Справа № 2-8833/10

Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

03 грудня 2010 року          Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого -  судді Андрухіва В.В.

при секретарі             Василенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Одеської національної юридичної академії про зобов’язання повернути трудову книжку,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської національної юридичної академії про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з невидачею трудової книжки та зобов’язання повернути трудову книжку.

 Ухвалою суду від 18.06.2010 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської національної юридичної академії в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з невидачею трудової книжки – відмовлено на підставі п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він працював в Одеській національній юридичній академії на посаді двірника з 1997 року.   16.02.2000 року наказом  № 135 п.1.2. був незаконно звільнений з даної посади. На підставі припису прокурора Приморського району м. Одеси, наказом № 442-5 від 09.06.2000 року Одеської національної юридичної академії ОСОБА_1 був поновлений на роботі з 16.02.2000 року. В подальшому, наказом   № 834-5 від 08 вересня 2000 року, він знову  був звільнений з роботи з Одеської національної юридичної академії. Позивач зазначав, що при звільнені йому не була вручена трудова книжка. Позивач посилався на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 квітня 2006 року, в якому вказано, що після звільнення з роботи працівники відділу кадрів ОНЮА хотіли вручити йому трудову книжку та копію наказів про звільнення, але не змогли цього зробити, про що 09.08. 2000 року   було складено відповідний акт, але в теперішній час  відповідач стверджує, що ОНЮА і в подальшому викликав позивача у відділ кадрів для вручення наказу про звільнення та вручення трудової книжки, про що ОСОБА_1 особисто отримав запрошення 20.09.2000 року, що підтверджується відповідною поштовою кореспонденцією.  Позивач стверджував, що заказане письмо за № 371 в якому, нібито була його трудова книжка не отримував, і не підписував повідомлення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав обґрунтовуючи свої вимоги тим, що дійсно позивач перебував у трудових відносинах з Одеською національною юридичною академією з 1997 року. У період своєї трудової діяльності в ОНЮА позивач неодноразово здійснював прогули без надання яких-небудь пояснень у письмовій чи усній формі про що були складені відповідні акти. Враховуючи системний характер порушень позивачем трудової дисципліни перед профспілкою ОНЮА було поставлено питання про надання згоди на звільнення позивача. Профспілка не одноразово письмово та особисто намагалася запросити позивача на засідання щодо розгляду питання про надання згоди на його звільнення. Позивач на робочому місці продовжував не з'являтися, а коли представники ОНЮА приходили до дому позивача він не відкривав двері незважаючи на те, що сусіди стверджували про наявність його у квартирі, про що були складені відповідні акти. Враховуючи наведене позивач був звільнений відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Після звільнення позивача з роботи, працівники відділу кадрів ОНЮА намагалися вручити йому трудову книжку та копію наказів про звільнення, але не змогли цього зробити, у зв'язку з ухиленням позивача від зазначеної дії, про що був складений відповідний акт. Крім того відповідач та працівники ОНЮА і в подальшому викликали позивача у відділ кадрів для вручення наказу про звільнення та трудової книжки, але останній ігнорував дії працівників ОНЮА, тому трудова книжка позивача була відправлена йому поштою.

Вивчивши матеріали справи,  заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову  належить відмовити. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач працював в Одеській національній юридичній академії на посаді двірника з 1997 року.  

Наказом від 16.02.2000 року № 135 п.1.2. був  звільнений з посади двірника.

На підставі протесту прокурора Приморського району м. Одеси, наказом № 442-5 від 09.06.2000 року Одеської національної юридичної академії ОСОБА_1 був поновлений на роботі з 16.02.2000 року.

Наказом   № 834-5 від 08 вересня 2000 року, ОСОБА_1  був звільнений з посади двірника Одеської національної юридичної академії на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули).

Як встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2006 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Одеської національної юридичної академії про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, компенсації за невикористану відпустку, що набрало законної сили 17.04.2006 року, на яке посилався представник позивача, після звільнення позивача з роботи, працівники відділу кадрів ОНЮА намагалися вручити йому трудову книжку та копію наказів про звільнення, але не змогли цього зробити, у зв'язку з ухиленням позивача, про що був складений відповідний акт 9.08.2000 року.

Суд бере до уваги пояснення представника відповідача стосовно того, що трудова книжка позивача була відправлена йому поштою, що підтверджується відповідною поштовою кореспонденцією про її відправлення з описом листа та поштовим повідомленням про її отримання ОСОБА_1 (а.с.81-85).

Щодо встановлених рішенням суду від 04.04.2006 року обставин про складання акту від 09.08.2000 року, суд бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що цей акт складався стосовно копій наказів про звільнення позивача, оскільки, трудова книжка на той час вже була отримана.

Крім того, цим же рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2006 року, на яке посилався позивач, встановлено, що позивачем не доведено яких-небудь порушень його прав з боку відповідача відносно невручення наказу про звільнення з роботи і трудової книжки.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає позов необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської національної юридичної академії про зобов’язання повернути трудову книжку – відмовити.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                           В.В.Андрухів