11.11.2021

Справа № 331/4277/17

Провадження № 1-кп/331/159/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Ткачовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у залі суду кримінальне провадження за обвинувальними актами за № 12017080020001667 від 31.05.2017 та № 12017080050002458 від 31.05.2017 у відношенні обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Кушугум Запорізького району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

1) 02.10.2015 Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ст.186 ч.1, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

2) 28.01.2016 Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ст.185 ч.2, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 06.03.2017 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КК України,

за участю:

прокурорів Дерев`янко Т.Є., Побейвовка П.В.

захисника Трофимова В.В,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2017 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , будучи особою, раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, діючи за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою, знаходячись поблизу будинку № 5 по вул.Ногіна в м.Запоріжжя, помітили раніше не знайомого ОСОБА_2 , в цей час у них виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу. З цією метою вони обговорили свої дії, попередньо розподілили ролі між собою.

Досягнувши домовленості, в зазначений час ОСОБА_1 спільно з невстановленою під час досудового розслідування особою, знаходячись біля будинку № 5 по вул.Ногіна в м.Запоріжжя, підійшли до ОСОБА_2 , який заходив до під`їзду № 1, де на першому поверсі ОСОБА_1 , діючи згідно відведеної йому ролі, наніс потерпілому декілька ударів в область обличчя, від чого ОСОБА_2 впав на підлогу та втратив свідомість, тим самим ОСОБА_1 застосував насильство небезпечне для здоров`я особи, яка зазнала нападу. В цей час ОСОБА_1 знову наніс потерпілому декілька ударів кулаком правої та лівої руки в область обличчя, після чого невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи згідно відведеної йому ролі, також нанесла потерпілому декілька ударів правою ногою в область корпусу тулуба з правої сторони, внаслідок чого заподіяли ОСОБА_2 тілесні ушкодження: синці на верхньому повіці правого ока, в області кута нижньої щелепи зліва, садна в області кута нижньої щелепи справа, на правій боковій поверхні шиї, на нижньому повіці правого ока, в області лівої щоки, на слизовій оболонці лівої щоки, краєвий відкол коронкової частини 43 зуба, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Після цього почали обшукувати потерпілого, під час чого ОСОБА_1 заволодів належним ОСОБА_2 майном, а саме:

- шкіряною сумкою чорного кольору «Montoblanc» вартістю 500 грн.;

- шкіряним гаманцем чорного кольору вартістю 50 грн. з грошовими коштами в сумі 100 грн.;

- медичним халатом білого кольору, 46 розміру,

- медичною шапкою білого кольору,

- тапками шкіряними коричневого кольору, 41 розміру,

- бейджиком на ім`я ОСОБА_2 з написом «ІП Медичний, Стоматологія, 5 курс»,

- читацьким квитком бібліотеки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 ,

- банківською карткою «Unicreditbank»,

- банківською карткою «А-Банк»,

- паспортом громадянина України та ідентифікаційним кодом на ім`я ОСОБА_2 ,

- посвідченням про приписку до призовної дільниці № 473 від 02.02.2011 р.,

- сонцезахисними окулярами коричневого кольору форми «крапля», які не представляють для потерпілого матеріальної цінності.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_1 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, скориставшись безпорадним станом потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 , а саме: зняв з його шиї шкіряний ланцюжок за вставками із золота 585 проби, вагою 3,34 грама, вартістю 2238 гривень, та золотий хрестик 585 проби, вагою 1,38 грама, вартістю 925 гривень. Крім цього, з руки потерпілого ОСОБА_1 зняв годинник «Casio Bem-111D-1AVEF» вартістю 1961 гривня, та заволодів належним потерпілому мобільним телефоном «Самсунг Гелексі S2» в корпусі чорного кольору, вартістю 1000 гривень, з сім-карткою мобільного оператора «Київ стар» № НОМЕР_2 та флеш-карткою «Мікро-СД» обсяг пам`яті 32 Гб вартістю 150 гривень, яка знаходилася в кишені потерпілого, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 6874 гривні. Після чогоз місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд.

Крім того, 31 травня 2017 року приблизно о 03 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , знаходився у парковій зоні біля кафе «Парк Авеню», розташованому по пр.Соборному, буд.87-А в м.Запоріжжя, де сидів на лавочці. У цей час до ОСОБА_1 підійшов раніше не знайомий йому ОСОБА_3 , який прямував у його бік від кафе «Аркобалено», розташованого по пр.Соборному, буд.87-Б, коли ОСОБА_3 підійшов до лавки, на якій сидів ОСОБА_1 , останній, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, напав на потерпілого та наніс кулаком правої руки удар в область обличчя зліва потерпілому ОСОБА_3 , в результаті чого останній упав на землю та втратив свідомість, тим самим ОСОБА_1 застосував насилля, небезпечне для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_1 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, скориставшись безпорадним станом потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу заволодів належним потерпілому ОСОБА_3 майном, а саме:

- мобільним телефоном «MEIZU» М2-note в корпусі білого кольору вартістю 4300 грн. із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Лайф»;

- срібним ланцюжком 999 проби вартістю 500 грн.;

- срібним хрестиком 999 проби вартістю 500 грн.;

- срібною каблучкою 999 проби вартістю 500 грн.;

- грошовими коштами в сумі 150 грн.,

чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 5950 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованих йому злочинах не визнав та пояснив, що злочин у відношенні потерпілого ОСОБА_2 він не вчиняв та ніякого відношення до його вчинення не має, чому його у ньому звинувачують, він не розуміє. Додатково пояснив, що 30 травня 2017 року у нічний час він відпочивав у кафе «Парк Авеню», пробув там приблизно до 03 години ранку. Приблизно о 03 годині він вийшов у парк, сидів на лавочці, оскільки погано себе почував. До нього підійшли двоє незнайомців, почали смикати його сумку, яка висіла на плечі. Він подумав, що вони мають намір заволодіти його майном, тому застосував прийоми рукопашного бою та наніс удар в обличчя, після чого пішов. Що сталось у подальшому із потерпілим він не знає, його речі він не забирав. Далі він пішов додому на зупинку громадського транспорту, але його там затримали працівники поліції. Вважає, що усі зібрані по справі докази не доводять його причетність до вчинення цих злочинів, слідчим були допущені численні порушення вимог КПК України під час збору доказів, частина з яких створена штучно з метою отримати позитивні показники у діяльності правоохоронних органів. Вважає себе невинуватим, тому просив його виправдати через недоведеність його участі у вчиненні інкримінованих йому злочинах.

Не дивлячись на невизнання своєї провини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях підтверджується наступними доказами.

За епізодом від 30.05.2017 щодо потерпілого ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_2 , будучи допитаним у судовому засіданні, пояснив, що 30 травня 2017 року він разом із друзями святкували здачу іспитів, спільно вживали алкогольні напої. Приблизно о 23.30 годин він повертався маршруткою додому до мікрорайону «Осіпенківський». У той момент, коли він відчинив двері у під`їзд, за ним зайшли до під`їзду ще двоє хлопців. Одразу йому почали наносити удари з-за спини в обличчя, після чого він впав, всього пам`ятає, що йому нанесли 2-3 удари, більше він нічого не пам`ятає, оскільки втратив свідомість. Коли отямився, зрозумів, що зникли його речі: немає ані сумки, ані годинника. Він відчував сильний біль у тілі, зайшов до сусідки, яка допомогла йому викликати працівників поліції. Через деякий час приїхали співробітники поліції, які біля сміттєвих баків знайшли його сумку. У нього було викрадено: годинник «Касіо», хрестик на шнурку, мобільний телефон із флеш карткою на 32 Гб, сумку, пачку цигарок, гаманець, в якому знаходилися гроші в сумі до 100 гривень та індійська купюра в 10 рупій. Наступного дня його викликали до поліції, та повідомили, що знайшли нападника та запропонували впізнати свої речі. Він їх впізнав - це були годинник та 10 рупій, а також мікро-СД картка, на якій знаходились його фотознімки та навчальна література у електронному форматі. Частину майна йому повернули, а частину -ні. Пам`ятає, що під час першого судового засідання обвинувачений йому телефонував та просив вибачення, а також пропонував відшкодувати шкоду. Однак, йому була повернута тільки частина майна, тому він на сьогодні підтримує свій цивільний позов, який був заявлений раніше. Нападників він не запам`ятав, однак припускає, що їх було двоє, оскільки йому були завдані численні удари в основному в обличчя, внаслідок чого стався скол зуба, тривалий час він лікувався після подій для відновлення свого стану здоров`я.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що влітку 2017 року, точну дату вона не пам`ятає, приблизно о 23 годині до неї, як голови правління ЖБК, додому прийшов сусід ОСОБА_2 , він був увесь у крові, обличчя побите, розбиті губа та ніс, сорочка в крові, та розповів, що на нього напали двоє невідомих та забрали барсетку, мобільний телефон. Від потерпілого був чутний запах алкоголю, крім того, він пояснив, що у той день святкував отримання диплому із друзями. Вона викликала співробітників поліції. Через деякий час їй стало відомо, що у дворі були знайдені барсетка та паспорт потерпілого. Також свідок пояснила, що власник квартири АДРЕСА_2 за своєю ініціативою зі згоди правління ЖБК встановив у себе та в під`їзді камери відеоспостереження, про що відомо всім мешканцям. Однак, сусід на сьогодні тимчасово мешкає за кордом України та буває у Запоріжжі рідко.

Крім того, провина ОСОБА_1 у вчиненні цього епізоду кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

-протоколом огляду місця події від 31.05.2017 та фототаблиці до нього - ділянки місцевості на ганку під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 , на відстані приблизно 7 метрів від під`їзду на бетонних сходинах у підвал на розі будинку виявлено годинник металевий з порваним ременем, годинник має значок «ferarri», циферблат чорно-білий, заднє скло відсутнє, годинник вилучений (т.1 а.с.102-107)

-протоколом огляду місця події від 31.05.2017 та фототаблиці до нього - ділянки місцевості за адресою АДРЕСА_4 , на якій розташований бак для сміття, де виявлено сумку чорного кольору, паспорт та ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_2 , тапки шкіряні коричневого кольору розмір 41, чохол із зубною щіткою помаранчевого кольору, кулькова ручка, 4 зошити, блокнот, халат медичний, бейджик на ім`я ОСОБА_2 , губка для взуття, гаманець шкіряний чорного кольору, без грошових коштів, в якому знаходяться візитівки та читацький квиток на ім`я ОСОБА_2 , банківські картки, що було вилучено з місця події (т.1 а.с.108-113)

-висновком експерта № 1496 від 31.05.2017, згідно якого синці на верхньому повіці правого ока, в області кута нижньої щелепи зліва, садна в області кута нижньої щелепи справа, на праві боковій поверхні шиї, на нижньому повіці правого ока, в області лівої щоки, на слизовій оболонці лівої щоки, краєвий відкол коронкової частини 43 зуба у ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в обставинах справи (31.05.2017 р. приблизно о 00 год. 10 хв.). Враховуючи локалізацію видимих пошкоджень у ОСОБА_2 , йому було нанесено не менше 8-ми травматичних впливів. Характерні особливості травмуючи предметів на наявних у ОСОБА_2 тілесних ушкодженнях не відобразилися. (т.1 а.с.115-116)

-протоколом огляду предмету від 31.05.2017 - вилученого з місця події металевого наручного годинника, який має пошкодження у вигляді розриву ремінця та має напис «ferarri», циферблат чорно-білого кольору, задня кришка відсутня, переднє скло відсутнє, циферблат має пошкодження у вигляді потертостей по всьому периметру (т.1 а.с.117)

-протоколом огляду предмету від 31.05.2017 - вилучених з місця події належних потерпілому ОСОБА_2 речей, які він впізнав, як речі, які належать йому та якими заволоділи невстановлені особи 30.05.2017 у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_3 . (т.1 а.с.120-121)

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 20.06.2017, під час якого було вилучено копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, який було складено відносно ОСОБА_1 , копії протоколу огляду місця події по кримінальному провадженню (з додатками), купюри номіналом 10 індійських рупій, флеш-накопичувач «TRANSCEND» мікро-СД об`єм пам`яті 32 Гб, годинник наручний «Casio» BEM 111D-1AVЕF сірого кольору (який було вилучено в ході огляду місця події), що знаходились в матеріалах кримінального провадження № 12017080020001667 від 31.05.2017 у СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.06.2017 (т.1 а.с.152-169)

-протоколом огляду предметів від 20.06.2017 та фототаблиці до нього - речей, які вилучені під час тимчасового доступу до речей та документів від 20.06.2017. Слідчим в присутності потерпілого ОСОБА_2 оглянуті: годинник «Casio Bem-111D-1 A VEF» з металевим ремінцем сірого кольору, без пошкоджень; грошові кошти, а саме 1 купюра 10 індійських рупій серії 39т 595292, без пошкоджень; флеш-карта «TRANSCEND» мікро СД, обсяг пам`яті 32 ГБ, серійний номер 9173ВА 32G 09 QS2 чорного кольору, без пошкоджень. При огляді флеш-карти виявлено папку з назвою «Фото», на фотографіях зображений потерпілий. При цьому, ОСОБА_5 пояснив, що зазначені речі належать йому, цими речами заволоділи невстановлені особи 30.05.2017 приблизно о 23 год. 30 хв. в під`їзді № 1 будинку № 5 по вул.Ногіна в м.Запоріжжя. Зазначені речі опізнав по загальним ознакам та характерним рисам. (т.1 а.с.170-175)

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник вказували на те, що слідчим суддею не було надано дозвіл на вилучення речових доказів по справі, а саме: наручного годинника, при цьому слідчий вийшов за межі вказаної ухвали та вилучив речі без жодного дозволу на це. Крім того, протокол тимчасового доступу датований 20.06.2017, а в описі речей та документів вказана дата протоколу тимчасового доступу як «13.06.2017», що також свідчить про порушення вимог КПК України під час проведення цієї слідчої дії, тому усі отримані докази є недопустимими.

Оцінюючи докази сторони захисту суд зазначає, що помилка у даті складання протоколу тимчасового доступу до речей і документів не впливає на зміст та хід проведеної слідчої дії, яка проводилась у присутності понятих та на підставі ухвали слідчого судді, тому є технічною.

Той факт, що в ухвалі слідчого судді не було окремо вказано про можливість вилучення годинника наручного «Casio» BEM 111D-1AVЕF, який фактично був вилучений, не є порушенням вимог КПК України щодо порядку збирання доказів у кримінальному провадженні, оскільки, як встановлено у судовому засіданні вказаний речовий доказ був отриманий слідчим 31.05.2017 під час проведення огляду місця події - проїзної частини пр. Соборного, 42 у м. Запоріжжі, на узбіччі якого знаходився легковий автомобіль білого кольору із написом «Поліція», на задньому сидінні якого з правого боку був виявлений та вилучений годинник у металевому корпусі з календарем фірми «Casio Beside» із маркуванням 2784 BEM 411Д, при цьому копія вказаного протоколу огляду була вилучена у встановленому законом порядку - на підставі ухвали слідчого судді від 13.06.2017.

Окремо суд зазначає, що під час огляду місця події 31.05.2017 орган досудового розслідування не мав інформації щодо належності вказаного годинника як предмету злочину до будь-якого кримінального провадження (огляд місця події проводився у зв`язку із затриманням ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні іншого кримінального правопорушення). У подальшому 20.06.2017 після проведення огляду предмету за участю потерпілого ОСОБА_2 та його захисника Кузнецової В.І. ( т.1 а.с. 170-175) було встановлено, що годинник «Casio», а також грошові кошти - купюра 10 рупій та флеш-карта «TRANSCEND» належать потерпілому, тому мають на собі ознаки речового доказу саме у межах кримінального провадження за епізодом розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2 від 30.05.2017. Після цього слідчим прийнято рішення про визнання вказаних вище предметів речовими доказами ( т.1 а.с. 176).

Питання законності первісного отримання речових доказів (під час затримання обвинуваченого та огляду місця події - службового автомобіля) буде оцінено судом нижче.

На підтвердження провини ОСОБА_1 за вказаним епізодом злочинної діяльності стороною обвинувачення було надано суду:

-протокол пред`явлення особи для впізнання від 28.06.2017, згідно якого свідок ОСОБА_6 упізнав особу, зображену на фото № 4, як особу, яку він бачив під час перегляду відеозапису від 30.05.2017 з камер відеоспостереження, які знаходяться біля квартири АДРЕСА_5 . (т.1 а.с.178)

-заява ОСОБА_6 від 01.06.2017, згідно якої останній видав слідчому Дніпровського ВП СД диск з відеозаписом з камер зовнішнього та внутрішнього спостереження будинку № 5 по вул.Ногіна, в кількості 4-х файлів у період часу з 23.33 по 23.45 30.05.2017 (т.1 а.с.180)

-протокол огляду від 01.06.2017, згідно якого слідчим був оглянутий СД диск із чотирма файлами із записами з камер відеоспостереження, які містять зображення факту нападу двох невстановлених осіб на потерпілого ОСОБА_2 , відеозапис якого був відтворений під час судового засідання (т.1 а.с.181-197)

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 28.06.2017, який проведений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 надав DVD диск з відеозаписом з камер спостереження за період часу з 23.33 год. до 23.45 год. 30.05.2017, які розташовані біля кв. АДРЕСА_6 ( т.1 а.с. 198-206)

-висновок експерта № 4-266 від 08.08.2017, згідно якого зображення особи чоловічої статі, яка другою заходить до під`їзду, одягнена у футболку чорного кольору, шорти темно-синього та білого кольорів, взуття чорного кольору, кепку чорного кольору з емблемою білого кольору на ній (також через плече сумка чорного кольору) на відео файлі з назвою «DVR_ch5_main_20170531001300_ 20170531002552», в каталозі «Видео ногина 5» на CD-R диску не придатне для проведення порівняльного ідентифікаційного портретного дослідження. Питання «Якщо так, то чи одна і та сама особа зображена на відеофайлі № 3 з назвою «DVR_ch5_main_20170531001300_ 20170531002552.dav» з 41 секунди запису, а саме чоловік одягнений у темну футболку, джинсові укорочені брюки, кепку чорного кольору, взутий у темне взуття та з сумкою через плече та на завірених копіях зображень, зроблених з нагрудної камери працівника поліції?» не вирішувалося через те, що зображення особи чоловічої статі не придатне для проведення ідентифікаційного портретного дослідження. (т.3 а.с.74-80),

Проаналізувавши надані суду докази, суд зазначає, що відеозапис з камер спостережень, який був відтворений під час судового засідання, є низької якості, на якому зафіксовані загальні обставини подій (до під`їзду заходить один чоловік, за ним ще два, двоє чоловіків наносять удари першому чоловікові, той падає на підлогу, двоє чоловіків обшукують речі потерпілого, щось забирають із собою та уходять. Потерпілий через декілька хвилин приходить до тями, піднімається та йде сходами на другий поверх). Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відеозапис підтверджує факт вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2 двома чоловіками (групою осіб), місце його вчинення (під`їзд № 1 будинку № 5 по вул. Ногіна), факт заволодіння майном потерпілого, однак не містить у собі даних зовнішності осіб, які вчинили вказане кримінальне правопорушення. При цьому, суд відкидає доводи сторони захисту про те, що відеозапис був отриманий із порушенням діючого законодавства, оскільки ДВД диск був отриманий у свідка на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів, тобто із дотриманням порядку збирання доказів, передбаченого КПК України. Виявлені судом помилки у викладенні імені свідка та назви диску не свідчить про недопустимість отриманого органом досудового розслідування доказу.

В той же час, суд відкидає із числа доказової бази та не бере до уваги протокол пред`явлення особи для впізнання від 28.06.2017, згідно якого свідок ОСОБА_6 упізнав особу, зображену на фото № 4, як особу, яку він бачив під час перегляду відеозапису від 30.05.2017 з камер відеоспостереження, оскільки, як вказано вище, відеозапис є низької якості, та не придатний для проведення портретної експертизи, що встановлено експертом у висновку № 4-266 від 08.08.2017, тому, оскільки свідок ОСОБА_6 не був безпосереднім очевидцем вчиненого злочину та не сприймав обставини його вчинення особисто, а лише переглядав відеозапис камер спостереження, суд приходить до висновку про те, що його пояснення в частині того, що він впізнав особу, яка зображена на відеозаписі із особою, яка зображена на фото № 4, є помилковими та суб`єктивними, тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду через їх недостовірність.

Також суд вважає слушними доводи захисту з приводу того, що під час проведення впізнання особи за фотознімками були порушені вимоги ст. 228 КПК України в частині того, що слідчим не були вказані анкетні дані особи, яку впізнав свідок, а також не вказано, за якими конкретними ознаками зовнішності він впізнав цю особу.

За епізодом від 31.05.2017 щодо потерпілого ОСОБА_3 :

Будучи допитаним у якості потерпілого ОСОБА_3 пояснив, що 31.05.2017 у нічний час зі своїм товарищем він відпочивав у кафе біля парку у районі Малого ринку у м. Запоріжжі. Коли вони повертались додому, то у парку побачили чоловіка, який сидів на лавці, та нахилив голову на груди. Він припустив, що чоловік може погано себе почувати, тому підійшов та запитав, чи не потрібна йому допомога. У цей момент чоловік наніс йому удар в обличчя, від якого він впав та втратив свідомість. Через деякий час він прийшов до тями та від свого товарища, який знаходився поруч, дізнався, що чоловік забрав його речі та пішов. Дійсно, у нього зникли срібний ланцюг із підвіскою,срібна каблучка, грошові кошти та мобільний телефон. Він одразу викликав працівників поліції, із якими вони їздили по району та шукали нападника. Через деякий час їм повідомили, що затримали схожого чоловіка на зупинці вул.. Анголенко. Коли він прибув на місце, то вказав поліцейським саме на цього чоловіка, оскільки той був одягнений у такий саме одяг (кепка, джинсові шорти та футболка) та мав схожу спортивну фігуру. Від працівників поліції він дізнався, що чоловік встиг продати його телефон на ринку ОСОБА_7 . На сьогодні матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

Крім того, провина ОСОБА_1 у вчиненні цього епізоду кримінального правопорушення, підтверджується наступними доказами:

-протоколом огляду місця події від 31.05.2017 та фототаблиці до нього - пішохідної доріжки, розташованої в парку між кафе «Парк Авеню» та баром «Аркобалено», на якій розташована лавочка, на яку вказав свідок ОСОБА_8 як на місце події, за участю якого проводився огляд місця події (т.3 а.с.20-28)

-висновком експерта № 1519 від 06.06.2017, згідно якого синець на нижньому повіці лівого ока у ОСОБА_3 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, дане ушкодження утворилося від дії тупого предмета, давність утворення тілесного ушкодження не суперечить строку, вказаному в обставинах справи (31.05.2017 р. приблизно о 03 год. 50 хв.), характерні особливості травмуючого предмета на наявному тілесному ушкодженні не відобразилися (т.3 а.с.29)

-висновком експерта № 1520-д від 06.06.2017, згідно якого утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_3 при падінні на тупу плоску поверхню малоймовірно. Враховуючи локалізацію видимого ушкодження у ОСОБА_3 , йому було нанесено не менше 1-го травматичного впливу. (т.3 а.с.30)

-протоколом огляду місця події від 31.05.2017 та фототаблиці до нього, згідно якого місцем події є проїзна частина дороги по пр.Соборному, буд.42 в м.Запоріжжя, на узбіччі якої знаходиться легковий автомобіль марки «Toyota Prius» білого кольору, державний номерний знак синього кольору НОМЕР_3 , з написом на багажнику «Поліція». Під час огляду на задньому сидінні автомобіля вилучено наручний годинник фірми «CASIO BESIDE» з маркуванням на задній кришці 27 84 ВЕМ 411Д (т.3 а.с.10-15)

-протоколом затримання особи від 31.05.2017 та фототаблиці до нього, згідно якого о 6.50 годин 31.05.2017 був затриманий ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_3 та проведено обшук затриманої особи. Під час обшуку було виявлено та вилучено: з лівої кишені бриджів гаманець, в якому знаходилися грошові кошти 1090 гривень, купюра номіналом 10 республіки Індії, один долар. Далі під час обшуку особи виявлено та вилучено: флеш-накопичувач «Transcend 32 Gb» -мікро СД, флеш-накопичувач «Nokia» S12 мв - мікро СД, картрідер «TOSHIBA», флеш носій «Apacer», мобільний телефон «Nokia» із сім-картами операторів «Київстар», «Лайфселл». Під час обшуку встановлено, що ОСОБА_1 одягнений в чорну кепку з емблемою «Nike», бриджі джинсові світлого кольору, чорні шкарпетки, чорні кросівки, на особі через плече одягнена барсетка чорного кольору. (т.1 а.с.156-163)

-відеозаписом з нагрудних відео реєстраторів працівників УПП, який був відтворений під час судового засідання, на якому зафіксовано, як о 4.43 годин працівники поліції зупиняють чоловіка (особа встановлена як ОСОБА_1 ), той запитує, які до нього є питання, патрульні поліцейські зазначають, що зараз покажуть його іншому чоловікові та відпустять. На місце прибуває потерпілий та впізнає ОСОБА_1 . Далі ОСОБА_1 починає телефонувати та з кимось розмовляти, далі самостійно надає свої речі для огляду (сумку, яка була при ньому). О 4.55 ОСОБА_1 починає сваритися із працівниками УПП, після чого йому повідомляють, що він затриманий у порядку ст. 208 КПК України, одягають кайданки та садять у патрульний автомобіль, який стоїть поруч, у супроводі працівника поліції, який повідомляє, що вони очікують на приїзд слідчо-оперативної групи та здійснюють заходи для збереження слідів злочину. Далі на відео чутно звук металу, після якого працівник поліції каже, що ОСОБА_1 намагається порізати собі віни годинником, який на ньому одягнений, годинник залишається на задньому сидінні автомобіля. О 6.40 годин приїздить СОГ, які починають складати протокол затримання та повідомляють, що забезпечать ОСОБА_1 право на захист, захисник під`їде пізніше, зараз його участь не є обов`язкова. ОСОБА_1 продовжує сперечатися зі слідчим та повідомляє про його незаконне затримання, слідчий здійснює огляд та вилучення майна (т.1 а.с.220-223).

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник зазначали, що під час його затримання та проведення особистого обшуку були грубо порушення права затриманої особи. Зокрема, фактичний час, коли ОСОБА_1 одягнули кайданки, є 4.43 години, однак у протоколі вказано, що він був затриманий о 6.50 годин, що не відповідає дійсності. Далі, після отримання статусу затриманої особи, ОСОБА_1 не було забезпечено право на захист, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не повідомлений, що дає підстави стверджувати, що його затримання та, відповідно, і особистий обшук, були проведені із грубим порушенням діючого кримінального процесуального законодавства. Крім того, до протоколу затримання не внесені дані про усіх осіб, які фактично приймали у ньому участь. Окремо вказали, що фактично слідчим оглядались речі, які вже знаходились на багажнику автомобіля, а факт вилучення майна саме у ОСОБА_1 відсутній та нічим не підтверджений.

Оцінюючи наведені стороною захисту докази, суд частково із ними погоджується, зокрема, щодо невірного визначення часу фактичного затримання ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Таким чином, враховуючи, що саме о 4.58 годин ОСОБА_1 одягнули кайданки та посадили до службового автомобіля - тобто змусили залишатися поряд із працівниками поліції, саме цей час і є фактичним затриманням обвинуваченого.

Дійсно, відповідно по п.3 ч.3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право: зокрема, на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.

Як встановлено у судовому засіданні після доставки ОСОБА_1 до Олександрівського відділу поліції до його першого допиту йому було забезпечено право на захист, а саме: призначено захисника із Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_9 . Доручення видано о 8.07 годин 31.05.2017. Крім того, суд зазначає, що діючим кримінальним процесуальним законодавстком не вимагається зупинення такої слідчої дії як затримання особи та особистий обшук до прибуття захисника. Більш того, на результати проведення особистого обшуку присутність або відсутність на місці його проведення захисника вплинути не може з огляду на те, що фактично об`єктивність слідчої дії, окрім участі понятих під час її проведення, забезпечувалась і шляхом фіксації її перебігу як на фотокамеру, так і за допомогою відеореєстратора працівників поліції, відеозапис якого був відтворений під час судового засідання. Крім того, доводи захисту з цього приводу окремо були проаналізовані та викладені в ухвалі суду від 08.12.2020 ( т. 6 а.с.51-53).

Посилання захисника на те, що під час проведення особистого обшуку підозрюваного були присутні особи, зокрема, працівники поліції, відомості про яких не внесені до протоколу, суд не бере до уваги, оскільки, з відеозапису вбачається, що фактично працівники УПП здійснювали супровід затриманої особи та забезпечували схоронність майна на місці його вилучення, та жодних активних дій у проведенні слідчої дії не брали.

Не заслуговують на увагу і доводи про те, що фактично майно було вилучено із багажнику службового автомобіля, а не безпосередньо у обвинуваченого, оскільки вони спростовуються відеозаписом з боді-камер поліцейських, на яких зафіксовано, що чоловік, який був зупинений, мав при собі сумку через плече, вміст якої у подальшому було досліджено та вилучено слідчим. Тому, суд приходить до висновку про те, що усе майно, яке було вилучено під час проведення особистого обшуку ОСОБА_1 31.05.2017 та зазначено у протоколі його затримання, належить саме ОСОБА_1 .

Крім того, враховуючи, що факт наявності на руці ОСОБА_1 годинника, який належить потерпілому ОСОБА_2 , та факт намагання його зняти та залишити у службовому автомобілі працівників поліції, підтведжується відеозаписом з нагрудного реєстратора, тому суд відкидає доводи обвинуваченого про те, що вказаний годинник не перебував у його володінні взагалі.

Також провина ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_10 підтверджується:

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 31.05.2017 та фототаблиці до нього, згідно якого потерпілий ОСОБА_3 упізнав ОСОБА_1 за загальними рисами та формою обличчя, за структурою тіла (особа під № 3), як чоловіка, який вчинив відносно нього розбійний напад шляхом нанесення одного удару правої руки в область обличчя зліва та заволодів його майном. Згідно довідки особа під № 3 - ОСОБА_1 (т.3 а.с.31-35).

Суд оцінює критично посилання захисника на порушення вимог ст. 228 КПК України під час проведення цієї слідчої дії, зокрема, заборони попередньо показувати особу перед проведенням слідчої дії, оскільки, як встановлено у судовому засіданні та підтвердив потерпілий ОСОБА_3 , дійсно його приводили працівники поліції на місце затримання ОСОБА_1 з метою пересвідчитися, чи дійсно він є тією особою, яка вчинила злочин. Більше до проведення впізнання він ОСОБА_1 не бачив, при цьому впізнав останнього у судовому засіданні також.

Суд звертає увагу, що відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1 , останній був затриманий на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України (якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин), тобто після того, як потерпілий ОСОБА_3 вказав на нього як на особу, яка вчинила злочин, що не заборонено діючим законодавством. При цьому, окремо перед проведенням слідчої дії обвинувачений та потерпілий один одного не бачили.

Не бере до уваги суд і посилання захисту на різкі відміності між особами, які були пред`явлені для впізнання, оскільки ці обставини спростовуються фототаблицею, долученою до відповідного протоколу.

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 31.05.2017 та фототаблиці до нього свідок ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_1 за загальними рисами та формою обличчя, за структурою тіла (особа під № 2), як чоловіка, який вчинив відносно потерпілого ОСОБА_3 розбійний напад шляхом нанесення одного удару правої руки в область обличчя зліва та заволодів майном потерпілого. Згідно довідки особа під № 2 - ОСОБА_1 (т.3 а.с.36-40)

-протоколу пред`явлення особи для впізнання від 14.06.2017 та фототаблиці до нього свідок ОСОБА_12 упізнав ОСОБА_1 за загальними рисами та формою обличчя, за структурою тіла (особа під № 3), як чоловіка, який продав йому мобільний телефон «Мейзу» в корпусі білого кольору. (т.3 а.с.41-45)

Доводи захисту з приводу того, що вказані вище протоколи проведення впізнання за участю свідків є недопустими доказами, оскільки перевірити обставини проведення слідчої дії шляхом допиту свідків у судовому засіданні не виявилось можливим через їх неявку, суд відкидає, оскільки зі змісту проаналізованих протоколів вбачається, що слідча дія проводилась за участю понятих, особи пред`влялись для впізнання особисто, а не за фотознімками, у проведенні слідчої дії брав участь і захисник, її хід фіксувався за допомогою фотокамери, будь-яких порушень судом встановлено не було.

-протоколом огляду від 14.06.2017 та фототаблиці до нього предметом огляду є мобільний телефон «MEIZU» М2-note в корпусі білого кольору без пошкоджень. (т.3 а.с.48, 49, 51)

-довідкою про вартість мобільного телефону «MEIZU» М2-note, яка становить 4300 гривень (т.3 а.с.50).

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказав про свою не причетність до вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_2 , зазначивши, що у ту ніч він перебував вдома. Однак, проаналізувавши надані суду докази, викладені вище, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного епізоду злочинних дій, оскільки з відеозаписів камер спостереження вбачається, що розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2 було вчинено у нічний час двома особами у під`зді будинку, де мешкає потерпілий, який отримав тілесні ушкодження, що підтверджується і висновком судово-медичної експертизи. У подальшому частина майна потерпілого ОСОБА_2 була виявлена та вилучена у обвинуваченого ОСОБА_1 під час його затримання (флеш-карта «TRANSCEND» та 10 рупій), які у подальшому впізнав потерпілий та на якій зберігається його особиста інформація у вигляді фотокарток, та під час огляду службового автомобіля працівників поліції (наручний годинник), який зняв з руки обвинувачений під час перебування у службовому автомобілі у супроводі поліцейських після його затримання. При цьому обвинувачений не надав логічних пояснень факту перебування у нього майна, яке належить потерпілому, якими, вочевидь, є незаконне заволодіння майном під час вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу.

Дійсно, під час досудового розслідування стороною обвинувачення не було знайдено безпосередніх очевидців вчинення злочину, а на відеозаписі не відобразились точні ознаки зовнішності нападників, однак, суд враховує, що відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. А статею 93 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Тому, оцінивши надану прокурором сукупність доказів, які наведені вище, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 за вказаним епізодом.

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що він не вчиняв дій, спрямованих на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 , а лише завдав йому одного удару, оскільки розцінив дії потерпілого як напад на нього у нічний час та захищався, суд зазначає, що потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що впізнав обвинуваченого як ту особу, яка завдала йому удар в обличчя, від якого втратив свідомість. Після того, як він прийшов до тями, то виявив пропажу власних речей. Про те, що його речами заволодів саме ОСОБА_1 йому повідомив його товариш ОСОБА_11 , при цьому інших осіб на місці вчинення злочину не було взагалі. У подальшому свідок ОСОБА_12 під час проведення впізнання особи вказав на ОСОБА_1 як на того чоловіка, який продав йому мобільний телефон. У подальшому під час досудового розіслідування було встановлено, що проданий свідку мобільний телефон належить саме потерпілому ОСОБА_3 . Сукупність наведених судом доказів дає підстави стверджувати, що саме ОСОБА_1 вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_3 та заволодів його майном.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 187 КК України, а саме: умисні дії, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, а також умисні дії, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив два епізоди тяжких злочинів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога станом на момент винесення рішення судом не перебуває, офіційного місця роботи не має, власної родини також не має.

На підставі викладеного, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 та дані його біографії, обставини та кількість вчинених ним злочинів, відсутність пом`якшувальних покарання обставин, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства і за цих обставин вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкцій статті, за якою кваліфікуються його діяння, у вигляді позбавлення волі, та вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень. Також застосуванню підлягає і додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. При цьому, враховуючи, що жодних обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, судом не встановлено, підстав для застосування ст. 69 КК України не вбачається.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від № 838-VIII від 26.11.2015 року до терміну покарання необхідно зарахувати весь термін перебування під вартою ОСОБА_1 із розрахунку один день тримання під вартою дорівнює двом дням позбавлення волі (з 31 травня 2017 року до 06 травня 2019 року, та з 22 січня 2020 року до 09 лютого 2021 року), оскільки усі епізоди злочинної діяльності були вчинені ОСОБА_1 у період дії даного Закону, а також зарахуванню підлягає частково відбуте ним покарання за попереднім вироком суду з 07 травня 2019 до 21 січня 2020 року включно (тобто з моменту набрання вироком суду законної сили та до моменту його скасування судом касаційної інстанції та повторного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою).

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 127-129 КПК України, суд, постановляючи обвинувальний вирок залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє позов повністю, частково, відмовляє в його задоволенні чи залишає без розгляду, роз`яснюючи цивільному позивачеві право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки у судовому засіданні знайшла своє підтвердження провина ОСОБА_1 у заволодіння майном потерпілого, сума заподіяної шкоди у ніким не оспорюється, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню частково у межах суми спричиненої шкоди, за виключенням вартості майна, яке було повернуто потепілому, а саме: на загальну суму 4263 грн (грошові кошти 100 грн., шкіряний ланцюжок зі вставкамиз золота 2238 грн., золотий хрестик 925 грн, мобільний телефон 1000 грн.)

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У судовому засіданні встановлено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого потерпілий отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого відчував значний фізичний біль та страждання, вимушений був звертатися до лікарів з приводу відновлення свого стану здоров`я, зокрема, до лікаря стоматолога. Крім того, був позбавлений можливості користуватися своїми речами - у тому числі мобільним телефоном, що також спричинило певні зміни у його житті та додаткові незручності.

За таких обставин, суд находить вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, та керуючись принципом розумності та справедливості, вважає необхідним їх задовольнити у повному обсязі у сумі 10000 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 373 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, за виключенням житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня фактичного затримання обвинуваченого.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, яка діяла до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» № 2046-VIII від 18.05.2017 р.», зарахувати ОСОБА_1 до строку призначеного покарання термін попереднього ув`язнення:

-з 31 травня 2017 року до 06 травня 2019 року із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі,

-з 22 січня 2020 року до 09 лютого 2021 року із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Зарахувати до строку призначеного ОСОБА_1 покарання частково відбуте ним покарання у місцях позбавлення волі з 07 травня 2019 до 21 січня 2020 року включно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду від злочину в сумі 4263 гривні та моральну шкоду в сумі 10000 гривень, а всього 14263 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Речові докази по справі:

- наручний металевий годинник з написом «ferarri», недопалок цигарки - знищити;

- один СД диск, два ДВД диска - зберігати в матеріалах кримінального провадження суду;

- сумку чорного кольору, паспорт та ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_2 , тапки шкіряні коричневого кольору розмір 41, чохол із зубною щіткою помаранчевого кольору, кулькова ручка, 4 зошити, блокнот, халат медичний, бейджик на ім`я ОСОБА_2 , губка для взуття, гаманець шкіряний чорного кольору, без грошових коштів, в якому знаходяться візитівки та читацький квиток на ім`я ОСОБА_2 , дві банківські картки, інші докуиенти та квітанції, блокнот для записів, окуляри сонцезахисні, годинник «Casio Bem-111D-1 A VEF» з металевим ремінцем сірого кольору, грошові кошти - купюру номіналом 10 індійських рупій, флеш-карту «TRANSCEND» мікро СД, обсяг пам`яті 32 ГБ, серійний номер 9173ВА 32G 09 QS2, - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- мобільний телефон «MEIZU» М2-note - повернути потерпілому ОСОБА_3

- мобільний телефон «Nokia RM-944, мікро СД 32 ГБ 512 МБ флеш-накопичувач «Apacer», грошові кошти в сумі 1100 гривень, 1 долар, які належать обвинуваченому ОСОБА_1 - конфіскувати на користь держави.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву

Суддя: Ю.О. Пивоварова