Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 761/40889/20

провадження № 61-14588св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року в складі судді: Осаулова А. А., та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування розпорядження та зобов`язання взяти особу на квартирний облік.

Позов мотивований тим, щоОСОБА_1 проходив військову службу з 1997 року по 2015 рік у Збройних силах України, з 2015 року в Державній прикордонній службі України, з 2016 року по 2019 рік в Управлінні Державної охорони України. Наказом №138-ОС від 15 лютого 2018 року позивача звільнено з військової служби у запас за п. «г», 13 серпня 2018 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Державної прикордонної служби України. Наказом №720-ос/дзк від 10 жовтня 2019 року звільнений з військової служби у відставку згідно підпункту б пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу. Позивач є учасником бойових дій, особою з інвалідністю другої групи.

З 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою військової частини по АДРЕСА_1 . 03 січня 2020 року між позивачем та Будинкоуправлінням №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України укладено договір найму житлового приміщення - кімнати № НОМЕР_1 , площею 13,6 кв. м, по АДРЕСА_2 . В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 12.05.2020 р. №243 позивачу відмовлено у прийняття на квартирний облік, підстава: місце реєстрації при військовій частині. Вказану відмову позивач вважав безпідставною, оскільки він є особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни, власного житла немає, проживає за договором найму по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 просив:

скасувати підпункт 2.2 пункту 2 розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 243 від 12 травня 2020 року;

зобов`язати Шевченківську районної у місті Києві державної адміністрації взяти на квартирний облік для отримання житлової площі з дати звернення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування розпорядження та зобов`язання взяти на квартирний облік для отримання житлової площі в місті Києві, залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопозивач скористався наданим йому правом і перебуває на квартирному обліку за місцем служби, як військовослужбовець. Підставою для відмови Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією в прийнятті на облік за місцем проживання (реєстрації) позивача стало місце реєстрації при військовій частині. Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Військова частина не входить до житлового фонду, який визначений статтею 4 ЖК. Для взяття на квартирний облік за місцем проживання, а саме в районній державній адміністрації, громадянин має надати довідку про зареєстроване місце проживання саме у житловому приміщенні, яке знаходиться на території конкретного району в якому громадянин бажає встати на квартирний облік. Позивач, як громадянин України, має право перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як за місцем роботи( служби) так і за місцем проживання. Однак для постановки його на квартирний облік за місцем проживання, він має бути зареєстрованим у житловому приміщенні, на території адміністративно-територіальної одиниці, в якій він бажає встати на квартирний облік. Оскільки позивач зареєстрований на території військової частини, а не у житловому приміщенні, відповідачем було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті на квартирний облік. Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстави для задоволення позовних вимог про скасування розпорядження та зобов`язання взяти на квартирний облік для отримання житлової площі в місті Києві, відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Савченко Т. В., залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що громадянин може бути визнаний таким, що потребує поліпшення житлових умов, якщо за місцем проживання йому належить житло меншої площі, ніж встановлено в даному населеному пункті і передбачено проживання і реєстрація в житловому приміщенні. Позивач, як громадянин України, має право перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як за місцем роботи (служби) так і за місцем проживання. ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов в Адміністрації Державної прикордонної служби (м. Київ) у загальному порядку з 08 лютого 2016 року, першочерговому - з 26 березня 2018 року. Тобто, позивач скористався наданим йому правом і перебуває на квартирному обліку за місцем служби, як військовослужбовець.

Апеляційний суд вказав, що підставою для відмови Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією в прийнятті на облік за місцем проживання (реєстрації) позивача стало місце реєстрації при військовій частині. Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Військова частина не входить до житлового фонду, який визначений статтею 4 ЖК. Позивач, як громадянин України, має право перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як за місцем роботи( служби) так і за місцем проживання. Однак для постановки його на квартирний облік за місцем проживання, він має бути зареєстрованим у житловому приміщенні, на території адміністративно-територіальної одиниці, в якій він бажає встати на квартирний облік. Колегія суддів зазначила, що критично оцінює аргументи заявника проте, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, оскільки під час вирішення спору, судом першої інстанції оцінка позовних вимог була здійснена у взаємному зв`язку із доказами, наявними в матеріалах справи. Тому слід залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, в якій просив: оскаржені рішення скасувати; задовольнити позовні вимоги; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, щоскаржник посилається на статтю 389 ЦПК України, адже практика з даного питання є однозначною коли питання стосується Наказу Міністерства оборони України № 20 від 03 лютого 1995 .року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10 листопада 2006, оскільки раніше чітко визначало порядок забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців - за місцем проходження служби та місцем тимчасової реєстрації при військовій частині, а щодо місця реєстрації при військовій частині як місця проживання - практика Верховного Суду відсутня, що і зумовило необхідність звернення із касаційною скаргою для вирішення питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Вказує, що умовами взяття на квартирний облік є постійне проживання громадянина в тому населеному пункті, в якому він зараховується та наявність місця реєстрації в даному населеному пункті, разом з тим, законодавство не встановлює обмежень щодо типу приміщення в якому зареєстрована особа, в тому числі щодо військових частин. Військова частина це не просто одиноке адміністративне приміщення, а саме сукупність будівель, яка включає в себе, як житловий так і не житловий фонд, отже факт того, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою військової частини не може стверджувати, що він зареєстрований в нежитловому приміщенні.Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» чітко визначено, що військова частина може бути місцем проживання особи.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 рокувказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12 вересня 2019 року, виданої Управлінням Державної охорон України, підполковник ОСОБА_1 дійсно у період з 06 червня по 24 липня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській областях.

ОСОБА_1 з 22 вересня 2015 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо ОСОБА_1

03 січня 2020 року між позивачем та Будинкоуправлінням №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України укладено договір найму житлового приміщення - кімнати № НОМЕР_1 , площею 13,6 кв. м, по АДРЕСА_2 .

Згідно акту обстеження житлових умов заявника від 03 січня 2020 року ОСОБА_1 проживає в кімнаті, площею 13,6 кв. м, особовий рахунок відкритий на ОСОБА_1 .

На засіданні громадської комісії з житлових питань Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, яке оформлене протоколом №5 від 12 березня 2020 року, відмовлено у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Згідно довідки на засіданні ж/к від 12 березня 2020 року, яка долучена відповідачем до відзиву, ОСОБА_1 зареєстрований з 2016 року при військовій частині по АДРЕСА_1 , фактично проживає по договору найму Київського квартирно-експлуатаційного управління Міноборони у гуртожитку на АДРЕСА_2 . Взяття на квартирний облік громадян, які зареєстровані при військових частинах, житловим законодавством не передбачено, питання зарахування їх на квартирний облік вирішується за місцем проходження служби. Аналогічні роз`яснення містяться у відповіді начальника відділу Центру надання адміністративних послуг від 17 лютого 2020 року.

Враховуючи пропозиції громадської комісії з житлових питань Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (протокол № 5 від 12 березня 2020 року) розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 243 від 12 травня 2020 року у прийняття на квартирний облік відмовлено ОСОБА_1 , підстава - місце реєстрації при військовій частині.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України (стаття 34 ЖК УРСР).

На квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті (пункт 15 постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»).

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (частина друга статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Тобто, фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість на здійснення своїх прав та інтересів.

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (абзац п`ятий статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 760/21627/19 (провадження № 61-10184св20) зазначено, що «полковник ОСОБА_1 з 09 грудня 2008 року до даного часу включений до списку військовослужбовців, що потребують надання службового житла у гарнізоні м. Києва. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Тобто законом передбачена диференціація місця проживання, а саме житло, в якому особа проживає, а також виокремлені інші установи і військові частини, які не є житлом, а фактично є лише адресами для реєстрації. Таким чином, законодавчо закріплено, що військова частина може бути зареєстрованим місцем проживання, не залежно від того, чи фактично займає особа за цією адресою житлову площу. Можливість реєстрації військовослужбовців за адресою місця служби є додатковою гарантією для військовослужбовців, і надана саме у зв`язку з тим, що їх місце служби не залежить від їх волі, при зміні місця служби вони не можуть бути своєчасно забезпечені житловими приміщеннями, в яких можуть бути зареєстровані, а можуть проживати в казармах, на орендованих квартирах та інше. Отже, з метою їх захисту на отримання офіційної адреси і внесення до Демографічного реєстру, а також можливості взяття на квартирний облік за місцем служби їм законодавством встановлена додаткова гарантія щодо реєстрації не у житловому приміщенні, а за місцем знаходження юридичної особи - військової частини. Також додатковою гарантією для військовослужбовців є те, що вони забезпечуються житлом за місцем служби (місцем реєстрації) Міністерством оборони України. І для взяття його на квартирний облік достатньо реєстрації за місцем служби, а не у житловому приміщенні».

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається, при залишенні без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що оскільки позивач зареєстрований на території військової частини, а не у житловому приміщенні, відповідачем було правомірно відмовлено йому у прийнятті на квартирний облік. Апеляційний суд не звернув увагу, що: фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість на здійснення своїх прав та інтересів; місцем проживання може бути зареєстроване у військовій частині. За таких обставин, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, по суті рішення суду першої інстанції не переглянув та зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 760/21627/19 (провадження № 61-10184св20), дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року скасувати.

Передати справу № 761/40889/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук