Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-5418/2008

провадження № 61-3280св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Білоконь О. В. Гулейкова І. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грецька 45»,

особа, яка зверталася з касаційною скаргою - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - Рублевського Антона Павловича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нежиле приміщення горища.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі договору дарування від 19 березня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_9 , вона є власником 98/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .

Користуючись частиною приміщення горища вказаного житлового будинку, площа якого складає 499 кв. м, вона за власний рахунок відремонтувала його, оскільки горище знаходилося у незадовільному технічному стані, внаслідок чого відбувалося руйнування належної їй квартири.

Вона пропонувала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за спільні кошти відремонтувати приміщення горища, однак відповідачі відмовилися, натомість запропонували їй провести ремонт за власний рахунок та оформити право власності на горище. Відповідачі дали письмову згоду на передачу їй у приватну власність приміщення горища.

Посилаючись на наведене та ураховуючи, що інші мешканці та власники квартир багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , не заперечують проти передачі їй у власність приміщення горища площею

499 кв. м, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на нежиле приміщення горища площею 499 кв. м по АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення горища площею

499 кв. м по АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, як

співвласники приміщення горища, розташованого у житловому будинку

АДРЕСА_2 , не заперечують проти передачі частини приміщення горища площею 499 кв. м, у власність позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грецька 45» (далі - ОСББ «Грецька 45»), 07 червня 2018 року подали апеляційну скаргу, у якій просили поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2018 року поновлено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька 45» строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду міста Одеси

від 22 листопада 2008 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2008 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що горище відноситься до допоміжного приміщення багатоквартирного будинку, а тому є спільним майном його мешканців та належить їм на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим не може бути передано в особисту власність одного з мешканців будинку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив правовий статус горища (нежитлове чи допоміжне тощо), не дослідив наявності (відсутності) у ньому технічного обладнання (інженерних комунікацій та технічних пристроїв, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), не перевірив, чи можлива експлуатація будинку без доступу до горища або його частини, а також чи є відповідачі власниками квартир у будинку АДРЕСА_2 , чи мешкають вони у вказаному будинку, та чи надавали згоду на передачу спірного майна у власність ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та постанову про вирішення спору по суті, Верховний Суд зазначив, що поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2008 року, апеляційний суд вказав лише на необхідність його поновлення у зв`язку з тим, що заявники не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Суд не навів будь-яких обґрунтованих мотивів поновлення строку на апеляційне оскарження, хоча норми процесуального права не містять виключень щодо обов`язку подання обґрунтованого клопотання про його поновлення, у тому числі для осіб, які не брали участі у розгляді справи. Крім того, вказане клопотання повинне бути підтверджене належними та допустимими доказами. Апеляційний суд в порушення наведених вище вимог цивільного процесуального закону поновив пропущений строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (10 років) без наведення відповідних мотивів, чим порушив принцип правової визначеності, відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі наявні обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане клопотання підлягає або не підлягає задоволенню. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» на рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 22 квітня 2008 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» не навели поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не обґрунтували і не підтвердили належними доказами, коли та за яких обставин їм стало відомо про ухвалення Приморським районним судом м. Одеси оскаржуваного рішення суду. Сам по собі факт подання апеляційної скарги після спливу десяти років з часу ухвалення судового рішення, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для його поновлення.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - Рублевського А . П. , у якій заявник просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня

2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 15 квітня 2021 року для подання до Верховного Суду касаційної скарги у новій редакції із зазначенням усіх учасників справи та надання копій скарги разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - Рублевського А. П. у новій редакції та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 2, 3 частини першої цієї статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам заявників про те, що на початку травня 2018 року їм випадково стало відомо про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня

2008 року. Тоді ж, вони повідомили про наявність такого рішення суду голову правління ОСББ «Грецька-45» та 10 травня 2018 року звернулися до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про надання їм можливості ознайомитися з матеріалами справи 2-5418/2008. 31 травня 2018 року представник заявників ознайомився з матеріалами справи та отримав копію рішення суду першої інстанції. 07 червня 2008 року, тобто у межах десятиденного строку з моменту отримання рішення суду, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСББ «Грецька-45» подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Щодо висновків апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали цікавитися станом спірного майна, то зазначив, що після набрання чинності рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня

2008 року про визнання права власності на приміщення горища за ОСОБА_1 , вона жодного разу не з'явилася у вказаному приміщенні, ніяких дій, які б свідчили про володіння та користування спірним приміщенням не вчиняла, з відповідними заявами до ОСББ «Грецька-45» не зверталася. Наведене свідчить про те, що зміна власника спірного приміщення горища відбулася виключно у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. У мешканців будинку відсутній обов`язок звертатися з відповідними запитами до реєстру, щоб дізнаватися про всі без винятку зміни, які відбуваються у спільному майні мешканців будинку.

Вказували на те, що оскаржуване ними рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 , оскільки:

- ОСОБА_6 є власницею 1/5 частин квартири АДРЕСА_3 , а отже будучи співвласником зазначеної квартири на час розгляду справи у суді першої інстанції, вона не була залучена до участі у справі і не надавала згоди на передачу спірного приміщення горища у приватну власність;

- ОСОБА_7 є власником 278/1000 квартири АДРЕСА_1 . На час розгляду справи у суді першої інстанції не був співвласником квартири, однак наразі рішення суду порушує його права у доступі до приміщень загального користування;

- відповідно до довідки ОСББ «Грецька-45» у приміщенні горища, яке розташоване у будинку АДРЕСА_2 , знаходяться мережі загального користування (теплопостачання, водопостачання тощо), які потребують постійного доступу співробітників ОСББ для здійснення обслуговування та поточного ремонту. Капітальний ремонт у приміщеннях горища не проводився декілька десятиліть.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява АТ «Альфа-Банк» про закриття касаційного провадження у справі, мотивована тим, що у постанові

від 25 листопада 2020 року у цій справі, Верховний Суд вже виклав висновок щодо правомірності поновлення представнику заявників - адвокату Рублевському А. П. строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року, та з урахуванням такого висновку Одеський апеляційний суд постановив ухвалу про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження, а тому вважав, що наявні підстави для закриття касаційного провадження, визначені пунктами 4, 5 частини першої статі 396 ЦПК України

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України автоматизованою системою розподілу справ для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого - Ступак О. В. та суддів: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О., Усик Г. І. (суддя-доповідач), Яремко В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року задоволено заяву судді Погрібного С. О. про самовідвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2021 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого - Ступак О. В. та суддів:

Білоконь О. В., Гулейков І. Ю., Усик Г. І. (суддя-доповідач), Яремко В. В.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що нежиле приміщення горища площею 499,00 кв. м, що розташоване у будинку

АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю мешканців та власників квартир цього багатоквартирного житлового будинку.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як окремі співвласники квартир багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_2 , надали згоду на передачу приміщення горища у власність ОСОБА_1 , яку засвідчено директором дільниці № 2 КП «ЖКС «Порто-Франківський».

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2008 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення горища площею

499 кв. м по АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що після набуття у власність приміщення горища площею

499 кв. м по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 15 серпня 2008 року. відчужила його на користь ОСОБА_10 , який, у свою чергу, 02 вересня 2008 року передав його в іпотеку АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 січня 2016 року

у справі № 522/15895/15-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_10 за договором кредиту від 02 вересня 2008 року у розмірі 841 314,60 дол. США, що становить 20 889 841,52 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - приміщення горища загальною площею 499 кв. м на АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_10 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2008 року. Визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на приміщення горища за вказаною адресою.

У червні 2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» звернулися з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, мотивуючи її тим, що рішенням суду безпосередньо вирішені питання про їх права та інтереси, однак вони не були залучені до участі у справі.

ОСОБА_6 є власником 1/5 частки квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 08 серпня 2005 року, а ОСОБА_7 - власником 278/1000 квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ОСББ «Грецька 45» від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 не мешкає та не зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 30 липня 2008 року. ОСОБА_2 не мешкає та не зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 за вказаною адресою з 30 липня 2008 року. ОСОБА_3 мешкає без реєстрації у квартирі АДРЕСА_5 .

ОСОБА_4 не мешкає і не зареєстрований у квартирі АДРЕСА_6 , а мешкає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_7 з 26 вересня 1972 року. ОСОБА_5 не мешкає та не зареєстрований за вказаною адресою.

Згідно з довідкою ОСББ «Грецька 45» від 23 квітня 2019 року у приміщенні горища будинку АДРЕСА_2 , знаходяться мережі загального користування (теплопостачання, водопостачання, димоходи тощо), які потребують постійного доступу працівників об`єднання для його обслуговування та поточного ремонту. Капітальний ремонт приміщення горища не проводився багато років. До довідки додані фотокартки горища з відображеними у ньому трубами тепло-водопостачання та димо-вентиляційних каналів. З наданих фотокарток не вбачається, що у ньому проводилися ремонтні роботи.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - Рублевського А. П. підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до підпункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною першою статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною третьою статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час набрання законної сили рішенням місцевого суду) визначено, що заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою), суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення горища площею 499 кв. м у будинку АДРЕСА_2 .

07 червня 2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45», як особи, які не брали участі у справі, в особі представника Рублевського А. П. оскаржили рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року в апеляційному порядку, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням суду визнано за позивачем право приватної власності на горище, яке є допоміжним приміщення багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та є спільним майном мешканців багатоквартирного будинку, у тому числі

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , балансоутримувачем якого є ОСББ «Грецька 45», а отже зазначеним судовим рішенням безпосередньо вирішені питання про їх права та інтереси. Заявники просили поновити їм строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року їм стало відомо випадково на початку травня 2018 року, зі змістом оскаржуваного рішення їх представник - адвокат Рублевський А. П. ознайомився 31 травня 2018 року, тому апеляційну скаргу подано у межах десятиденного строку з моменту ознайомлення з рішенням суду першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного Суду Одеської області від 27 червня 2018 року поновлено представнику ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» -

Рублевському А. П. строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» - Рублевського А. П. на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року.

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2018 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у справі, а також постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року за наслідками розгляду справи по суті скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» - Рублевського А. П. на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 22 квітня 2008 року залишено без руху, роз`яснено заявникам право протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

12 січня 2021 року представник Рублевського А. П. , діючи в інтересах

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звернувся до апеляційного суду з клопотанням про усунення недоліків у апеляційній скарзі на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року, у якій просив вважати поважними причини пропуску заявниками строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня

2008 року та поновити його. Зазначав, що раніше дати ознайомлення з текстом рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року (31 травня 2018 року),його довірителі не могли дізнатися про існування оскаржуваного судового рішення, оскільки капітальний ремонт у приміщеннях горища не проводився декілька десятиліть, що підтверджуєтьсядовідкою

ОСББ «Грецька-45» та фотознімками приміщення горища. У приміщенні горища будинку АДРЕСА_2 знаходяться мережі загального користування (теплопостачання, водопостачання тощо), які потребують постійного доступу співробітників ОСББ для здійснення обслуговування та поточного ремонту.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що наведені представником заявників причини пропуску строку на оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року не можуть бути визнані поважними, оскільки у клопотанні про поновлення цього процесуального строку представник заявників не зазначає, коли і за яких обставин ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСББ «Грецька-45» довідалися про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року. Клопотання про поновлення процесуального строку, не містить обґрунтування з посиланням на докази наявності у приміщенні горища мереж теплопостачання, водопостачання тощо, які потребують обслуговування та поточного ремонту, що вони дійсно обслуговувалися ОСББ «Грецька 45» протягом 2008-2018 років та потребують капітального ремонту і з якого часу. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як власники квартир у будинку АДРЕСА_2 , а також

ОСББ «Грецька 45», як юридична особа, створена для управління, утримання та використання спільного майна власників будинку, зобов`язані були цікавитися станом спірного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 417 ЦК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).

Однак, наведеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення не відповідає з таких підстав.

Апеляційний суд не звернув увагу на аргументи заявників про те, що ОСОБА_1 у спірному приміщенні горища жодного разу не з`являлася, ніяких дій щодо володіння та користування цим приміщенням не вчиняла, з відповідними заявами до ОСББ «Грецька-45» не зверталася, а отже, як зазначали заявники у касаційній скарзі, значилася власником зазначеного спірного приміщення лише у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а тому вони випадково дізналися про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише на початку травня 2018 року. В контексті наведених доводів заявників, суду належало в сукупності надати оцінку довідці ОСББ «Грецька-45» про те, що капітальний ремонт зазначеного спірного приміщення не проводився багато років, що ОСОБА_1 не мешкає та не зареєстрована у квартирі

АДРЕСА_1 з 30 липня 2008 року, спірне приміщення вона відчужила 15 серпня 2008 року.

Натомість, апеляційний суд на спростування наведених аргументів заявників не навів мотивів та фактів, які б свідчили про те, що заявники могли довідатися про наявність оскаржуваного ними судового рішення раніше дати ознайомлення їх представника з матеріалами справи № 2-5418/2008, тобто до 31 травня

2018 року, та не урахував, що без отримання повного тексту рішення суду заявники не мали можливості подати мотивовану апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

У справі «Белле проти Франції» ЄСПЛ визначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Наведене залишилося поза увагою апеляційного суду, який належним чином не перевірив доводів заявників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо поважності причин пропуску ними строку на апеляційне оскарження, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для його поновлення та про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що апеляційний суд, у порушення частини першої статті 417 ЦПК України, неповно виконав вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, які є для нього обов`язковими. Під час нового апеляційного розгляду, апеляційному суду необхідно дослідити питання поважності причин пропуску ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження, з урахуванням положень пункту 13 Розділу XIII «Перехідні положення» щодо обчислення строків на оскарження в апеляційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності діючої редакції ЦПК України, та з огляду на дату ознайомлення представника заявників з матеріалами справи 2-5418/2008 та отримання копії оскаржуваного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року.

Ухвала Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у частині вирішення питання про відмову відкритті апеляційного провадження щодо ОСББ «Грецька 45» не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Щодо клопотання АТ «Альфа-Банк» про закриття касаційного провадження

Перевіряючи викладені в заяві АТ «Альфа-Банк» доводи про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - Рублевського А. П. на ухвалу Одеського апеляційного суду з підстав, передбачених пунктами 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України, касаційне провадження підлягає закриттю, якщо:

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - Рублевського А. П. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року є порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, а тому під час касаційного перегляду Верховний Суд не перевіряє висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду у справах, що стосуються подібних правовідносин та щодо яких суд касаційної інстанції вважав необхідним надати правову оцінку, зважаючи на викладене відсутні підстави для закриття касаційного провадження з підстав, наведених у заяві АТ «Альфа-Банк».

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що ухвала Одеського апеляційного суду

від 26 січня 2021 рокупро відмову у відкритті апеляційного провадження у частині щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постановлена з порушенням норм процесуального права є обґрунтованими, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - Рублевського Антона Павловича відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - Рублевського Антона Павловича задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у частині відмови у відкритті апеляційного провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 скасувати, справу у цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик

В. В. Яремко