Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1619/21
Провадження №2-о/433/340/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2021 року,Троїцький районний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Гавалешка П.С.,
за участю секретаря судового засідання Рєзнікової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Троїцьке цивільну справу за заявою ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_2 , заінтересована особа:Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті,
В С Т А Н О В И В:
До Троїцького районного суду Луганської області надійшла вищевказана заява ОСОБА_1 , в якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території у м. Луганськ Луганської області, помер його брат - ОСОБА_3 .
Так як встановлення факту смерті необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті в органах державної реєстрації, заявник просить суд встановити, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ Луганської області, а також просить допустити рішення до негайного виконання.
Заявник та його представник в судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили, в заяві просили справу розглянути без їх участі, на задоволенні заяви наполягають.
Заінтересована особа: Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), свого представника не направив, надіслав до суду клопотання з проханням розглянути справу без участі їх представника та на розсуд суду.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та проаналізувавши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Факт родинних відносин заявника та ОСОБА_3 , підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9,12).
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 143 від 02.08.2021 року, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ Луганської області, причина смерті - злоякісне новоутворення сечового міхура (а.с.13).
Крім цього, на підтвердження факту смерті, заявником долучено до матеріалів заяви, копію довідки про причину смерті №б/н від 02.08.2021 (а.с.13).
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до п. 1 Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської області тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 року, за № 246\7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» визначено перелік та забезпечено переміщення територіальних органів та установ юстиції Луганської області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Згідно цього наказу всі органи та підрозділи, підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідконтрольних територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та здійснити перереєстрацію. Всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не пройшли перереєстрацію, з 1 грудня 2014 року вважаються не дійсними. Положення цього нормативного акту кореспондується з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України», якою передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами таабо особами, передбаченими частиною другою вищезазначеної статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52\5 від 18.10.2000, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154\5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.
Згідно роз`яснень наданих у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-801/0/4-16 від 17.03.2016 року, суди розглядаючи справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, не ставлять вирішення цього питання у залежності від наявності чи відсутності письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану щодо здійснення реєстрації цього факту.
При оцінці наданих заявником документів як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
За таких підстав наданий медичний документ у вигляді копії лікарського свідоцтва про смерть № 143 від 02 серпня 2021 року, суд приймає до уваги в сукупності з іншими доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ Луганської області.
Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також те, що встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт смерті. Таким чином є всі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , та встановлення факту смерті його брата - ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі ст.15.16 ЦК України, керуючись ст. 13,76-81, 258-259, 265, 315-319 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_2 , заінтересована особа:Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті - задовольнити у повному обсязі.
Встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Луганськ, громадянин України, помер в певний час ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ Луганської області, Україна, причина смерті - злоякісне новоутворення сечового міхура.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційне оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду.
Особа, якій повний текст рішення не був вручений в день його проголошення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя П.С.Гавалешко
10.11.21