КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/1760/17 Головуючий 1 інстанція - Зінченко О.М.

Провадження № 22-ц/824/2476/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 жовтня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Березовенко Р.В., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Панчошній К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги мотивував тим, що між банком та ОСОБА_3 було укладено наступні кредитні договори: Рамкова угода №2340 від 22.05.2005 року та Рамкова угода №2946 від 16.11.2006 року.

В забезпечення виконання зобов`язань було передано в іпотеку нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, єдиним спадкоємцем є його син ОСОБА_1 .

Оскільки за життя ОСОБА_3 свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, виникла заборгованість в розмірі 1 104 731 грн. 00 коп.

Так вказував, що 27.02.2013 року Обухівським районним судом Київської області винесено рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованістюза кредитним договором в сумі 1 104 731 грн. 00 коп. в межах вартості одержаного спадкового майна, яке на час подання позовної заяви ним не виконано.

Просив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 1 104 731 грн. 00 коп., перед ПАТ «ПроКредитБанк» звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки № 2340- ІД 01 від 22.04.2005 року, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М. за реєстровим №2047, а саме: ціле нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » загальною площею 522,8 кв. м., реєстраційний номер 3242209, номер запису 86 у книзі № 48, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , успадкованого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 2 995 728,00 та на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки № 2946- ІД 01 від 16.11.2006 року, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М. за реєстровим №8271 ціла нежитлова будівля бар «Біля фонтану» загальною площею 150,8 кв. м., реєстраційний номер 404400, номер запису 68 у книзі № 48, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкованого ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 1 642 197,00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ПАТ «ПроКредитБанк», подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на предмет іпотеки в порядку спадкування, а тому він набув статусу іпотекодавця у спірних правовідносинах у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним такого права, а у зв`язку з тим, що відповідач не виконує рішення суду про стягнення з нього на користь банку заборгованості в межах вартості одержаного спадкового майна, у позивача наявні правові підстави для задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання.

Просить скасувати, рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «ПроКредит Банк».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 22 квітня 2005 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою позивач зобов`язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 300 000,00 дол. США з лімітом строку 144 місяці.

На підставі та в межах вказаної рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 60 000,00 дол. США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.

Також 16 листопада 2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою позивач зобов`язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 200 000,00 дол. США з лімітом строку 144 місяці.

На підставі та в межах рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 100 000,00 дол. США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.

В забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами 22 квітня 2005 року та 16 листопада 2006 року між банком та позичальником укладено договори іпотеки № 2340-ІД01 та № 2946-ІД01 відповідно, згідно яких ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 522,8 кв. м, по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю - бар «Біля фонтану» площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_1 .

Не виконавши своїх зобов`язань за кредитними договорами, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після його смерті заведено спадкову справу і єдиним спадкоємцем майна померлого є його син ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою від спадщини на його користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . До спадкового майна, поміж іншого, належать й вищевказані нежитлові приміщення.

При цьому, рішенням Апеляційного суду від 5 лютого 2015 року нежитлові приміщення визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (спадкодавця).

Відмовляючи у задоволенню позову ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими, оскільки останній не довів належних правових підстав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України)

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені

статтею 1219 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов`язань переходять обов`язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до пункту 3.7. статті 3 вказаних договорів іпотеки у разі переходу права власності на предмет іпотеки за письмовою згодою іпотекодержателя від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача будівлі, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження будівлі іпотекою.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позов обґрунтований тим, що відповідач ОСОБА_1 , має не погашену заборгованості за кредитним договором в сумі 1 104 731 грн. 00 коп., в межах вартості одержаного спадкового майна.

Так згідно висновку про вартість майна, складеного ПП «СВ Девелопмент» від 20.07.2017 рокуринкова вартість предмету іпотеки нежитлової будівлі магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » загальною площею 150, 80 кв.м.,становить 2 995 728 грн. 00 коп. (а.с. 44-63).

Згідно із звітом про оцінку майна від 20 липня 2017 року, складеного ПП «СВ Девелопмент», ринкова вартість нежитлової будівлі бар «Біля фонтану» площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_1 становить 1 642 197,00 грн. з ПДВ, що за курсом НБУ станом на дату оцінки складає 63 336,00 дол. США.( а.с. 64-86)

Колегія суддів, встановивши дійсні обставини справи, бере до уваги те, що вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими, оскільки він не довів належних правових підстав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Загалом такі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 05 листопада 2021 року.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Р.В. Березовенко

В.В. Гуль