_4 відзиву відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Посилається на те, що він не створював перешкоди позивачам в користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення металевих воріт та хвіртки, позивачі вільно та на власний розсуд мають можливість користуватися землею.

Зазначає, що додані до позову докази у виді фотозображень є неналежними, оскільки не зрозуміло яким чином зображені на них металеві ворота та хвіртка створюють перешкоди позивачам в користування земельною ділянкою. Вказує, що з даних фотознімків вбачається, що такі конструкції відділяють земельну ділянку від дороги та не є межами між земельними ділянками сусідніх земельних ділянок. Крім того, висловлює сумніви щодо часу та місця фотофіксації земельних ділянок та об`єктів, що на них розташовані, а також щодо належності відповідачу зображеного на фотознімку транспортного засобу. Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність предмету спору.

ОСОБА_4 посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази про встановлення металевих воріт та хвіртки відповідачами, тому у разі задоволення позовних вимог відповідачам буде завдано матеріальну шкоду у вигляді витрат на демонтаж ними не встановлених конструкцій.

Зазначає, що обставини, викладені в позовній заяві, акцентовані на вчиненні правопорушення відповідачами виключно виходячи з того, що вони проживають в будинку, який знаходиться поруч, а саме по АДРЕСА_2 , а позовна вимога спрямована на відновлення права, вчиненого внаслідок такого правопорушення, до якого відповідачі відношення не мають.

Вважає, що обраний спосіб захисту порушить права осіб, винні дії яких жодним чином не підтверджені доказами.

Відповідач ОСОБА_4 також висловлює сумніви щодо належності доказів у вигляді листа ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 28.01.2021 року, оскільки в даному документі відсутні відомості щодо ідентифікації сусідів, з якими виник земельний спір.

Зазначає, що незрозуміло яким чином інженером-землевпорядником встановлено фактичне користування мешканцями житлового будинку АДРЕСА_2 частиною земельної ділянки, яка належить позивачам.

Просить суд відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 , допитаний в якості свідка, в судовому засіданні пояснив, що він та його дружина ОСОБА_6 є власниками житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1 , які придбали на підставі договорів купівлі-продажу. Під час укладення вказаних договорів вони з дружиною оглядали територію будинковолодіння та побачили там припаркований автомобіль марки «Мерседес». Попередній власник будинковолодіння повідомив їм, що вказаний автомобіль належить відповідачу ОСОБА_4 і що власник дозволив відповідачу тимчасово залишати на його території зазначений транспортний засіб. Після придбання нерухомого майна він звертався до ОСОБА_4 з приводу звільнення земельної ділянки, проте відповідач відмовився її звільнити та повідомив, що він завжди користувався цією частиною земельної ділянки, а також заасфальтував її та встановив ворота за власні кошти.

Позивач зазначив, що під час придбання нерухомого майна по межі їх з відповідачами земельних ділянок була встановлена сітка, яку через деякий час останні перенесли приблизно на 1-1,5 метра, захопивши частину їх земельної ділянки. На даний час вони не мають доступу до частини земельної ділянки з боку їх будинку, оскільки встановлена відповідачами самочинно межа проходить по стіні будинку у зв`язку з облаштуванням відповідачами воріт, які зачиняються ними на замок. Захоплену територію відповідачі використовують для входу у житло. Крім того, відповідач ОСОБА_4 використовує захоплену земельну ділянку для паркування свого автомобіля.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві. Додатково пояснив, що ОСОБА_4 проживає за адресою по АДРЕСА_3 близько 20 років та на даний час є власником вказаної квартири. Вважає, що відповідач ОСОБА_4 особисто не порушував права позивачів, оскільки не перешкоджає в користуванні земельною ділянкою позивачам, доступ до неї у позивачів наявний через хвіртку.

Представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_4 користується спірною земельною ділянкою та проходить до неї через встановлені ворота.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були особисто присутні у судовому засіданні 11.08.2021 року та звернулись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

       Свідок ОСОБА_7 пояснив, що працює на посаді головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області. Зазначив, що до них надійшло звернення ОСОБА_2 щодо самовільного зайняття частини належної йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 суміжними землекористувачами. З метою перевірки звернення у 2021 році комісією двічі було здійснено виїзд на місце та в результаті обстеження земельної ділянки встановлено, що за вказаною адресою зі сторони вулиці встановлені ворота, якими користується мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 , зокрема відповідач ОСОБА_4 . В ході розмови з ОСОБА_4 він пояснив, що ворота на земельній ділянці встановлені попереднім власником будинку, проте вони користуються цими воротами для зручності входу до свого житла та позивачів на вказану територію не допускають. Вказані ворота встановлені на території земельної ділянки ОСОБА_2 . Під час виїзду комісії на місце вказані ворота були замкнені на замок. Встановлено, що ними користуються мешканці будинку АДРЕСА_2 , а позивачі не мають доступу до частини земельної ділянки, яка перебуває у їх власності.

       Свідок пояснив, що мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 перешкоджають позивачам у користуванні частиною земельної ділянки, що належить їм на праві власності.

       Також свідок ОСОБА_7 зазначив, що у відповідачів є можливість проходу до їх житла через інший вхід з боку будинку по стежці.

       Свідок ОСОБА_8 зазначив, що він є ріелтором агентства нерухомого майна та допомагав позивачам у придбанні будинку за по АДРЕСА_1 . Під час огляду ними будинку попередній власник сказав, що ОСОБА_4 користується частиною його земельної ділянки для паркування автомобіля. Йому відомо, що попередній власник сказав сусіду, що він продає будинок, тому необхідно припинити користуватися частиною його земельної ділянки для паркування автомобіля. Проте, останній відмовився звільнити вказану земельну ділянку.

       Свідок вказав, що він був присутній з позивачем ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та разом просили ОСОБА_4 звільнити спірну територію, однак останній відмовився, що було зафіксовано на відеозапис. При цьому ОСОБА_4 повідомив, що буде надалі користуватися даною частиною земельної ділянки, оскільки заасфальтував вказану територію та облаштував там ворота. В добровільному порядку відповідачі відмовилися вирішити спір. Вказаною територією позивачі не мають можливості користуватися та не мають до неї доступу, оскільки на воротах встановлено замок. Цією частиною земельної ділянки користуються сусіди, проте у них є інший вхід до житла.

       Свідок ОСОБА_9  пояснив, що він є ріелтором агентства нерухомого майна та допомагав колишньому власнику будинку по АДРЕСА_1 у продажі його будинковолодіння. Колишній власник вказаного будинку йому повідомив, що за його згодою відповідач користується частиною земельної ділянки, що належить йому. Його клієнт сказав відповідачу, що продає свій будинок і тому необхідно припинити користуватися частиною належної йому земельної ділянки, але останній відмовився її звільняти.

Свідок зазначив, що за вказаною адресою він був разом з позивачем та бачив, що частина земельної ділянки, що належить позивачу, відгороджена, встановлені металеві ворота, які зачиняються на замок. Позивачі не мають доступу до вказаної території, нею користуються їх сусіди. Повідомив, що на вищевказаній частині земельної ділянки стоїть автомобіль сусіда позивачів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, позивача, свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажуземельної ділянки від 28 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, Балацьким О.О., та зареєстрованого в реєстрі №1899 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_10 земельну ділянку за кадастровим номером 7310136300:03:003:0090, площею 0,0424 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2020 року право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136300:03:003:0090 площею 0,0424 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 зареєстровано по 1/2 частці за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 782576773101 (а.с.9-10).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.03.2021 року житловий будинок, загальною площею 214 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2303731773101(а.с.11).

Відповідно до кадастрового плану та схеми розташувань будівель та споруд земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,424 га, з яких під двором – 0,0324 га, а під будівлями – 0,0100 га, за кадастровим номером 7310136300:03:003:0090, розташована поряд з земельною ділянкою власників будинку АДРЕСА_2 з боку поворотних точок «від Г до Д» (а.с.12-13).

На фотознімках зображені стіна будівлі та двір, встановлені з боку дороги ворота та хвіртка, є місце для стоянки автомобіля, де припаркований автомобіль марки «Мерседес» (а.с.14-19).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області за наслідками розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.01.2021 року встановлено, що між сусідами виник земельний спір щодо спільної межі, яка проходить між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Окрім того встановлено, що користувачі земельної ділянки по АДРЕСА_2 перешкоджають ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у доступі до їх власної земельної ділянки (а.с.20).

Відповідно до збірного плану землекористувань земельної ділянки по АДРЕСА_2 , складеного інженером землевпорядником ОСОБА_11 , встановлено, що частиною земельної ділянки, площею 0,0037 га, яка є власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , кадастровий номер 7310136300:03:003:0090, з боку поворотної точки «А» фактично користуються мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 . (а.с.21).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2021 року № 251809320 встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 (а.с.24-26).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2021 року № 251813368 встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 (а.с.27).

З інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_2 встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24 листопада 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Чернівецької державної нотаріальної контори, Мироником О.В., та зареєстрованого в ЧОБТІ за №10365, в реєстровій книзі №74, ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_5 (інвентарна справа а.с.26-27).

Згідно протоколу погодження меж земельної ділянки, що передається у власність по АДРЕСА_1 встановлено, що проведено погодження в натурі меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд за вказаною адресою та встановлено, що межі в натурі проходять по існуючій межі (металева сітка та стіна будівлі). Претензій при погодженні меж землекористування не заявлено, представники суміжних землекористувачів кв. АДРЕСА_6 та 2 буд. АДРЕСА_2 погодили межі землекористування (а.с.79).

Відповідно до відеозапису встановлено, що у дворі біля стіни будівлі припаркований автомобіль «Мерседес», світлого кольору, ворота та хвіртка облаштовані з боку дороги,  ОСОБА_4  на автомобілі «Мерседес» виїжджає з прибудинкової території, через відчинені ворота, які після цього зачиняє (а.с.157).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержанні з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності  є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною другою статті 152 ЗК України установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання права користування особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд в даних правовідносинах дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог  ОСОБА_2 та ОСОБА_6   та вважає порушеними права позивачів на користування земельною ділянкою, загальною площею 0,424 га, за кадастровим номером 7310136300:03:003:0090, яка розташована поряд з земельною ділянкою власників будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується:показаннями свідків; кадастровим планом земельної ділянки та схемою розташувань будівель та споруд, що належать позивачам за адресою: АДРЕСА_1 ; фотознімками та відеозаписом; листом Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області за наслідками розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.01.2021 року; збірним планом землекористувань земельної ділянки по АДРЕСА_1 складеним інженером землевпорядником ОСОБА_11 , яким встановлено площу земельної ділянки - 0,0037 га, що є власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , та якою користуються відповідачі; протоколом погодження меж земельної ділянки, що передається у власність по АДРЕСА_1 .

Відповідачами не спростовані належними та допустимими доказами встановлені судом обставини щодо створення перешкод позивачам в користуванні земельною ділянкою.

Отже, пред`являючи зазначений позов ОСОБА_14 , ОСОБА_6 надали докази, які свідчать про самовільне використання відповідачами частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка належить позивачам, створюючи їм перешкоди в користуванні нею.

Доводи відповідача ОСОБА_4   щодо він не створював перешкоди позивачам в користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення металевих воріт та хвіртки та те, що відповідачі не мають відношення до порушення прав позивачів суд не бере до уваги, оскільки як встановлено судом відповідачі користуються воротами та хвірткою, які зачинені на замок, для проходу до свого житла та не допускають позивачів до користування частиною земельної ділянки, що перебуває у їх власності, чим створюють їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами.

Посилання відповідача ОСОБА_4 щодо неналежності та недопустимості доданих до матеріалів справи фотознімків внаслідок висловлення ним сумнівів щодо земельних ділянок та об`єктів, що на них розташовані, спростовується відеозаписом, доданим позивачами до матеріалів справи, з якого встановлено, що у дворі біля стіни будівлі припаркований автомобіль «Мерседес», світлого кольору, ворота та хвіртка облаштовані з боку дороги,  ОСОБА_4  на автомобілі «Мерседес» виїжджає з прибудинкової території, через відчинені ворота, які після цього зачиняє.

Аргументи представника відповідача ОСОБА_4 щодо неналежності доказів у вигляді листа ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 28.01.2021 року (а.с.20) внаслідок не підтвердження викладених в ньому відомостей спростовуються показаннями свідка ОСОБА_7 , що працює на посаді головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, та який підтвердив в судовому засіданні обставини, викладені у вказаному документі.

Доводи представника відповідача ОСОБА_4 , що стосуються сумнівів збірного плану землекористувань (а.с.21), складеного інженером-землевпорядником щодо фактичного користування мешканцями житлового будинку АДРЕСА_2 частиною земельної ділянки, яка належить позивачам, є необґрунтованими, оскільки відомості, викладені у вказаному документі, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав,що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави,на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Щодо стягнення заявлених до стягнення понесених судових витрат у зв`язку одержанням правничої допомоги адвоката на користь позивачів у розмірі 8000 грн. 00 коп. - суд зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правової допомоги від 26.08.2021 року, акт виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордеру №2603/21 від 10.11.2020 року, на підставі якого від ОСОБА_6 , ОСОБА_2 прийнято кошти у розмірі 8000 гривень.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст.137 ЦПК України регламентовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З урахуванням зазначеного, суд зауважує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція, платіжне доручення або інший банківський документ). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні таких витрат.

Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палити Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16.

Згідно ч.5, ч. 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як було встановлено судом, позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу було надано належні докази, вказаний розмір витрат суд вважає співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від від представника відповідача до суду не надходило.

Таким чином, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 8000грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:03:003:0090, площею 0,0037 га,що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , шляхом її звільнення від металевих воріт та хвіртки, встановлених на межі вказаної земельної ділянок.

Стягнути з  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1  (проживаючого за адресою  АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - не відомий (проживаючої за адресою АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 (проживаючих за адресою АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено у п`ятиденний термін.

Суддя Одовічен Я.В.