Справа № 2-13550/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - cудді - Андрухіва В.В.
при секретарі Василенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про зміну умов кредитного договору,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», в якому згідно уточненої позовної заяви просила змінити умови кредитного договору № СL-500/039/2007 від 09 серпня 2007 року, укладеного між нею і ЗАТ «ОТП Банк». Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що між нею та ЗАТ «ОТП Банк» 09 серпня 2007р. був укладений кредитний договір № СL-500/039/2007, згідно якого відповідач повинен був надати їй кредит у вигляді грошових коштів в розмірі 44 930,50 доларів США, для купівлі автомобіля марки Міtsubishi Outlander, строком користування до 09 серпня 2013 року. Позивач, як позичальник, зобов'язалась повернути зазначену суму грошей та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12,49% річних. Кредитний договір передбачає, що кредит видано в іноземній валюті -- доларах США та розрахунки між сторонами мають здійснюватися в тій самій валюті. Зазначений кредит носив цільовий характер та іноземна валюта повинна була бути видана на конкретні цілі, тобто для здійснення правочину з резидентом України. Однак, грошові кошти були фактично виданні в гривнях України, а не в доларах США, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 09.08.2007 року, квитанцією від 09.08.2007 року та заявою на видачу готівки № 13 від 09.08.2007 року. Позивач вважала, що відповідач не мав права надавати, резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України. Позивач також вважала, що її права порушуються спірним договором, бо через коливання курсу долару до національної валюти України в теперішній час вона вимушена сплачувати значно більшу суму в гривнях, ніж фактично отримала від банку, та більші суми процентів в гривнях, ніж це фактично передбачено договором. Оскільки між сторонами фактично був укладений договір про надання кредиту у національній валюті України в розмірі 226 899,025 грн., що було еквівалентно 44 930,50 доларів США по комерційному курсу, який складав, на 09.08.2007р. 505 гривень за 100 доларів США, її з відповідачем відносини мають бути врегульовані саме таким договором.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з наведених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, вказуючи, що Банк перед укладенням договору пропонував різні умови кредитування включаючи пропозицію надати кредит в національній валюті - гривні. Натомість, позичальник при виборі валюти кредитування керувався насамперед тим, що відсоткова ставка за кредитами в іноземній валюті є суттєво меншою у порівнянні з кредитами в національній валюті. Крім цього, позичальник, отримуючи дохід в гривні, усвідомлював, що може здійснювати виконання боргових зобов'язань у національній валюті за курсом на день платежу, відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України «Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу...» Представник відповідача зазначав, що банк, розуміючи відсутність законних підстав у позивача, як фізичної особи, здійснити розрахунок з продавцем та придбати продукцію (автомобіль), використовуючи валюту кредиту, не приховуючи подальшої конвертації іноземної валюти в гривню, включив відповідний пункт до кредитного договору (п. 1.7.3.), згідно з яким «В разі надання кредиту в іноземній валюті Сторони, з метою дотримання положень п. 1.2. цього Договору, домовились, що на суму отриманого Кредиту в іноземній валюті Позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні) через операційну касу Банку або на міжбанківському валютному ринку України по встановленому курсу на день здійснення операції та одразу зараховує її на свій Поточний рахунок, відкритий у Банку, надаючи при цьому в Банк відповідне розпорядження на перерахування кредитних коштів зі свого Поточного рахунку на поточний рахунок Продавця, за реквізитами вказаними в розпорядженні». Крім того, представник відповідача зазначав, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, 08.11.2006 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить наступних висновків.
9 серпня 2007 року між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № СL-500/039/2007, згідно якого відповідач повинен був надати позивачу кредит у вигляді грошових коштів в розмірі 44 930,50 доларів США, для купівлі автомобіля марки Міtsubishi Outlander, строком користування до 09 серпня 2013 року.
Позивач, як позичальник, зобов'язалась повернути зазначену суму грошей та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12,49% річних.
Кредитний договір передбачає, що кредит видано в іноземній валюті -- доларах США та розрахунки між сторонами мають здійснюватися в тій самій валюті. Зазначений кредит носив цільовий характер та іноземна валюта повинна була бути видана на конкретні цілі, тобто для здійснення правочину з резидентом України.
Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-ХІУ і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
У положеннях ч.2 ст.44 Закону України «Про Національний банк України» зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.
Відповідно до листа НБУ від 07.12.2009 р. N 13-210/7871-22612 «Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю.»
Згідно з положеннями ч.2 ст.5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до ч.3 ст.47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» на підставі лише банківської ліцензії, банки мають право здійснювати банківську операцію щодо «Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик» (кредитування).
08.11.2006 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» отримало генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Крім того, згідно з листом НБУ від 01.09.94 р. N 19013/2124 1. «Видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право.»
Тому, невід'ємною частиною ліцензії № 191 є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» з валютними цінностями.
Відповідно до Додатку до дозволу № 191-1 від 08.11.2006 року Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом «Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України»
Таким чином, правових перешкод для укладання Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» кредитних договорів та видачі кредитів в іноземній валюті - немає.
Крім того, відповідний до пункту 1.7.3 кредитного договору, в разі надання кредиту в іноземній валюті Сторони, з метою дотримання положень п. 1.2. цього Договору, домовились, що на суму отриманого Кредиту в іноземній валюті Позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні) через операційну касу Банку або на міжбанківському валютному ринку України по встановленому курсу на день здійснення операції та одразу зараховує її на свій Поточний рахунок, відкритий у Банку, надаючи при цьому в Банк відповідне розпорядження на перерахування кредитних коштів зі свого Поточного рахунку на поточний рахунок Продавця, за реквізитами вказаними в розпорядженні». На виконання цього пункту договору, позивачу, згідно заяви на видачу готівки № 13 від 9.08.2007 року видано кошти в сумі 44 930,50 доларів США, на які згідно квитанції від тієї ж дати, позивач здійснила купівлю національної валюти у сумі 223 304,59 грн. із зарахуванням цих коштів, згідно квитанції № 60 від 09.08.2007 року на поточний рахунок позивача в ЗАТ «ОТП Банк» в м. Одесі. Після цього платіжним дорученням № 2 від 09.08.2007 року, підписаним позивачем, як платником, вказана сума коштів була перерахована на розрахунок ТОВ «Авто-гранд М» на купівлю автомобіля марки Міtsubishi Outlander.
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вбачається з встановлених судом обставин, буд-яких порушень умов кредитного договору від 09.08.2007 року відповідачем допущено не було, а тому підстави для розірвання у судовому порядку зазначенного договору – відсутні.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і в позові їй необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про зміну умов кредитного договору № СL-500/039/2007 від 09 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 і ЗАТ «ОТП Банк» – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, – протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя -В.В.Андрухів-
>