Постанова

Іменем України

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 243/4297/20

провадження № 61-4906св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 05 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Гончарової А. О., та постанову Донецького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовну заяву мотивував тим, що він проживає з родиною за адресою:

АДРЕСА_2 та працює головним спеціалістом - юрисконсультом в Управлінні державної казначейської служби у м. Слов`янську Донецької області (далі - УДКСУ у м. Слов`янську).

Відповідачі проживають у будинку АДРЕСА_1 , що межує з домоволодінням, де проживає позивач.

Вказував, що 10 червня 2019 року ОСОБА_3 особисто приніс на реєстрацію до УДКСУ у м. Слов`янську та направив поштою до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - ГУ ДКСУ у Донецькій області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) лист-звернення, підписаний ОСОБА_2 , в якому вони повідомляли керівництво казначейських органів про те, що начебто його родина на своєму подвір`ї розвела антисанітарію, відсутня вигрібна яма, водопостачання, здійснюють утримання домашньої худоби у невідповідності санітарним правилам і нормам розміщення, погрози і приниження з його боку відносно відповідачів, порушення етичної поведінки та інші відомості.

Позивач вказував, що зазначена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності. Вищевказана інформація поширена відповідачами у письмовій формі, шляхом особистого звернення на реєстрацію та надісланням до казначейських органів, доведена до відома керівництва установ.

Поширення інформації порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач вказував, що поширенням вказаної інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку його особи в очах керівництва і оточуючих, порушивши його честь, оскільки посада головного спеціаліста - юрисконсульта в казначейських органах є соціально важливою, передбачає безперервний процес ділового спілкування із керівництвом, співробітниками, представниками установ, організацій, що обслуговуються в казначейських органах, судами, посадовими особами і громадянами.

Зазначав, що приниження честі, гідності й ділової репутації фізичної особи внаслідок протиправних дій саме по собі є моральною (немайновою) шкодою, та вважає, що сума у 25 000,00 грн є мінімальною для відшкодування його душевних страждань.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 червня 2019 року в листі-зверненні на ім`я голови ДКСУ ОСОБА_4 , начальника УДКСУ

у м. Слов`янську Донецької області ОСОБА_7, начальника ГУДКСУ у Донецькій області ОСОБА_6

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену інформацію шляхом написання та надання особисто ОСОБА_3 до УДКСУ у м. Слов`янськ Донецької області і надіслання поштовими відправленнями до ГУДКСУ у Донецькій області, ДКСУ листа наступного змісту :

«10 червня 2019 року в листі зверненні, мною, ОСОБА_2 , викладені недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що він порушує правила етичної поведінки, погрожує зв`язками у суді, паплюжить співробітників судової ланки, принижує честь і гідність ОСОБА_2 , у своєму домоволодінні не має водопроводу і водовідведення та утримує антисанітарний стан»;

- стягнути солідарно з відповідачів моральну (немайнову) шкоду у розмірі 25 000 грн;

- стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 2 102 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 05 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позиву ОСОБА_1 про розповсюдження стосовно нього недостовірної інформації ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що він лише приніс лист, який складено та підписано його дружиною, яка в цей час була зайнята вдома з малолітньою дитиною.

Відмовляючи в задоволенні позову про поширення недостовірної інформації ОСОБА_2 , суд першої інстанції вказав, що поширена

ОСОБА_2 інформація не є твердженнями, а є її оціночними судженнями, а заява лист-звернення ОСОБА_2 від 10 червня

2019 року, адресований голові ДКС ОСОБА_4 , начальнику УДКСУ у м. Слов`янську Донецької області ОСОБА_7, начальнику ГУ ДКСУ у Донецькій області ОСОБА_6 про сприяння у проведенні службової перевірки у складі дисциплінарної комісії щодо розгляду питання поводження позивача у побуті та порушення ним етичної поведінки особи, яка перебуває на державній службі, мала на меті її перевірку уповноваженими на це законом іншими посадовими особами та є реалізацією відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширенням недостовірної інформації. Той факт, що відповідач ОСОБА_2 звернулась до установи, де працює позивач, є реалізацією її права на звернення до компетентного, на її думку, органу, а позивач надав пояснення з приводу листа-звернення.

При цьому позивач не довів, що зазначена заява до ДКСУ мотивована цілеспрямованими діями на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від позовної вимоги про визнання недостовірною поширеної інформації та її спростування, та враховуючи відмову в задоволенні цієї вимоги, також задоволенню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та вказав, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі шляхом звернення із заявою до керівництва ГУ ДКСУ у Донецькій області, поширили неправдиву інформацію щодо нього та його сім`ї, як наслідок, порушили особисті немайнові права, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, однак у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 23 лютого 2021 року, ухвалити рішення про задоволення позову.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У квітні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 05 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 23 лютого 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залити тез задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 05 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 23 лютого 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

29 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, тому дійшли неправильних висновків щодо відмови у задоволенні позову.

При цьому не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 лише приніс означений лист до казначейських органів, стверджує, що він був обізнаний зі змістом листа, таким способом він поширив недостовірну інформацію разом зі своєю дружиною.

Заявник не погоджується з висновками про те, що викладена в листі ОСОБА_2 інформаціє носить оціночний характер, а відповідачі не мали на меті довести цю інформацію до великого кола осіб, оскільки лист передано до трьох інстанцій казначейських органів, особами, які обіймають посади у відділі поліції головного управління національної поліції в Донецькій області.

Крім того, суди ухвалили рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування норм права, викладених у постановах

Верховного Суду 20 лютого 2019 року у справі № 203/3104/15-ц (провадження № 61-13647св18), від 10 квітня 2019 року у справі

№ 398/4136/15-ц (провадження № 61-38478св18), від 14 лютого 2018 року у справі № 552/14156/14 (провадження № 61-3231св18), від 20 травня

2019 року у справі № 591/7099/16-ц (провадження № 61-34159св19),

від 19 червня 2019 року у справі № 380/951/17 (провадження

№ 61-31057св18), від 19 червня 2019 року у справі № 151/95/16 (провадження № 61-18894св18), від 19 червня 2019 року у справі № 756/4814/16 (провадження № 61-20815св18), від 03 липня 2019 року у справі № 298/890/15-ц (провадження № 61-13656св18).

ОСОБА_1 стверджує, що наявна сукупність усіх обставин для задоволення позову, оскільки відбулося поширення інформації, тобто доведення ї до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується його; поширено інформацію, яка не відповідає дійсності, тобто є недостовірною; поширено інформацію, що порушує особисті немайнові права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до голови ДКСУ ОСОБА_4 із письмовим зверненням, з направленням відповідних копій цього звернення начальнику УДКСУ у Донецькій області ОСОБА_6 та начальнику УДКСУ у м. Слов`янську Донецької області ОСОБА_7 , де зазначила, що з квітня 2016 року вона мешкає по АДРЕСА_1 . Власниця будинку АДРЕСА_2 яка є її сусідкою, розвела на подвір`ї на земельній ділянці повну антисанітарію, через що страждає вона та її малолітня дитина, 2018 року народження. Через побут, який ведуть її сусіди, неможливо відкрити вікна в будинку та перебувати на подвір`ї, оскільки через відсутність вигрібної ями яка передбачена пунктом 2.21 наказу Міністерства охорони здоров`я від 17 березня 2011 року № 145, вони збирають біологічні випорожнення у відро і виливають їх на свою земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_8 постійно привозить на подвір`я сіно з навозом корів для випасу курей, яке вона залишає на городі. Через це в неї на подвір`ї літають падальні мухи, які сідають на неї з дитиною, на їжу. Також, у сусідньому домоволодінні утримують кіз, яких випасають біля будинків. Через їх неналежне утримання оселились пацюки, в тому числі, і в неї в будинку. Разом зі ОСОБА_8 мешкає її чоловік, ОСОБА_1 , який вихваляється тим, що є співробітником казначейської служби і буде користуватись своїм службовим становищем для створення їй поганої репутації на службі. Останній друкує та надсилає її керівництву ганебну інформацію, яка є наклепом. Вважає, що ОСОБА_1 своєю поведінкою компрометує УДКСУ у м. Слов`янську Донецької області та просить посприяти у проведенні службової перевірки у складі дисциплінарної комісії щодо розгляду питання поводження ОСОБА_1 у побуті, порушення етичної поведінки особи, яка перебуває на державній службі та використання посадових зв`язків за для своєї користі, за висновком якої притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності з метою недопущення останнім подібних обставин у подальшому.

Згідно з повідомленням УДКСУ у м. Слов`янську Донецької області,

заява ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 , що працює головним спеціалістом - юрисконсультом УДКСУ у м. Слов`янську, до дисциплінарної відповідальності, надійшла 10 червня 2019 року.

Відповідно до повідомлення ДКСУ від 30 березня 2020 року за

№4-11-11/6042, звернення ОСОБА_2 від 10 червня 2019 року надійшло до ДКСУ 12 червня 2019 року та було зареєстроване за №К-11-1583.

Згідно з повідомленням ГУДКСУ у Донецькій області, звернення

ОСОБА_2 від 10 червня 2019 року надійшло на їх адресу 13 червня 2019 року.

Із відповіді Слов`янського відділу поліції головного управління національної поліції у Донецькій області (далі - Слов`янського ВП) від 03 серпня

2020 року, наданої позивачу, встановлено, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_8 неодноразово звертались до Слов`янського ВП з наступного приводу.

03 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло повідомлення ОСОБА_8 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 сусід погрожує фізичною розправою.

04 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_1 щодо конфлікту із сусідами стосовно утеплення будинку, який частково має спільну стіну за адресою: АДРЕСА_2 .

05 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_1 , який скаржиться на сусідів, які можливо є працівниками поліції.

06 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_1 щодо конфлікту з сусідами за адресою:

АДРЕСА_1 .

07 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_1 , який скаржиться на сусідів, які можливо є працівниками поліції.

25 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_1 щодо конфлікту із сусідами стосовно утеплення будинку, який частково має спільну стіну за адресою: АДРЕСА_1 .

22 червня 2020 року та 04 липня 2020 року до Слов`янського ВП надійшли звернення ОСОБА_8 про те, що за адресою:

АДРЕСА_2 , сусіди будують паркан, заходячи на її територію.

13 липня 2020 року та 15 липня 2020 року до Слов`янського ВП надійшли звернення ОСОБА_8 про те, що сусіди за адресою:

АДРЕСА_1 палять траву.

22 липня 2020 року до Слов`янського ВП тричі надійшло звернення ОСОБА_8 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 сусіди будують паркан, заходячи на її територію.

25 липня 2020 року до Слов`янського ВП тричі надійшло звернення ОСОБА_8 про те, що сусід за адресою: АДРЕСА_2 робив ремонтні роботи та задів її дільницю.

27 липня 2020 року та 28 липня 2020 року до Слов`янського ВП надійшли звернення ОСОБА_8 щодо сварки через паркан із сусідами за адресою: АДРЕСА_1 .

06 серпня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_8 щодо конфлікту із сусідами стосовно утеплення будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

06 серпня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_1 , який просив направити представника поліції відповідального за зверненнями дружини.

16 серпня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло повідомлення

ОСОБА_1 щодо незгоди з результатами перевірки за його заявою щодо конфлікту із сусідами.

22 серпня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_8 щодо незаконних ремонтних робіт сусідів за адресою:

АДРЕСА_2 .

22 серпня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_8 щодо відмови співробітника поліції приймати її заяву.

28 липня 2019 року Слов`янський ВП надав ОСОБА_2 відповідь на її письмове звернення щодо заяв ОСОБА_8 аналогічне змісту відповіді, наданої на заяву позивача. Одночасно цей лист містив інформацію про неодноразові звернення ОСОБА_2 до Слов`янського ВП з наступного приводу.

05 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_2 про конфлікт із сусідкою за адресою:

АДРЕСА_1 .

05 червня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_2 про вжиття заходів до сусідки за адресою: АДРЕСА_1 , де без нагляду перебувають малолітні діти.

06 серпня 2019 року до Слов`янського ВП надійшло звернення

ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 сусідка їй пошкодила руку та відірвала утеплювач з будинку.

Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 02 липня 2019 року за № 4-11-11/11286, ОСОБА_2 повідомлено, що її звернення від 10 червня 2019 року розглянуто, та зазначено, що конфліктна ситуація має побутове підґрунтя та не пов`язана з виконанням ОСОБА_1 своїх службових обов`язків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).

Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Оскільки відповідачі звернулися із листом до відповідних державних органів, а також посадових осіб цих органів щодо дій позивача та члена його сім`ї, з проханням ініціювати дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 як посадової особи, реалізувавши таким чином своє право на звернення до компетентних органів, уповноважених розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, у такому разі мало місце реалізація особами конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації, тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 26 березня 2020 року у справі № 464/12824/14-ц (провадження № 61-18996св19), від 23 січня 2020 року у справі

№ 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18), від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18), від 02 вересня

2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18),

від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження

№ 61-9541св19) на які правильно послався суд апеляційної інстанції.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 20 лютого

2019 року у справі № 203/3104/15-ц (провадження № 61-13647св18),

від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц (провадження

№ 61-38478св18), від 14 лютого 2018 року у справі № 552/14156/14 (провадження № 61-3231св18), від 20 травня 2019 року у справі

№ 591/7099/16-ц (провадження № 61-34159св19), від 19 червня 2019 року у справі № 380/951/17 (провадження № 61-31057св18), від 19 червня

2019 року у справі № 151/95/16 (провадження № 61-18894св18),

від 19 червня 2019 року у справі № 756/4814/16 (провадження

№ 61-20815св18), від 03 липня 2019 року у справі № 298/890/15-ц (провадження № 61-13656св18), не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що звертаючись до казначейських органів із заявою, відповідачі у такий спосіб намагалися реалізувати своє право, передбачене статтею 40 Конституції України, а позивач не довів, що складена та подана відповідачами заява до ДКСУ мотивована цілеспрямованими діями на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_3 , не звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_3 був обізнаний зі змістом звернення дружини, своїми діями довів інформацію викладену у цьому листі, тому є відповідачем у справі як особа, яка поширила недостовірну інформацію на увагу не заслуговують, оскільки суд апеляційної інстанції усунув ці порушення та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його позову по суті.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 05 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник